Нольвенн Леруа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Nolwenn Leroy
фр. Nolwenn Le Magueresse
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 28 вересня 1982(1982-09-28)[1][2][…] (41 рік)
Місце народження Сен-Ренан
Роки активності 2002–present
Громадянство Франція
Професії співачка, авторка-виконавиця, піаністка, студійна виконавиця
Освіта Q16507816?
Вчителі Serge Plenierd
Співацький голос мецо-сопрано
Інструменти
  • Vocals
  • violin
  • guitar
  • piano
  • keyboards
  • Celtic harp
  • Celtic flutes
Жанр Pop, World, Celtic, Folk
Псевдоніми Nolwenn Leroy
Лейбли Universal International
Mercury France
Wrasse Records (UK)
Нагороди
офіцер ордена Мистецтв та літератури
Батько Jean-Luc Le Magueressed
nolwenn.org
CMNS: Файли у Вікісховищі

Нольвенн Леруа (фр. вимова: [nolwɛn ləʁwa]), справжнє ім'я Nolwenn Le Magueresse (фр. вимова: [nolwɛn lə maɡəʁɛs]) (народилася 28 вересня 1982, Сен-Ренан, Фіністер, Бретань, Франція) — французька співачка, авторка пісень, музикантка й актриса.

Маючи класичну освіту (скрипка та оперний спів), стала відомою після перемоги в другому сезоні французького телевізійного музичного конкурсу Star Academy у 2002 році. Відтоді вона записала вісім студійних альбомів і два сингли, «Cassé» і «Nolwenn Ohwo!», що досягли першого місця у французьких чартах[4]. 2012 року її альбом Bretonne двічі отримав діамантовий сертифікат за обсяг продажів, що перевищили один мільйон копій[5].

Леруа вільно володіє англійською, провела рік у США як студентка за обміном. Вона співає багатьма мовами, включаючи французьку, бретонську, англійську та ірландську.

Леруа отримувала численні нагороди та номінації. У січні 2015 року вона посіла 17 місце в рейтингу 50 найулюбленіших знаменитостей у Франції за версією журналу Le Journal du Dimanche[en], що зробило її кращою співачкою в цьому списку з грудня 2012 року[6][7]. 2021 року Міністерство культури Франції призначило її офіцером Ордена мистецтв і літератури[8].

Раннє життя та початок кар'єри[ред. | ред. код]

Леруа народилася в Сен-Ренані (Фіністер) в 1982 році. Батьки Леруа покинули Сен-Ренан, коли їй було чотири роки. Після проживання в Парижі, Ліллі та Генгамі її мати Мюріель Леруа та її молодша сестра Кей оселилися в бабусі та дідуся в Сен-Йоррі. Її мати розлучилася з батьком, професійним футболістом Жаном-Люком Ле Магерессом, у 1993 році[9].

Нольвенн навчалася в «Collège des Célestins» у Віші. Коли їй було одинадцять, вчитель музики помітив її музичні таланти і заохотив навчитися грі на скрипці. У віці тринадцяти років вона виграла конкурс «Les écoles du désert», спонсорований мережею супермаркетів Cora, що дозволило їй поїхати з гуманітарною місією в Гао та Тімбукту (Малі). Пізніше вона стверджувала, що це справило на неї глибокий вплив[9].

У липні 1998 року Леруа отримала стипендію Ротарі-клубу Віші на поїздку до Гамільтона (Огайо, Сполучені Штати) як студентка за обміном. Навчаючись у середній школі Гамільтона, вона брала уроки музики в Школі виконавських мистецтв і вільно заговорила англійською[9]. Повернувшись до Франції, вона розпочала уроки класичного співу в музичній консерваторії Віші. 2001 року вступила до Університету Клермон-Ферран, щоб вивчати право як потенційну альтернативу музиці[9].

Кар'єра[ред. | ред. код]

2002: Star Academy[ред. | ред. код]

Після перегляду першого сезону Star Academy, що транслювався на TF1 у 2001 році, Леруа була вражена Арманом Альтаї — вчителем співу та одним із суддів шоу. Згодом вона більше шести місяців відвідувала уроки співу Альтаї в Парижі. У 2002 Нольвенн була обрана на другий сезон Star Academy, але поряд із тим їй дали роль Скарлетт О'Хара[en] у французькому мюзиклі «Віднесені вітром» Жерара Пресгурвіка[9]. Зрештою Леруа вибрала Star Academy замість мюзиклу. Як учасник шоу, Леруа провела чотири місяці в замку, розташованому в Даммарі-ле-Лі, і відвідувала уроки акторської майстерності, танців і співу. 21 грудня 2002 її оголосили переможцем, іншим фіналістом був Усін Камара.

2003—2004: однойменний дебютний альбом[ред. | ред. код]

Перший альбом Леруа, Nolwenn, вийшов у березні 2003 року та став платиновим у листопаді[10] завдяки продажам, що перевищили 300 000 копій[11]. У 2006 альбом став двічі платиновим за версією Syndicat National de l'édition phonographique (SNEP) за понад 600 000 проданих копій[12]. І альбом, і перший сингл з нього «Cassé», очолили чарти Франції та Бельгії. Три інші пісні з альбому вийшли як сингли: «Une Femme cachée», «Suivre une étoile» і «Inévitablement». Наприкінці 2003 року Леруа вирушила у свій перший сольний промо-тур Францією, Бельгією та Швейцарією.

