Октябрський Пилип Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пилип Сергійович Октябрський
рос. Филипп Сергеевич Октябрьский
Oktyabrsky1938.jpg
Ім'я при народженні Пилип Сергійович Іванов
Народження 9 (21) жовтня 1899(1899-10-21)
Лукшино, Тверська губернія
Смерть 8 липня 1969(1969-07-08) (69 років)
Севастополь
Рід військ ВМФ СРСР ВМФ СРСР
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Звання RAF N F8Adm since 2010hor.svg Адмірал
Командування Амурська військова флотилія (СРСР), Чорноморський флот (СРСР) і Q16717986?
Війни / битви Громадянська війна в Росії
Радянсько-німецька війна
Оборона СевастополяОборона Одеси
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Ушакова I ступеня Орден Ушакова I ступеня Орден Нахімова I ступеня
Орден Суворова II ступеня Орден Червоної Зірки
Октябрський Пилип Сергійович у Вікісховищі?

Пилип Сергійович Октябрський (рос. Филипп Сергеевич Октябрьский, справжнє прізвище (до 1924 року) — Іванов; 9 (21) жовтня 1899(18991021), Лукшино, Тверська губернія — 8 липня 1969, Севастополь) — радянський військово-морський діяч, Герой Радянського Союзу, адмірал, у роки німецько-радянської війни — командувач Чорноморським флотом, один із керівників Оборони Севастополя в 1941—1942 роках.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 9 (21 жовтня) 1899 року в селі Лукшино Старицького повіту Тверської губернії (нині Старицького району Тверської області) в селянській родині. Росіянин. Закінчивши 4-х класну земську школу, три роки був пастухом, після чого в 1915 році виїхав спочатку в Шліссельбург, а потім у Санкт-Петербург на заробітки. Працював кочегаром, потім помічником машиніста на пароплавах, що ходили по Ладозі, Свирі, Неві.

Служба на флоті[ред.ред. код]

У 1918 році добровільно вступив до лав Військово-морського флоту. Член РКП(б) з 1919 року. У період Громадянської війни служив машиністом на навчальному кораблі «Океан» Балтійського флоту, з 1920 року на допоміжному крейсері «Лейтенант Шмідт» Північної військової флотилії. У 1921 році служив на лінкорі «Гангут».

У 1922 році закінчив курси при Петроградському комуністичному університеті, після чого працював у морському відділі Політуправління РСЧА, в політвідділі флотилії. У 19251928 роках навчався на паралельних класах при Військово-морському училищі імені М. В. Фрунзе. Потім проходив службу на Балтійському, Тихоокеанському і Чорноморському флотах, командував торпедним катером, групою, дивізіоном, загоном і бригадою торпедних катерів.

У 1935 році, будучи вже комбригом, був нагороджений першим своїм орденом Червоної Зірки, який він отримав за освоєння катерів на новому морському театрі і розробку методів взаємодії кораблів з ​​авіацією, берегової обороною і сухопутними військами.

З лютого 1938 року командував Амурською військовою флотилією, а з березня 1939 року — Чорноморським флотом.

Радянсько-німецька війна[ред.ред. код]

У радянсько-німецьку війну віце-адмірал Октябрський П. С. — один із керівників оборони Одеси і Севастополя. Будучи командувачем Чорноморським флотом, одночасно з 7 листопада 1941 по 30 червня 1942 року був командувачем Севастопольським оборонним районом. У період оборони Одеси флот під командуванням П. С. Октябрського забезпечував морські перевезення бойової техніки та особового складу до обложеного міста, а на заключному етапі оборони евакуацію людей, техніки, підприємств.

Брав участь у підготовці та здійсненні сумнозвісної Керченсько-Феодосійської десантної операції 1941—1942 років, що завершилася повним розгромом червоного десанту (загальні втрати становили понад 300 тис. осіб, включаючи близько 170 тисяч полонених).

