Нурєєв Рудольф Хаметович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Рудольф Хаметович Нурєєв
Nureyev 9 Allan Warren.jpg

Фото Аллана Ворена, 1973 рік
Народився 17 березня 1938(1938-03-17)
Іркутськ
Помер 6 січня 1993(1993-01-06) (54 роки)
Париж
СНІД
Поховання Сент-Женев'єв-де-Буа
Громадянство (підданство) Flag of Russia.svg Росія
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Austria.svg Австрія
Національність Башкири
Діяльність артист балету, балетмейстер
Alma mater ·Mariinsky Ballet[d]
·Академія російського балету імені А. Я. Ваганової
Нагороди
Кавалер ордена Почесного легіону
Орден Мистецтв та літератури
Сторінка в Інтернеті nureyev.org
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Рудольф Хаметович Нурєєв, відомий також як Нурієв[1][2] (17 березня 1938, Іркутськ — 6 січня 1993, Париж) — радянський і британський артист балету, балетмейстер. 1961 року не повернувся до СРСР після закордонних гастролей.

Біографія[ред.ред. код]

Рудольф Нурєєв народився в поїзді, що прямував до Владивостока, між Іркутськом і Слюдянкою, 17 березня 1938 року. Згідно з документами КДБ, за національністю татарин[3][4].

Батько — Хамет Фазлійовчч Нурієв (1903 — ?). Родом з села Асанова Шаріпівської волості Уфімського повіту Уфімської губернії (нині Уфімський район Республіки Башкортостан). Мати — Фаріда Агліуллівна Нурєєва (Ідрісова) (1907 — 1987)[5]. Народилася в селі Татарське Тюгульбаєво Кузнечіхінської волості Казанської губернії (нині Алькеєвского району Республіки Татарстан)[4][5][6].

Незабаром після народження батько отримав призначення в Москві. У 1941 році Рудольф з матір'ю опинилися в евакуації в Башкирській АРСР. Почав танцювати в дитячому фольклорному ансамблі в Уфі, а в 1955 році вступив до Ленінградського хореографічного училища, навчався у класі Олександра Пушкіна[ru]. Після його закінчення в 1958 році Нурєєв став солістом балету театру імені С. М. Кірова (нині — Маріїнський театр).

16 червня 1961 року, перебуваючи на гастролях у Парижі, відмовився повернутися в СРСР, ставши «неповерненцем». Незабаром Нурєєв почав працювати в Королівському балеті (Королівський театр Ковент-Гарден) в Лондоні і швидко став світовою знаменитістю. Отримав австрійське громадянство.

Понад п'ятнадцять років Нурєєв був зіркою лондонського Королівського балету і був постійним партнером великої англійської балерини Марго Фонтейн. Виступав по всьому світу (в Європі, США, Японії, Австралії і т. д.). Працював дуже інтенсивно, наприклад, в 1975 році число виступів досягло трьохсот. Вважається, що Рудольф Нурєєв повністю змінив пасивну роль танцюриста в класичному балеті.

Від 1983 по 1989 рік Нурєєв був директором балетної трупи паризької Гранд-опера. Не раз виступав на одній сцені з Івет Шовіре. Одне з його головних досягнень у цей період — «відкриття» французької балерини Сільві Гіллем. Брав участь у класичних і сучасних постановках, багато знімався в кіно і на телебаченні, ставив класичні балети.

В останні роки життя виступав як диригент. 1984 року в крові танцюриста виявлено ВІЛ. Хвороба прогресувала і Нурєєв помер від ускладнень СНІДу 6 січня 1993 неподалік від Парижа. Похований на російському кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа під Парижем.

Приватне життя[ред.ред. код]

Рудольф Нурєєв був гомосексуалом, проте в юності мав і гетеросексуальні стосунки[7][8][9]. Після втечі з СРСР 1961 року він зустрівся зі знаменитим данським танцівником Еріком Бруном. Брун і Нурєєв стали парою[7][10] і зберігали свої відносини протягом 25 років, до самої смерті Бруна в 1986 році.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Рудольф Нуреев: бог танца и порока
  2. Выставка, посвященная Нуриеву, откроется в музее имени Бахрушина
  3. Из «Записки об измене Родине артиста балета Р. Х. Нуриева». См.: КГБ проворонил побег Нуриева
  4. а б Нуреев Р. Х. Автобиография. М., 1998.
  5. а б Алик Бикчурин. Жизнь и творчество Рудольфа Нуреева // Источник: журнал «Балет», № 95, 1998. Стр. 15-20 // Сайт Рудольф Нуреев
  6. Синенко С. Г. Рудольф Нуреев: истоки творчества, превратности судьбы. Художественно-документальное повествование. — Уфа: Китап, 2008. — 192 с.
  7. а б Kavanagh, Julie Nureyev: The Life (2007) ISBN 978-0-375-40513-6
  8. The Canadian Press (2009-11-30). TV dance-winner Archambault tackles Nureyev - Arts & Entertainment - CBC News. Cbc.ca. Процитовано 2012-05-03. 
  9. John Ezard and Carolyn Soutar (30 January 2003). Nureyev and me | Stage. The Guardian. Процитовано 2012-05-03. 
  10. Literary Review. Архів оригіналу за 2013-04-04. Процитовано 13 March 2009. 
  11. Первый выход Нуреева / Г. Гайда; Интервью вела О. Соболева // Иркутск,- 2001.- 30 нояб.- .7
  12. Башкирское хореографическое училище
  13. Нуриевский фестиваль на сайте Татарского театра оперы и балета им. М.Джалиля

Література[ред.ред. код]

  • Данциг Р. В. Вспоминая Нуреева. След кометы / Пер. с нидерл. И. Михайловой. СПб.: Геликон Плюс, 2012. — 368 с., 500 экз., ISBN 978-5-93682-809-6
  • Стюарт Отис. Рудольф Нуреев: Вечное движение = Perpetual motion: the public and private lives of Rudolf Nureyev. — Смоленск: Русич, 1999. — ISBN 5-88590-870-2
  • Рюнтю Юри Мэттью. Руди Нуреев без макияжа. — М.: Новости, 1995. — ISBN 5-7020-0981-9
  • Ролан Пети. Тан лие с Нуриевым.
  • Диана Солуэй. Рудольф Нуреев на сцене и в жизни.
  • Ариан Дольфюс. Непокоренный Нуреев.
  • Сергей Синенко. Рудольф Нуреев: Истоки творчества, превратности судьбы.
  • Н. Я. Надеждин. Рудольф Нуриев. М.: Мир энциклопедий Аванта+, Астрель, 2011. 224 с., ил., Серия «Секрет успеха», 3 000 экз., ISBN 978-5-98986-448-5, ISBN 978-5-271-31857-3
  • Красовская В. Рудольф Нуреев // Профили танца. — СПб.: Академия Русского балета им. А.Я. Вагановой, 1999. — С. 297—299. — 400 с. — (Труды Академии Русского балета имени А.Я. Вагановой). — 2000 экз. — ISBN 5-93010-001-2