2005—2008: Histoires Naturelles[ред. | ред. код]

Другий альбом Леруа, Histoires Naturelles, виданий 5 грудня 2005 року. Його спродюсували Лоран Вулзі та Френк Юлрі. Головний сингл «Nolwenn Ohwo!», написаний у співавторстві Аленом Сушоном, Вулзі та самою Леруа, очолив французькі хіт-паради через тиждень після випуску[13]. Другим синглом став титульний трек «Histoire Naturelle». На обидві пісні були зняті кліпи; відео для «Histoire Naturelle» виражало головну тему альбому з виконавицею, зображеною у вигляді експонату природного музею. З інших синглів «Mon Ange» розповсюджувався в цифровому вигляді, тоді як «J'aimais tant l'aimer» і «Reste Encore» були лише рекламними. Альбом досяг платинового статусу[14] з продажами, що перевищили 400 000 копій[15]. У своєму другому сольному турі, який розпочався у вересні 2006, Леруа виконала пісні з альбомів Histoires Naturelles і Nolwenn. наприкінці жовтня 2007 року виданий перший концертний альбом Леруа — Histoires Naturelles Tour.

2009—2010: Le Cheshire Cat et Moi[ред. | ред. код]

Леруа виступає на фестивалі Francofolies 2010 у Спа (Бельгія)

Le Cheshire Cat & Moi — це проєкт, що розпочався в 2007 році, спільно написаний Леруа і Тейтуром Лассеном за участі Джонати Брук, Мішель Фезерстоун, Майка Ерріко та Руперта Хайна[en]. Він був аранжований і спродюсований Лассеном, записаний у Швеції та на Фарерських островах. Головний сингл альбому «Faut-il, faut-il pas?» вийшов у листопаді 2009 року разом із музичним кліпом, знятим Йоанном Лемуаном[16]. Із цим альбомом Леруа представила «легший звук, ніж у попередніх релізах»[17] і, крім того, їй дали можливість написати всі тексти[9]. Альбом виданий 7 грудня 2009 року і пізніше був сертифікований як золотий[18]. 2010 року відбувся тур для просування альбому, названий «Le Cheshire Cat & Vous».

2010—2012: Bretonne[ред. | ред. код]

Леруа випустила четвертий студійний альбом Bretonne 6 грудня 2010 року. До альбому увійшли кавер-версії традиційних кельтських пісень, таких як «Mná na h-Éireann», «Tri Martolod[en]», «La Jument de Michao», а також сучасних пісень, таких як «Brest» Крістофа Міоссека. Більшість пісень пов'язані з Бретанню, місцем народження співачки. Чотири з них були заспівані бретонською мовою («Tri Martolod», «Suite Sudarmoricaine», «Bro Gozh ma Zadoù[en]», «Karantez Vro»), одна — ірландською («Mná na h-Éireann»), а решта — французькою та англійською. Над музичними аранжуваннями Леруа співпрацювала з Джоном Келлі[19]. Альбом очолював французькі чарти альбомів протягом 7 тижнів і бельгійські — протягом 5 тижнів. Він був сертифікований SNEP як подвійно діамантовий[20] за продажі, що перевищили один мільйон копій[5].

Альбом був перевиданий у листопаді 2011 року як Deluxe Edition із сімома додатковими треками англійською мовою, включаючи «Amazing Grace», «Scarborough Fair[en]» і два треки Майка Олдфілда, «Moonlight Shadow[en]» і «To France[en]». Американська версія альбому під новою назвою Nolwenn вийшла 8 січня 2013 з іншим переліком треків. Альбом досяг 10-ї позиції в чарті Billboard's World Album[21]. Тоді ж Леруа дебютувала з концертом у Нью-Йорку[22].

У рамках Bretonne Tour Леруа відіграла понад 100 концертів[23] у Франції, Бельгії, Швейцарії та Німеччині. У червні 2012 вона виступала як запрошений гість із The Chieftains[en] у Парижі[24].

2012—2016: Ô Filles de l'Eau[ред. | ред. код]

Леруа виконує «Brian Boru» з Аланом Стівеллом[en] у м'юзік-холі «Олімпія» (Париж) 16 лютого 2012

