Олександр Олесь
Олександр Олесь | ||||
---|---|---|---|---|
Олександр Іванович Кандиба | ||||
Олександр Олесь | ||||
Ім'я при народженні | Олександр Іванович Кандиба | |||
Псевдонім | Олександр Олесь | |||
Народився |
5 грудня 1878 Крига, Харківська губернія, Російська імперія | |||
Помер |
22 липня 1944 (65 років) Прага, Протекторат Богемії та Моравії, Третій Рейх | |||
Поховання | Ольшанський цвинтар | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | поет, драматург | |||
Сфера роботи | література[1], поезія[1] і symbolismd[1] | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | 1906–1944 | |||
Автограф | ||||
| ||||
Олександр Олесь у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Роботи у Вікіджерелах |
Олекса́ндр Іва́нович Канди́ба (23 листопада (5 грудня) 1878, Крига, Харківська губернія — 22 липня 1944, Прага, Протекторат Богемії та Моравії) — український письменник, поет, драматург, представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь. Батько поета та політичного діяча Олега Ольжича.
Народження
Олександр Олесь (справжнє прізвище — Кандиба) народився 5 грудня 1878 року в м. Білопілля в Лебединськім повіті Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім'ї. Дід по матері орендував маєток у селі Верхосулі, де провів молоді роки Олесь. Батько, Іван Федорович, працював на рибних промислах в Астрахані, де й утопився у Волзі, коли Олександру було 11 років.
Мати Олександра з трьома дітьми повернулася до Білопілля. Виховувала дітей в любові. У чотири роки Сашко вже вмів читати. Незабаром перед ним почала відкриватися чарівна поезія Шевченкового «Кобзаря». Тут Олександр Олесь закінчив початкову школу й двокласне училище, а у віці 15 років (1893) вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова. Там Олександр брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», в яких з'являються його перші вірші.
Навчання
Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки Олесь змушений був залишити його. Працював у херсонських степах.
1903 Олесь вступив до Харківського ветеринарного інституту. Під час навчання в університеті, паралельно працював на Дарницькій різниці.
Творчість
Визначальним фактом у житті Олександра Олеся стала поїздка на відкриття пам'ятника Котляревському в Полтаві. В цей час він познайомився з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою.
Творчість Олеся виразно поділяється на два періоди — в Україні (1907—1918) та в еміграції (1919—1944). Від 1909 року Олесь позначає обкладинки своїх книжок спершу з варіантами (Кн. ІІ, Т. ІІІ), а від «Драматичних етюдів» послідовно використовує позначення «Кн.» плюс римська цифра, яка відповідає порядковому номеру збірки.
У 1905 р. альманах «Багаття» вперше публікує твори Олександра Олеся.
У 1907 році одружився з Вірою Свадковською, яка народила йому сина Олега Ольжича.
За 1907—1918 рр. поет створив шість книг: «З журбою радість обнялась» (1907).
Становлення поета припадає на часи революційного піднесення визвольного руху. За сприяння відомої історикині Олександри Єфименко, яка високо оцінила вірші молодого автора, на кошти українського громадського діяча Петра Стебницького у 1907 р. виходить його збірка поезій «З журбою радість обнялась» під псевдонімом Олександр Олесь. Творами талановитого поета-лірика захопилася освічена громадськість, з нетерпінням очікуючи нових видань.
1909 року вийшла друком збірка «Будь мечем моїм!..» (1909, авторська назва була знята цензурою, тому книжка вийшла під заголовком «Поезії. Кн. ІІ»). 1911-го — третя збірка «Книжка третя».
Подорож Гуцульщиною у 1912 р. збагатила поета незабутніми враженнями. Описуючи храмове свято в с. Криворівня, він із захватом згадує барвистий одяг верховинців, які спускалися з гір у долину. «Неначе квітки, що ростуть на горах, ожили і сходять до Черемошу, щоб напитися студеної води. Зачервоніло незабаром усе біля церкви.., наче розцвів нагло квітник або хто розкидав червоне, як мак, багаття… Я стояв, дивився і не міг надивитися на сей прекрасний народ, що не зазнав панщини, що зберіг вільну душу, мову і старосвітські звичаї, повні краси». Зустріч з Гуцульщиною знайшла втілення у поемі «На зелених горах» (1915): в ній «країна див» асоціюється з вільним духом українського народу. Тоді ж, 1912 року, О. Олесь познайомився та провів кілька днів у Карпатах з І. Франком (який справив на нього «надзвичайно файне враження»), з В. Гнатюком, О. Кобилянською, М. Коцюбинським. У 1913 р. Олександр Олесь побував в Італії, написав низку віршів («Мов келих срібного вина», «Італійська ніч підкралась», «В долині тихий сон летить»), які збагачують українську мариністичну лірику, тобто пов'язану із зображенням морських пейзажів.