Керував обороною Севастополя в 19411942 роках. Усупереч морським традиціям, Октябрський кинув напризволяще війська, евакуювавшись із групою начальницького складу та партійних працівників на Кавказ.[1] Німецький генерал Курт Тіппельскірх заявив про захоплення на мисі Херсонес 100 тис. полонених, 622 гармат, 26 танків і 141 літаків[2][3], проте за радянськими архівними даними кількість полонених становила 78 230 чоловік[3].

З червня 1943 року — командувач Амурської військової флотилії, а з березня 1944 року знову командувач Чорноморським флотом. Чорноморський флот під командуванням Октябрського вніс великий вклад в оборону Кавказу. Брав участь у проведенні Одеської та Кримської операції (березеньтравень 1944).

10 квітня 1944 Октябрському було надано військове звання адмірала.

Також брав участь в Яссько-Кишинівській операції (серпень 1944). За вміле командування флотом в ході бойових операцій Ф. С. Октябрський був нагороджений двома орденами Ушакова, орденом Нахімова, Суворова, Червоного прапора, а також американським орденом «Легіон Заслуг».

Повоєнний період[ред.ред. код]

Після війни продовжував командувати Чорноморським флотом. З листопада 1948 року по січень 1951 року був першим заступником головкому Військово-морських сил СРСР, потім в 19511952 роках у відставці через хворобу. З квітня 1952 року по листопад 1953 року — начальник Управління науково-випробувальних полігонів. З 1957 року по 1960 рік — начальник Чорноморського вищого військово-морського училища імені П. С. Нахімова (Севастополь).

За вміле керівництво флотом і проявлені мужність, відвагу і героїзм в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками Указом Президії Верховної Ради СРСР від 20 лютого 1958 адміралу Октябрському Пилипу Сергійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 10800).

З вересня 1960 року — військовий інспектор-радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР. З лютого 1951 по 1952 рік був членом Центральної ревізійної комісії ВКП(б). Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 2-го скликання.

Могила Пилипа Октябрського

Почесний громадянин Севастополя з 25 жовтня 1967 року. Помер 8 липня 1969 року в Севастополі. Похований у Севастополі на кладовищі Комунарів.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений трьома орденами Леніна, трьома орденами Червоного Прапора, двома орденами Ушакова 1-го ступеня (№ 4 від 22 липня 1944 року, № 49 від 28 червня 1945 року), орденами Нахімова 1-го ступеня, Суворова 2-го ступеня, Червоної Зірки, медалями.

Пам'ять[ред.ред. код]

анотаційна дошка на вулиці Адмірала Октябрського

Ім'я Героя носять корабель. 26 серпня 1969 року вулиця Повсталих в Ленінському районі Севастополя була перейменована у вулицю Адмірала Октябрського, на будинку № 8 якої встановлено анотаційну дошку. У тому ж році ім'ям адмірала П. С. Октябрського названий навчальний загін Чорноморського флоту на території Лазаревських казарм.

На будинку в Севастополі по вулиці Радянській, 49, де з 1959 по 1969 рік жив Пилип Октябрський, в 1971 році встановлено меморіальну дошку (художник І. А. Белицький)[4].

1989 року дочка адмірала, Римма Пилипівна, видала документальну книгу про батька «Штормовые годы. Рассказ об адмирале Ф. С. Октябрьском»[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Обережно: міфи! Михайло Лукінюк, 2012
  2. Курт фон Тіппельскірх «Історія Другої світової війни»
  3. а б Ванєєв Г. І. Севастополь, 1941-1942. Хроніка героїчної оборони. — Київ : Україна. — С. 250.
  4. www.sevmemorymap.info
  5. А. М. Чикин. Севастополь. Историко-литературный справочник. «Вебер». Севастополь. 2008. ISBN 978-966-335-102-5. стор. 389.(рос.)

Джерела та література[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Том 2. М.: Воениз., 1988;
  • Долгов И. А. Золотые звёзды калининцев. Кн. 2. — М.: Московский рабочий, 1984