П'ята платівка Леруа, Ô Filles de l'eau, побачила світ 26 листопада 2012 року. Їй передував головний сингл «Juste pour me souvenir». Альбом був спродюсований Джоном Келлі та записаний у Лондоні. Назва читається як «О доньки води», але фонетично схожа на «au fil de l'eau» («за течією»). Як і Bretonne, він містить музику, натхненну селтіком, але з текстами на тему океану. До нього увійшли два треки англійською мовою («Homeland» і «Limitless»). «Homeland» містить тему, написану Джеймсом Горнером для фільму «Хоробре серце». «Ahès» — єдина бретономовна пісня альбому. Самою Леруа написані дев'ять пісень, включаючи сингли «Juste pour me souvenir», «Sixième continent», «J'ai volé le lit de la mer» і «Ophélia»[25]. Обкладинку альбому створила австралійська художниця Ві Спірс, натхненна портретною серією Immortal[26]. Альбом отримав схвальні рецензії: дехто хвалив вокальні здібності Леруа, кельтську музику та тексти, відзначаючи сміливий спів англійською та бретонською, і доводив, що вона розвивається як мисткиня, з високими продажами попереду. Через два місяці після випуску альбом отримав тричі платиновий сертифікат SNEP[27][28]. Крім того, він був названий альбомом 2013 року за версію RTL[en][29].

У 2013 році Леруа здійснила тур на підтримку альбому Францією, Бельгією та Швейцарією, а також стала спеціально запрошеною солісткою у французькому симфонічному турі Владимира Косма[30]. На початку 2014 її вперше номінували на премію World Music Awards у чотирьох категоріях: «Найкращий альбом» (Bretonne), «Найкращий естрадний артист», «Найкраща виконавиця» та «Найкращий концертний виступ».[31]

Вона також написала кілька пісень англійською та французькою мовами для анімаційного фільму «Пісня моря», номінованого на премію «Оскар», і озвучила героїню Бруну в його французькій версії[32][33]. 3 травня 2014 Леруа виконала бретонський гімн «Bro Gozh ma Zadoù» на Стад де Франс перед 80 000-ми глядачів під час фіналу Кубка Франції з футболу (трансляція на France 2), в якому протистояли два бретонські клуби — Ренн та Генгам[34].

Другий концертний CD/DVD Леруа — Ô Tour de L'Eau, записаний у Сен-Бріє — вийшов 1 грудня 2014 року[35]. В березні наступного року вона вирушила в акустичний тур Францією, Бельгією, Швейцарією, Німеччиною, Новою Каледонією та Французькою Полінезією.

11 червня 2015 її запросили розповісти про свою кар'єру в Оксфордському університеті[36].

2017—2018: Gemme[ред. | ред. код]

13 травня 2017 Леруа випустила однойменний лід-сингл зі свого шостого студійного альбому Gemme (укр. коштовне каміння), спродюсованого в Лондоні Джеймі Еллісом[37]. Альбом вийшов 1 вересня[38]. Леруа написала більшість пісень і також була співкомпозитором. В альбомі три пісні англійською мовою: «Run It Down» і два вірші Едгара Аллана По, покладені на музику («A Dream» і «The Lake»)[39]. Інші пісні франкомовні, а трек «Stephen», зокрема, стосується Стівена Гокінга[40]. Альбом отримав золотий сертифікат у Франції[41]. Обмежене видання з'явилося 8 грудня 2017 року і містило два ремікси та дві акустичні версії[42]. У березні 2018 Леруа вирушила у 55-денний Gemme Tour Францією, Бельгією та Швейцарією[43].

2018—2019: Folk[ред. | ред. код]

2 листопада 2018 року Леруа випустила сьомий альбом під назвою Folk, спродюсований Клеманом Дюколем. Альбом складався з каверів на сучасні народні пісні, включаючи створену Гремом Олрайтом французьку адаптацію «Сюзанни»[en] Леонарда Коена[44]. У березні 2019 Леруа вирушила у Folk Tour Францією та Бельгією. У липні вона була спеціальним гостем на концерті Pink Martini на фестивалі Jazz à Juan[45].

2021–дотепер: La Cavale[ред. | ред. код]

2 липня 2021 року Леруа випустила лід-сингл «Brésil, Finistère» зі свого восьмого студійного альбому La Cavale. Альбом був спродюсований Бенджаменом Бйоле[en] і вийшов 12 листопада 2021 року. Бйоле написав і склав більшість пісень[46][47]. Другий сингл «Loin» вийшов у грудні 2021 року[48].

У січні 2022 було оголошено, що Нольвенн стане наставником в одинадцятому сезоні телевізійного вокального конкурсу «Голос[en] Франції»[49].

Інші факти[ред. | ред. код]

Медичні дослідження[ред. | ред. код]

Музику Леруа вивчали на предмет її неврологічного впливу на літніх людей[50][51][52]. Дослідники виявили, що її записи можуть мати сприятливіший у порівнянні з іншою музикою ефект, зазначивши: «музика Нольвенн Леруа виявилася значно кращою за іншу протестовану музику». Щоб описати це явище, вони ввели термін «ефект Нольвенн», пояснивши це так: «музика Нольвенн Леруа, здається, має інший вплив на мозкову модуляцію ходи та пози, ніж інша музика, перевірена на сьогодні».

Тоді як досліджувалися Моцарт, голландські та французькі співаки, лише музика Моцарта та Леруа були відзначені вченими. Дослідження у США було завершено в лютому 2008 року, але жодних суттєвих результатів не публікувалося[53].

