Екстер Олександра Олександрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Екстер Олександра Олександрівна
рос. Александра Экстер
Екстер.png
Народження 6 (18) січня 1882[1]
Білосток, Гродненська губернія, Литовське генерал-губернаторство, Російська імперія[2]
Смерть 17 березня 1949(1949-03-17)[3][4][…] (67 років)
  Фонтене-о-Роз, Іль-де-Франс, Франція
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the USSR (1936-1955).svg СРСР
Навчання Академія Ґранд-Шом'єр
Діяльність художниця, художниця по костюмах, ілюстраторка, сценографка, графікеса, дизайнерка
Напрямок живопис[6], театр[6], фільм[6], графіка[6], costume designd[6] і дизайн[6]
Відомі учні Vera Rocklined і Епштейн Марко Ісайович
Працівник Вищі художньо-технічні майстерні
Член Супремус

CMNS: Екстер Олександра Олександрівна у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Олекса́ндра Олекса́ндрівна Е́кстер (до шлюбу — Григоро́вич; 6 (18) січня 1882(18820118), Білосток, Польща — 17 березня 1949, Фонтене-о-Роз, біля Парижа) — українська художниця, сценографка, педагогиня. Яскрава представниця європейського кубізму та футуризму, українського авангарду, одна з засновниць стилю «ар-деко». Названа Бенедиктом Лівшицем «амазонкою авангарду»[7].

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 1882 року в Білостоку Гродненської губернії в сім'ї білоруського єврея та грекині.

Невдовзі батьки переїхали до Києва, і Ася (так називали її друзі) стала киянкою. Закінчила гімназію Святої Ольги та Київське художнє училище, де вчилася в 1901–1903 та 1906 роках. Вчилася з майбутніми авангардистами О. Богомазовим та О. Архипенком. Серед викладачів був Микола Пимоненко. Брала приватні уроки в Сергія Світославського.

Одружилася з німецьким адвокатом та поселилася з ним у Києві на вулиці Б. Хмельницького, 27. У мансарді знаходилася її студія, в якій працювали майбутні корифеї світового декораційного мистецтва Вадим Меллер, Анатоль Петрицький, Павло Челищев.

Екстер вирушила до Парижа по нові враження, але і в паризькій академії академічна програма мало різнилась від київської. Познайомившись з прихильником нового мистецтва поетом Аполлінером, Олександра Екстер потрапляє до майстерні Пікассо, де віднаходить нову філософію мистецтва.

«В її паризькій господі, так само, як у ній самій, впадало в очі своєрідне сполучення європейської культури з українським побутом. На стінах серед малюнків Пікассо і Брака можна було побачити українські вишивки, на підлозі — український килим, до столу подавали глиняні горщечки, яскраві майолікові тарілки з варениками» — згадує Аліса Коонен, акторка Московського камерного театру, в якому Олександра Екстер поставила свої найкращі спектаклі: «Саломея», «Ромео і Джульєтта».

Померла Олександра Естер 1949 року в передмісті Парижа. Уже хвора, писала друзям, що тужить за батьківщиною: «Зима, що надходить, буде дуже важка. Це дев'ята зима від початку війни, і для мене вона буде найважча».

Творчість[ред. | ред. код]

Дизайн костюму до драми «Фаміра Кифаред»

У відповідь на критику колористичного рішення її картин приятелем Фернаном Леже Екстер написала кілька монохромних картин. Проте це для неї був кольоровий піст, і з 1914 року її кубізм вибухає всіма барвами веселки: Екстер була зачарована українським народним мистецтвом.

Ці твори мали комерційний успіх. Їх виставляли й охоче купували в Полтаві, Києві, Москві, Берліні. Сільські художники внесли динаміку кубофутуризму у власні твори, а Екстер під їхнім впливом яскраво кольорувала площини й грані свого живопису. Відкриваючи виставку селянки Ганни Собачко в Києві 1918 року, за часів УНР, Екстер сказала те ж, що говорила й Леже: «Молоді слов'янські народи віддають перевагу радісним ясним кольорам». Під впливом, зокрема, Олександри Екстер, французькі кубісти розкріпачили свою палітру.

Та Екстер пішла далі, ставши абстракціоністкою, на що не зважилися її паризькі друзі Пікассо, Брак, Леже. У своїй київській студії вона навчала абстрактного мистецтва навіть дітей, пропонуючи їм ілюструвати казку не сюжетно, а з допомогою ритмів.

Оновила вона й театральне мистецтво ХХ століття. Чи не вперше у світовій сценографії Екстер обігравала весь куб сцени, а не лише її підлогу-планшет. Новітньо: лаконічно, конструктивно, рухливо — оформила сценічне дійство, що пізніше перейняли в Європі та Америці. Олександра Екстер зробила внесок у театральне мистецтво першої половини XX століття. В її авангардистсько-конструктивістському стилі були оформлені декорації «вакхічної драми» «Фаміра Кіфаред» І. Анневського (йшла в 1916–1917 на сцені Камерного театру в Москві, реж. О. Таїров).

Одна з найвідоміших картин Екстер — «Фундуклеївська вулиця» (нині Богдана Хмельницького). Будівлі на картині мчать униз до Хрещатика, як діти на санчатах. Глядач цього твору не втримався від епіграми: Не може бути сумніву,
Тут доказів чимало:
Чи не за землетрусу
Вона «пейзаж» писала?

За мотивами її театральних костюмів також були створені скульптури: ескізи на площині паперу перетворені в пластичні форми, вилиті з бронзи й покриті емаллю.

Свої твори й архів Екстер заповіла другу-художнику Семену Ліссіму, який жив у Нью-Йорку. Так більша частина спадщинт Екстер потрапила до Америки[8]. Зараз твори Олександри Екстер зберігаються в різних музеях світу і, зокрема, Національному художньому музеї України в Києві, де вона розпочинала свій творчий шлях.

Пам'ять[ред. | ред. код]

У 2000 році в Парижі створено «Товариство Олександри Екстер»[8].

У 2008 році в Києві відбулася перша виставка Олександри Екстер[8].

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Екстер Олександра Олександрівна