Богомазов Олександр Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Богомазов Олександр Костянтинович
Bogomazov Avtoportret 1911.JPG
Народився 26 березня 1880(1880-03-26)[1][2]
Ямпіль, Україна
Помер 3 червня 1930(1930-06-03)[1][3][…] (50 років)
Київ, Українська СРР, СРСР
·туберкульоз
Поховання Державний історико-меморіальний Лук'янівський заповідник
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність художник, рисувальник
Галузь живопис
Alma mater Київське художнє училище
Знання мов російська[1]
Напрямок кубізм
Олександр Богомазов, 1898

Олекса́ндр Костянти́нович Богома́зов (*14 березня (26 березня) 1880(18800326), с. Янків Ріг, Харківська губернія, Російська імперія (нині с. Іванівка, Охтирський район, Сумська область) — †3 червня 1930, Київ, Українська РСР, СРСР) — український графік, живописець, педагог, теоретик мистецтва.

Був чільним представником українського й світового авангарду.

Пройшов у своїй творчості декілька творчих періодів. Найвідоміші — кубофутуризм (19131917) та спектралізм (19201930).

Практично одразу після смерті його ім'я та творчий доробок викреслено з історії радянської епохи. Лише у середині 1960-х під час «відлиги» його ім'я та творчість були перевідкриті групою молодих київських мистецтвознавців (Дмитро Горбачов, Леонід Череватенко та інші).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї бухгалтера. Рано залишився без матері, яка покинула чоловіка й одружилася вдруге — із зальотним офіцером.

Навчався в гімназії, потім, за наполяганням батька — у Херсонському земському сільськогосподарському училищі. Заохочуваний рідним дядьком, ходив із ним на етюди. Готувався вступати до Петербурзької академії мистецтв, але наважився в 1902 записатися до Київського художнього училища. Навчався в Олександра Мурашка та Івана Селезньова, відвідував приватні студії в Москві.

Жив і працював у Києві.

Із дружиною Вандою та донькою Ярославою, 1924

1913 — одружився із київською художницею Вандою Монастирською, яка була музою і життя і творчості митця. Саме їй присвятив він свій, написаний у Боярці, новаторський трактат «Живопис та елементи» (1913—1914).

У 1914 написав трактат «Живопис та Елементи», у якому розглянув взаємодію Об'єкта, Митця, Картини та Глядача, а також теоретично обґрунтував пошуки художнього авангарду. Також разом з Олександрою Екстер організував у Києві мистецьке об'єднання «Кільце».

1919 — співробітник Всеукраїнського відділу мистецтва Народного комісаріату освіти УРСР, керував оформленням революційних свят у Києві.

1922—1930 — професор Київського художнього інституту (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Серед учнів — Петро Сабадиш.

Помер 3 червня 1930. Похований в Києві на Лук'янівському цвинтарі (ділянка № 1, ряд 10, місце 6), встановлено гранітний пам"ятник.

Творчість[ред. | ред. код]

Був одним із чільних представників світового авангарду. Увійшов до історії українського мистецтва як один із фундаторів національного кубофутуризму.

У 1918 брав участь у виготовленні ескізів українських грошових знаків.

Автор теорії «якісних ритмів».

Твори[ред. | ред. код]

  • «Базар» (1914)
  • «Львівська вулиця в Києві» (1914)
  • «Тюрма» (1914)
  • «Пляшки» (1915)
  • «Паровоз» (1916)
  • «Спогади про Кавказ» (1916)
  • «Пилярі» (1927)
  • «Київський пейзаж» (1928)
  • «Праця малярів» (1929)

Теоретичні праці[ред. | ред. код]

«Живопис та елементи» (1914).

Олександр Богомазов був не тільки митцем-новатором, але й теоретиком нового мистецтва. У 19131914 роках він написав теоретичний трактат «Живопис та елементи» в якому розглянув:

  • Взаємодію та ролі Об'єкта, Митця, Картини та Глядача в художньому творі.
  • Взаємодію структурних елементів картини у сприйнятті глядачем — точок, ліній, базових геометричних фігур, кольорів, ритмів тощо.

«Мистецтво — нескінченний ритм, митець — його чутливий резонатор», — казав Олександр Богомазов своїм студентам у Київському Художньому Інституті, професором якого він був у 19221930 рр. Свій викладацький досвід Олександр Богомазов використав для написання своєрідного педагогічного подовження свого трактату у 1928 р.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Меморіальна дошка на будинку біля Художнього інституту у Києві, де жив Олександр Богомазов

Довгий час місцем народження художника вважалось смт. Ямпіль. На початку 2020 року сумські ентузіасти Олександр Десятниченко та Костянтин Аленінський знайшли метрику художника, де було вказано, що він народився у с. Янків Ріг (зараз с. Іванівка Охтирського району на Сумщині).

В Боярці існує вулиця Олександра Богомазова[5].

В 2019 році одну з вулиць в Солом'янському районі міста Києва (мікрорайон Жуляни) названо ім'ям Олександра Богомазова.

Фільми про О.Богомазова[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]