Рекламні ролики[ред. | ред. код]

У 2011 році Леруа знялася у двох телевізійних рекламних роликах для Nintendo 3DS і стала обличчям Pantene[en] у Франції[54] та Бельгії[55].

Філантропія[ред. | ред. код]

У 2006 році Нольвенн приєдналася до благодійного ансамблю Les Enfoirés[en] і стала одним із меценатів Фонду Абата П'єра[56], який займається наданням житла нужденним.

27 листопада 2015 разом із Камелією Жордана та Яель Наїм вона брала участь у національному дні пам'яті жертв терактів у Парижі 2015 року, виконавши пісню Жака Бреля «Quand on n'a que l'amour»[57].

Верхова їзда[ред. | ред. код]

У Леруа є кінь на прізвисько Ель Аберкан. Вона кілька разів демонструвала свої навички верхової їзди та стрибків на незнайомих конях для французьких телевізійних шоу, що транслювалися на France 2, включаючи 50-ту благодійну акцію Gala de l'Union des Artistes 2011 року[58].

Особисте життя[ред. | ред. код]

З 2008 року Нольвенн Леруа була у стосунках із французьким професійним тенісистом Арно Клеманом[59]. 12 липня 2017 року у них народився первісток, син на ім'я Марін.

Дискографія[ред. | ред. код]

Студійні альбоми[ред. | ред. код]

Рік Назва Найвищі позиції у чартах Сертифікації Продажі
FRA
[60] 		BEL
(Wa)
[60] 		SWI
[60] 		GER
[61] 		QC (Fr)
[62] 		US (World)
[21] 		KOR
[63] 		KOR (Int)
[64]
2003 Nolwenn 1 1 2 — — — — — 600,000[12]
2005 Histoires Naturelles 3 7 44 — — — — — 400,000[15]
2009 Le Cheshire Cat et moi 26 32 — — — — — — 50,000[68]
2010 Bretonne (назва в США: Nolwenn) 1 1 20 13 9 10 34 9 1,200,000[70]
2012 Ô Filles de l'Eau 5 5 35 60 — — — — 350,000[72]
2017 Gemme 3 3 15 — — — — —
2018 Folk 6
[74] 		5 28 — — — — —
2021 La Cavale 8 7 45 — — — — —
«—» позначає альбом, який не потрапив у чарти або не був виданий на цій території.

Альбоми з виступів наживо[ред. | ред. код]

Рік Назва Найвищі позиції у чартах
FRA

[60]

BEL
(Wa)

[60]

SWI

[60]

GER

[61]

2007 Histoires Naturelles Tour 25 21 — —
2014 Ô Tour de l'Eau 26 36 — —
«—» позначає альбом, який не потрапив у чарти або не був виданий на цій території.

Сингли[ред. | ред. код]

Рік Назва Найвищі позиції у чартах Альбом
FRA
[4] 		BEL (Wa)
[76] 		SWI
[77]
2003 «Cassé» 1 1 4 Nolwenn
«Une Femme Cachée» 40 23 78
«Suivre Une Étoile» 12 24 44
2004 «Inévitablement» 31 26 —
2006 «Nolwenn Ohwo !» 1 3 29 Histoires Naturelles
«Histoire Naturelle» 30 39 —
«Mon Ange» 14[a] 6* —
2007 «J'aimais Tant L'Aimer» — — —
«Reste Encore» — — —
2009 «Faut-il, Faut-il Pas ?» — 6* — Le Cheshire Cat et moi
2010 «Textile Schizophrénie» — — —
«Suite Sudarmoricaine» — 19* — Bretonne
«Mná na h-Éireann» — 25* —
«La Jument de Michao» 36 13 —
2011 «Tri Martolod» 51 29 —
«Brest» — 42 —
«Moonlight Shadow» 48 32 — Bretonne (Deluxe Edition)
2012 «Juste pour me souvenir» 43 13 — Ô Filles de l'Eau
2013 «Sixième continent» — 11* —
«J'ai volé le lit de la mer» — 4* —
2014 «Ophélia» (Live) — 12* — Ô Tour de l'eau
2017 «Gemme» 28
[79] 		7* — Gemme
«Bien plus précieux» 91
[80] 		— —
«Ce que je suis» 95
[81] 		— —
«Trace ton chemin» — 4* —
2021 «Brésil, Finistère» — 45 — La cavale[47]
«Loin» — — —
«—» позначає сингл, який не потрапив у чарти або не випускався на цій території.