Поет радісно зустрів повалення самодержавства. Він, як і всі прогресивні діячі, гостро відчував національне поневолення народу. В «Юнацькі пісні» (1915), присвяченій синові Олегові, що згодом стане відомим поетом під ім'ям Олег Ольжич, Олександр Олесь передбачав крах імперії, адже сини України піднімалися у кожну епоху на священну боротьбу:
- Земля розступилась! І з праведних трун
- Виходять Хмельницький, Мазепа, Богун!
- І з Волі знімають кайдани міцні,
- І слізьми співають щасливі пісні.
У 1917 р Олександр Олесь видає нову книжку поезій, в якій особливу увагу привертає цикл «З щоденника. Р. 1917», наснажений урочистими інтонаціями, що передають перші кроки у виборюванні національної самостійності. Ліричний герой віршів у циклі схвильований бурхливими подіями будівництва української державності, йому аж не віриться, що над поневоленим упродовж довгих віків краєм засяяло сонце свободи.
1919 року, після жовтневого перевороту, Олесь опиняється за кордоном. Еміграція стала трагедією життя Олеся. Після еміграції оселяється і періодично живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Олесь видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких — туга за Україною:
- Душа розірвана, як рана…
- Бальзам далеко так, як сонце,
- А сонце, сонце, як і щастя,
- Там, там, лише в краю коханім.
- («В вигнанні дні течуть, як сльози»)
Він також слідкує за літературними процесами в радянській Україні. На твори, писані Павлом Тичиною на замовлення партії, Олександр Олесь відгукнувся віршем-докором «І ти продався їм, Тичино…».
Поет хоче відвести душу в сивій давнині, він багато пише про міжусобиці княжої доби, які призвели до занепаду Київської Русі. Певне, ця тема була навіяна кривавою громадянською війною в Україні (так з'являється збірка «Минуле України в піснях», видана 1930 р. у Львові).
Поета-вигнанця хвилюють жахливі вісті про голодомор 1933 р. в Україні, про арешти і розстріли української інтелігенції, зокрема про розправу над особистим приятелем — письменником Антоном Крушельницьким та його дорослими синами Іваном і Тарасом у грудні 1934 р. Трагедія, яка спіткала добре знайому родину Крушельницьких, стала імпульсом до написання за кілька днів січня 1935 р. драми «Земля обітована».
Тяжкими були останні роки Олександра Олеся. Гітлер розчленовує Чехословаччину, яка прихистила поета. Угорські фашисти в крові затопили проголошену державність Карпатської України. У вересні 1939 р. спалахнула Друга світова війна. Поета не покидають тривожні думи про сина Олега — активного учасника руху Опору. Восени 1941 р. юнак побував у Києві, мріючи про відновлення української державності. Та боротьба була нерівною: нацисти схопили Олега Ольжича і в червні 1944 р. закатували в концтаборі Заксенгаузен. Так передчасно обірвалося життя відомого вченого-археолога і талановитого поета.
Смерть
22 липня 1944 року Олександр Олесь помер у Празі, невдовзі після того, як одержав повідомлення про загибель сина Олега Ольжича. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі. [2][3]
Примусова ексгумація
3 січня 2017 року останки письменника та його дружини були ексгумовані. За чеськими законами, після поховання родичі або друзі померлих повинні платити ренту за місце на кладовищі. До недавнього часу ренту (20 тисяч чеських крон на 10 років) за могилу Олеся платив виходець з України Володимир Михайлишин, що був громадянином Чехії. Після його смерті син вирішив поховати батька на могилі Олександра Олеся.[4][5]
Голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович запропонував перепоховати Олеся в Україні на алеї почесних поховань на Лук'янівському кладовищі.[6]
Пам'ять
- 2010 — в Білопіллі встановлено пам'ятник Олесю.
- Вулиці, названі на честь Олександра Олеся, існують в багатьох населених пунктах України.