* Belgium Ultratip[82]

Інші пісні в чартах[ред. | ред. код]

Рік Назва Найвищі позиції у чартах Альбом
FRA
[4]
2014 «La ballade nord-irlandaise» 142 La Bande à Renaud
2016 «Un enfant assis attend la pluie» 135 Balavoine(s)
2017 «Quelque chose de Tennessee» 96
[83] 		On a tous quelque chose de Johnny

Музичні кліпи[ред. | ред. код]

Year Title
2003 «Cassé»
«Une femme cachée»
«Suivre une étoile»
2004 «Inévitablement»
«Le dernier mot»
2005 «Nolwenn Ohwo !»
2006 «Histoire Naturelle»
«Mon Ange»
2009 «Faut-il, faut-il pas ?»
2010 «Mná na h-Éireann» (Women of Ireland)
«La Jument de Michao»
2011 «Tri Martolod»
2012 «Juste pour me souvenir»
2013 «Sixième continent»
2017 «Gemme»
2021 «Brésil, Finistère»

Як спеціально запрошена артистка[ред. | ред. код]

Рік Назва Найвищі позиції у чартах Альбом
FRA BEL (Wa) SWI
2007 «Aimer à perdre la raison»
(з Les Enfoirés) 		— 22 — La Caravane des Enfoirés
«L'amitié»
(з Les Enfoirés) 		— 7 — Les secrets des Enfoirés
2012 «Without You»
(з Les Enfoirés) 		91 49 — Le bal des Enfoirés
«Attention au départ»
(з Les Enfoirés) 		5 3 49 La boîte à musique des Enfoirés
2013 «Jeanne»
(з Les Enfoirés) 		44 25 —
2014 «Laissez-nous chanter»
(з Les Enfoirés) 		196 — — Bon anniversaire les Enfoirés
«Dès que le vent soufflera»
(колектив) 		96 14* — La Bande à Renaud
«Lucie»
(дует з Francis Cabrel) 		193 — — Kiss & Love
«—» позначає запис, який не потрапив у чарти або не випускався на цій території.

Саундтреки[ред. | ред. код]

Фільмографія[ред. | ред. код]

Озвучування[ред. | ред. код]

  • 2013: Lady Ô (вечірнє шоу в парку розваг Futuroscope), казкарка[88].

Нагороди та номінації[ред. | ред. код]

Рік Нагорода Категорія Результат
2004 NRJ Music Awards Франкомовний прорив року Перемога
2006 Étoiles Chérie FM Étoile de la Sensibilité Перемога
Étoile Chérie FM Перемога
Пісня року:
Mon Ange 		Перемога
2007 Жінка-артист року Перемога
France Bleu Talents Приз глядацьких симпатій Перемога
2010 Le Télégramme Grand Prix du Disque:
Bretonne 		Перемога
2011 Бретонець року Перемога
Planète Musique Mag (France 2) Planète Musique Mag d'or Перемога
RTL[en] — Metronews[en] RTL Альбом року:
Bretonne 		Номінація
RTL — Le Parisien Людина року Перемога
2012 NRJ Music Awards Франкофонна артистка року Номінація
Франкофонна пісня року:
Tri martolod 		Номінація
Найпродаваніший франкомовний альбом року:
Bretonne 		Перемога
Victoires de la Musique[en] Жінка-артист року Номінація[89]
Globes de Cristal Award Краще жіноче виконання Номінація
Bro Gozh ma Zadoù[en] Prix Bro Gozh ma Zadoù Перемога
2013 NRJ Music Awards Франкофонна артистка року Номінація
Globes de Cristal Award Краще жіноче виконання Номінація
Grands Prix de l'UNAC
(National union of songwriters and composers) 		Grand Prix de l'UNAC:
Juste pour me souvenir 		Перемога
RTL — Metronews RTL Альбом року:
Ô filles de l'eau 		Перемога
2014 World Music Awards Найкращий альбом світу:
Bretonne 		Номінація
Найкращий артист світу Номінація
Найкраща артистка світу Номінація
Найкращий у світі живий виступ Номінація
2017 NRJ Music Awards Франкофонна артистка року Номінація[90]
RTL RTL Альбом року:
Gemme 		Номінація[91]
2018 Globes de Cristal Award Краще жіноче виконання Номінація[92]
2022 RTL RTL Альбом року:
La Cavale 		Номінація[93]

Почесті[ред. | ред. код]

Офіцер Ордена мистецтв і літератури (2021)[8].

На честь Леруа назвали астероїд головного поясу 353232 Nolwenn[94].

У 2012 році її воскова фігура була представлена в музеї Гревен у Парижі[95].

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Patrick Castells, Christophe Abramowitz (2005). Nolwenn Leroy. Télémaque, coll. Patrick Robin, 169 p. ISBN 2753300240.

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. ↑ "Mon Ange" виданий лише в цифровому вигляді та посів 14 місце у французькому чарті завантажень синглів[78].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Person Profile // Internet Movie Database — 1990.
  2. ↑ Discogs — 2000.
  3. ↑ GeneaStar
  4. ↑ а б в Nolwenn Leroy's Singles French Chart positions. lescharts.com. Процитовано 16 вересня 2007.
  5. ↑ а б Nolwenn Leroy : "Bretonne" double disque de diamant ! (фр.). Universal Music France. 12 лютого 2012. Архів оригіналу за 24 May 2020. Процитовано 25 травня 2018.
  6. ↑ (фр.) «Jean-Jacques Goldman, Omar Sy et Jean Dujardin, personnalités préférées des Français». Ozap. 4 January 2015. Retrieved 4 January 2015.
  7. ↑ (фр.) «Le Top 50 des personnalités — Décembre 2012». Ifop. 2 January 2013. Retrieved 4 January 2015.
  8. ↑ а б (фр.) «Nomination dans l'ordre des Arts et des Lettres — été 2021». French Ministry of Culture.
  9. ↑ а б в г д е Nolwenn Leroy. Radio France International. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 25 березня 2012.
  10. ↑ Le SNEP décerne les certifications à la demande expresse de chaque société phonographique... Disque en France (фр.). Syndicat National de l'Édition Phonographique. Архів оригіналу за 3 March 2012. Процитовано 25 березня 2012.
  11. ↑ France Lowers Gold Standard. Billboard. 26 липня 2006. Процитовано 25 березня 2012.
  12. ↑ а б в Certifications Albums Double Platine – année 2006 [Double-Platinum album certifications – year 2006]. Disque en France (фр.). Syndicat National de l'Édition Phonographique. Архів оригіналу за 10 July 2011. Процитовано 25 березня 2012.
  13. ↑ «Nolwenn Ohwo! — Chart performance»
  14. ↑ а б (фр.) «Nolwenn Leroy — Biographie». TV5 Monde. Retrieved 2 November 2014.
  15. ↑ а б (фр.) «Joyeux Nolwenn». Le Soir. 16 December 2009. Retrieved 2 November 2014.
  16. ↑ (фр.) «Rencontre avec Nolwenn et son Cheshire Cat». ELLE. 4 December 2009. Retrieved 7 October 2015.
  17. ↑ Monger, James Christopher. Le Cheshire Cat et Moi. AllMusic. Процитовано 25 березня 2012.
  18. ↑ (фр.) «Nolwenn Leroy». Le Journal des Femmes. Retrieved 7 October 2015.
  19. ↑ "Fourth Studio Album Release Information". Архів оригіналу за 27 July 2011. Процитовано 10 грудня 2010.
  20. ↑ а б (фр.) «Nolwenn Leroy: juin, le mois de tous les succès !». Chérie FM. Retrieved 21 July 2017.
  21. ↑ а б «World Albums Chart — January 26, 2013». Billboard. Retrieved 30 May 2014.
  22. ↑ «Nolwenn Leroy NYC Debut» [Архівовано 2019-01-22 у Wayback Machine.]. Drom. Retrieved 18 April 2015.
  23. ↑ (фр.) «Un live de Nolwenn Leroy tourné vendredi à Saint-Brieuc !». Ouest-France. 28 January 2014. Retrieved 9 October 2015.
  24. ↑ (фр.) «Concerts — The Chieftains». Télérama.
  25. ↑ (фр.) «Nolwenn Leroy. Chanson par chanson, elle commente son nouvel album». Le Télégramme. 12 November 2012. Retrieved 14 October 2014.
  26. ↑ (фр.) «Nolwenn Leroy se jette à l'eau sur son nouvel album». Culturebox. 22 November 2012. Retrieved 8 May 2015.
  27. ↑ (фр.) «NRJ Music Awards 2013 — Triple disque de platine» [Архівовано 2016-06-10 у Wayback Machine.]. Nolwenn Leroy's official website. Retrieved 12 May 2016.
  28. ↑ (фр.) «Nolwenn Leroy avec son chignon haut façon bun à Paris» (фр.) [Архівовано 15 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. Plurielles. 19 March 2013. Retrieved 10 October 2014.
  29. ↑ (фр.) «Ô filles de l'eau de Nolwenn Leroy sacré Album de l'Année RTL 2013» [Архівовано 2020-06-29 у Wayback Machine.]. RTL. 19 November 2013. Retrieved 12 May 2016.
  30. ↑ (фр.) «L'homme aux 200 musiques de films». Le Parisien. 23 March 2013. Retrieved 29 February 2016.
  31. ↑ Vote – Cast your vote. World Music Awards. Процитовано 2 травня 2014.
  32. ↑ (фр.) «Le Chant de la Mer: Nolwenn Leroy sur la B.O. du film». evous.fr.
  33. ↑ (фр.) «Nolwenn Leroy dévoile „La chanson de la mer“. Ecoutez son nouveau titre !». Charts in France. 10 November 2014.
  34. ↑ (фр.) «Coupe de France. Nolwenn Leroy chante le Bro gozh ma zadou». Ouest-France. 3 May 2014. Retrieved 19 June 2014.