Твори
Основні твори
- Айстри: Вибрані поезії. Чикаго, 1950
- Бабусина пригода. Прага, 1941
- Вибір поезій 1903—1923. Прага, 1923
- Два хлопчики: Збірка віршів для дітей молодшого віку. Нью-Йорк, 1977
- Євген Коновалець: нарис про життя, чин і смерть великого українського патріота (спів автор. Кандиба О.). (На чужині), 1948
- З журбою радість обнялась. Відень
- Злидні. Прага, 1925
- Княжа Україна. Прага, 1940
- Лісовий Цар Ох. Прага, 1938
- http://diasporiana.org.ua/poeziya/2282-oles-o-mislivets-hrin-ta-yogo-psi/. Ґрефенгайніхен, 1944
- Микита Кожум'яка. Прага, 1929
- На провесні (пролоґ до «Свята весни»). Прага, 1941
- На Зелених Горах. Відень
- По дорозі в Казку драматичний етюд. Прага, 1939
- Поезії кн. V. Відень
- Солом'яний бичок. Прага, 1925
- Цвіте трояндами…. Прага, 1939
- Чужиною кн. VII. Відень
Перелік творів
|
|
|
Джерела та література
- С. І. Кот. Олесь Олександр // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 581. — 728 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1061-1.
Література
- Шевельов Ю. Душа співає. (Лірика Олександра Олеся. До дня народження поета — 4-ХІІ.1878 // Нова Україна. — 1942. — Ч. 275 (4 грудня). — С. 4. Передрук у вид.: Шевельов Ю. Дорогою відрадянщення: публіцистичні та наукові тексти 1941—1943 рр. (харківський період). — Харків: Харківське історико-філологічне товариство, 2014. — С. 91-93.
- Віктор Жадько. Український некрополь.-К.,2005.-С.252.
- Петров В. Проблема О. Олеся // Українське слово: Хрестоматія української літератури та критики: В 4 кл. Кн.1. —К., 1994.
- Неврлі М. Олександр Олесь. Життя і творчість. — К., 1994.
- Зеров М. Від Куліша до Винниченка: Поезія Олеся і спроба нового її трактування // Зеров М. Твори: В 2 т. Т.1. — К.: Дніпро, 1990.
- Твори. — К.: Вид-во ЦК ЛКСМУ «МОЛОДЬ», 1971.
- Твори: В 2 т. — К.: Вид-во худ. літ-ри «Дніпро», 1990.
- Кедровський В. Олександер Кандиба-Олесь // Обриси минулого. Деякі останні діячі-українофіли напередодні революції 1917 року. — Нью-Йорк: Свобода, 1966. — С. 68-82.
- Неврлий М. Олександр Олесь: Життя і творчість. — К.: Дніпро, 1994.
- Кедровський В. Олександер Кандиба-Олесь // Обриси минулого. — Нью-Йорк: Свобода, 1966. — С. 68-82.
- Лаборєва О. Ознайомлення десятикласників з життям і творчістю Олександра Олеся. // Укр. мова і літ. в школі. −1990. — № 2.
- Олександр Олесь. Творча спадщина і сучасність: Збірник наукових праць. — Суми: Козацький вал, 1999. — 307 с.
- Радишевський Р. Журба і радість Олександра Олеся // Олесь О. Твори: У 2 т.- К., 1990.
- Харчук Р. «З журбою радість обнялась…» // Укр. мова і літ. в школі. — 1989.
- Празька літературна школа: Ліричні та епічні твори /Упорядування і передмова В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2008. — 280 с
- Панорама Олесезнавчих праць / Валерій Власенко, Володимир Садівничий, Олена Ткаченко // Вісник Сумського державного університету. Серія «Філологія». — 2008. — № 2. — С. 24-42.
Примітки
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ В Чехии принудительно эксгумировали останки писателя Александра Олеся
- ↑ Президент поручил МИД вмешаться в ситуацию вокруг могилы Александра Олеся в Чехии
- ↑ У Чехії хочуть примусово ексгумувати останки українського письменника Олександра Олеся
- ↑ В Чехії примусово ексгумували рештки відомого українського письменника Олександра Олеся. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 3 січня 2017.
- ↑ В Інституті національної пам’яті запропонували місце для перепоховання Олександра Олеся
Посилання
- Бібліотека української поезії «ПОЕТИКА» — повний (?) алфавітний покажчик творів.
- Бібліотека Кошового писаря
- Пісні на слова О.Олеся
- Твори Олександра Олеся на Читанці
- Інтерпретація творчості Олександра Олеся в шкільному курсі української літератури
- Біографія і твори Олександра Олеся в бібліотеці «Українського Центру»
- Кандиби: батько й син
- Олександр Олесь: біографія на сайті UaModna // UaModna, 29 липня 2015
- Твори Олеся на аудіобібліотеці litplayer
|