  35. ↑ (фр.) «Nolwenn Leroy dévoile un nouvel extrait de son best-of live». RTL. 28 November 2014. Retrieved 11 December 2014.
  36. ↑ «Nolwenn Leroy à Oxford». The European School Culham. 14 May 2015. Retrieved 25 November 2015.
  37. ↑ (фр.) «Nolwenn Leroy se confie sur son bébé et son nouvel album». Le Parisien. 5 May 2017. Retrieved 13 May 2017.
  38. ↑ (фр.) «Nolwenn Leroy juge „dramatique“ l'arrêt de „Même le dimanche“ sur France 3». Ozap. 3 July 2017. Retrieved 16 July 2017.
  39. ↑ (фр.) «Gemme: Nolwenn Leroy rayonne sur un album mystique et puissant». Charts in France. 1 September 2017. Retrieved 2 October 2018.
  40. ↑ (фр.) «Stephen Hawking, un astrophysicien devenu icône de la culture populaire». Europe 1. 14 March 2018. Retrieved 2 October 2018."Stephen Hawking, un astrophysicien devenu icône de la culture populaire". Europe 1. 14 March 2018. Retrieved 2 October 2018.
  41. ↑ (фр.) «Certification — Gemme». Snep.
  42. ↑ «Nolwenn Leroy CDs and Albums». Wrasse Records. Retrieved 2 October 2018.
  43. ↑ (фр.) «Artistes — Nolwenn Leroy» [Архівовано 2017-12-01 у Wayback Machine.]. Zouave Spectacles. Retrieved 2 October 2018.
  44. ↑ (фр.) «„Folk“: Nolwenn Leroy dévoile la tracklist de son nouvel album avec Cabrel, Higelin…». Purecharts. 27 September 2018. Retrieved 27 August 2021.
  45. ↑ (фр.) «Nolwenn Leroy, l'invitée surprise de Jazz à Juan». Nice-Matin. 30 March 2019.
  46. ↑ (фр.) «Nolwenn Leroy de retour avec „Brésil, Finistère“, écrit par Benjamin Biolay». Purecharts. 27 September 2018. Retrieved 27 August 2021.
  47. ↑ а б Sastre, Germain (16 жовтня 2021). "J'étais en sortie de corps !" : L'incroyable rencontre de Nolwenn Leroy avec une star internationale. RTL. Процитовано 17 жовтня 2021.
  48. ↑ (фр.) «Le coup de cœur du Club Chérie: „Loin“ de Nolwenn Leroy». Chérie FM. 16 December 2021.
  49. ↑ (фр.) Exclu. Nolwenn Leroy nouvelle coach de The Voice: Pendant 20 ans, je voulais exister seulement par ma musique. Télé-Loisirs. 30 January 2022.
  50. ↑ «Fall Prevention in a Geriatric Nursing Home Setting Using the Music of Nolwenn Leroy» at ClinicalTrials.gov
  51. ↑ «Study of the Effect of the Music of Nolwenn Leroy in Fall Prevention Strategies in Texas Nursing Homes» at ClinicalTrials.gov
  52. ↑ «Fall Prevention Strategies Including Music and Posturography» at ClinicalTrials.gov
  53. ↑ Falling over. The Guardian.
  54. ↑ Nolwenn Leroy : nouvelle égérie Pantene. ELLE (фр.). 25 липня 2013. Процитовано 11 березня 2014.
  55. ↑ Nolwenn Leroy, chanteuse et ambassadrice Pantène. Gael (фр.). 20 березня 2012. Процитовано 11 березня 2014.
  56. ↑ Le Comité d'Amis et Parrains (фр.). Abbé Pierre Foundation's official website. Архів оригіналу за 29 March 2014. Процитовано 11 березня 2014.
  57. ↑ Emeline Cazi; David Revault d'Allonnes (26 листопада 2015). Hommage aux morts des attentats aux invalides. Le Monde (фр.). Процитовано 29 листопада 2015.
  58. ↑ (фр.) «50ème Gala de l'Union des Artistes — 22 décembre». Nolwenn.org. Retrieved 20 April 2015."50ème Gala de l'Union des Artistes — 22 décembre" [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. Nolwenn.org. Retrieved 20 April 2015.
  59. ↑ (фр.) «Love story: Nolwenn Leroy et Arnaud Clément». Marie Claire. 19 July 2017. Retrieved 7 September 2017.
  60. ↑ а б в г д е Nolwenn Leroy – Charts. Hitparade.ch. Hung Medien. Процитовано 26 березня 2012.
  61. ↑ а б Nolwenn Leroy – Longplay-Chartverfolgung. Musicline.de (нім.). Phononet GmbH. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 26 березня 2012.
  62. ↑ Palmarès des ventes de CD du 30 mai au 5 juin 2011 – Palmarès francophone [Top 10 Francophone Albums Chart in Quebec from May 30 to June 5, 2011]. La Presse (фр.). 10 червня 2011. La Presse. 10 June 2011. Retrieved 30 May 2014.
  63. ↑ 2013년 27주차 Album Chart – (2013.06.23~2013.06.29) [South Korea Physical Albums Chart] (кор.). Gaon Music Chart. Retrieved 30 May 2014.
  64. ↑ 2013년 27주차 Album Chart – (2013.06.23~2013.06.29) – 국의 [South Korea International Albums Chart] (кор.). Gaon Music Chart. Retrieved 30 May 2014.
  65. ↑ (фр.) «LES DISQUES D'OR/DE PLATINE — ALBUMS 2011». Ultratop. Retrieved 8 September 2017.
  66. ↑ а б (нім.) «Nolwenn Leroy — Edelmetall». Hitparade. Retrieved 8 September 2017.
  67. ↑ (фр.) «LES DISQUES D'OR/DE PLATINE — ALBUMS 2008». Ultratop. Retrieved 8 September 2017.
  68. ↑ а б Les Certifications - SNEP. SNEP (fr-FR) . 1 листопада 2013. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 30 серпня 2017.
  69. ↑ а б (фр.) «LES DISQUES D'OR/DE PLATINE — ALBUMS 2012». Ultratop. Retrieved 8 September 2017.
  70. ↑ (фр.) «Nolwenn, sacrée celte à Lorient». Le Figaro. Retrieved 27 September 2019.
  71. ↑ (фр.) «Sous le regard de Nolwenn». Le Parisien. 2 February 2013. Retrieved 6 February 2020.
  72. ↑ (фр.) "Nolwenn Leroy dévoile un clip lumineux pour " Gemme "". RFM. 18 July 2017. Retrieved 8 September 2017.
  73. ↑ Les Certifications - SNEP. SNEP (fr-FR) . 1 листопада 2013. Процитовано 4 грудня 2017.
  74. ↑ (фр.) «Le Top de la semaine: Top Albums — 2018 — Semaine du 09 Novembre» [Архівовано 11 листопада 2018 у Wayback Machine.]. SNEP. Retrieved 27 November 2018.
  75. ↑ (фр.) «Les Certifications — Albums». SNEP. Retrieved 2 January 2019.
  76. ↑ Nolwenn Leroy's Singles Belgian Chart positions. ultratop.be. Процитовано 9 November 2016.
  77. ↑ Nolwenn Leroy's Singles Swiss Chart positions. lescharts.com. Процитовано 16 September 2007.
  78. ↑ (фр.) «Top Singles Téléchargés — 2007 — Semaine du 29 janvier» [Архівовано 24 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. SNEP. Retrieved 17 October 2016.
  79. ↑ Le Top de la semaine : Top Singles Téléchargés – SNEP (Week 20, 2017) (фр.). Syndicat National de l'Édition Phonographique. Процитовано 20 травня 2017.
  80. ↑ Le Top de la semaine : Top Singles Téléchargés – SNEP (Week 33, 2017) (фр.). Syndicat National de l'Édition Phonographique. Процитовано 19 серпня 2017.[недоступне посилання з 01.04.2020]
  81. ↑ Le Top de la semaine : Top Singles Téléchargés – SNEP (Week 34, 2017) (фр.). Syndicat National de l'Édition Phonographique. Процитовано 25 серпня 2017.[недоступне посилання з 01.04.2020]
  82. ↑ «Belgian Singles Charts»
  83. ↑ Le Top de la semaine : Top Singles Téléchargés – SNEP (Week 47, 2017) (фр.). Syndicat National de l'Édition Phonographique. Архів оригіналу за 25 вересня 2019. Процитовано 28 листопада 2017.
  84. ↑ (нім.) «Der Soundtrack: Die Wanderhure — Best Of». Sat.1. Retrieved 29 December 2014."Der Soundtrack: Die Wanderhure — Best Of" [Архівовано 22 січня 2019 у Wayback Machine.]. Sat.1. Retrieved 29 December 2014.
  85. ↑ Nolwenn Leroy, une adorable et merveilleuse fée qui entre dans la légende. PurePeople (фр.). Процитовано 18 березня 2014.
  86. ↑ Nolwenn Leroy donne de la voix pour le cinéma. Première (фр.). Архів оригіналу за 6 March 2014. Процитовано 18 березня 2014.
  87. ↑ (фр.) «VIDEO. „Le Chant de la Mer“, un conte celtique chanté par Nolwenn Leroy». Francetv info. 9 December 2014. Retrieved 18 December 2014.
  88. ↑ Nolwenn Leroy, la nouvelle fée du Futuroscope. France Bleu (фр.). Процитовано 18 березня 2014.
  89. ↑ (фр.) «La sélection des Victoires de la musique 2012». L'Express. 19 January 2012. Retrieved 28 April 2018.
  90. ↑ (фр.) «Nommés NRJ Music Awards 2017» [Архівовано 1 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. NRJ. Retrieved 5 December 2017.
  91. ↑ (фр.) «Nolwenn Leroy en lice pour l'Album RTL de l'année avec Gemme». RTL. 29 October 2017. Retrieved 28 April 2018.
  92. ↑ (фр.) «Les Globes de Cristal nomme Isabelle Huppert présidente d'honneur de l'édition 2018». La Dépêche du Midi. 29 November 2017. Retrieved 28 April 2018.
  93. ↑ (фр.) «Album RTL de l'année 2022 : découvrez les 5 finalistes». RTL. 22 November 2022.
  94. ↑ 353232 Nolwenn (2010 CB12) – JPL Small-Body Database Browser. Jet Propulsion Laboratory.
  95. ↑ (фр.) «Nolwenn Leroy rejoint Elton John et Brad Pitt au musée Grévin». Le Parisien. 9 October 2012. Retrieved 1 June 2016.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Нольвенн Леруа
Instagram (фр.) · Instagram · Facebook (фр.) · Twitter (фр.)
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Генеалогія та некрополістика
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нольвенн_Леруа&oldid=41634632