В'ятрович Володимир Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Михайлович В'ятрович
Wlodzimierz wiatrowycz.jpg
Володимир В'ятрович, жовтень 2011
Народився 7 червня 1977(1977-06-07) (41 рік)
Львів
Громадянство Україна Україна
Діяльність історик
Відомий завдяки історія
Alma mater Львівський державний університет імені Івана Франка
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Заклад Гарвардський університет
Нагороди
Хрест Івана Мазепи

Володи́мир Миха́йлович В'ятро́вич (нар. 7 червня 1977, Львів) — український науковець-історик, публіцист, дослідник історії визвольного руху, громадський діяч. Доктор філософії (PhD, кандидат історичних наук).

Голова Українського інституту національної пам'яті25 березня 2014). Голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху (Львів), член наглядової ради Національного музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», екс-директор Архіву Служби безпеки України (20082010), редактор наукового збірника «Український визвольний рух» (20032008). Пише статті для «Української правди» та порталу ТСН.ua.

Біографія[ред. | ред. код]

19941999 — навчався на історичному факультеті Львівського університету (спеціальність — історія України).

У 2004 захистив кандидатську дисертацію «Закордонні рейди УПА в контексті реалізації антитоталітарної національно-демократичної революції народів Центрально-Східної Європи».

Листопад 2002 — березень 2008 — директор Центру досліджень визвольного руху (Львів).

20052006 — викладач в Українському католицькому університеті. Автор першого в Україні навчального курсу для вищої школи «Український визвольний рух 1920-1950-х років» для студентів історичних факультетів Українського католицького університету та Львівського національного університету ім. Івана Франка.

У 2004 році був членом львівського молодіжного опозиційного гурту «Опір Молоді». Пізніше, разом з іншими активістами організації, увійшов до «Чорної Пори»[1].

Серпень 2005 — грудень 2007 — науковий співробітник Інституту українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України.

Травень 2007 — січень 2008 — представник Українського інституту національної пам'яті у Львівській області.

2008 — науковий консультант міжнародного проекту «Україна пам'ятає, світ визнає», присвяченого популяризації та міжнародному лобіюванню визнання Голодомору 1932—1933 років геноцидом.

Січень — жовтень 2008 — начальник архівного відділу Українського інституту національної пам'яті.

Січень — жовтень 2008 — радник з науково-дослідницької роботи голови СБУ.

Жовтень 2008 — березень 2010 — директор Галузевого державного архіву Служби безпеки України у Києві.

Із жовтня 2009 — член Наглядової ради Національного Музею-меморіалу жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».

З березня 2008 — голова вченої ради Центру досліджень визвольного руху.

У 20102011 стажувався в Українському науковому інституті Гарвардського університету.

Редактор книги «Сотенний Бурлака» (Львів, 2000), один з авторів і відповідальний редактор виставки «Українська Повстанська Армія. Історія нескорених» (Львів, 2007).

Піддав критиці фільм «Секрети Бандери» (автор — Світлана Усенко)[2] через перекручення його автором фактів біографії героя, також, на його погляд, має місце тенденційний, неправдивий виклад характеру головного героя[3].

Нагороди[ред. | ред. код]

Критика[ред. | ред. код]

Деякі українські, російські, польські й американські[6][7] історики критикують праці Володимира В'ятровича, звинувачуючи його у політичній ангажованості при висвітленні дій ОУН та УПА, при цьому звинувачують автора у використовуванні риторики та ігноруванні фактів[8][6][9][10][11][12][13][14][15], хоча здебільшого такі закиди є заангажованістю й упередженістю, та їм бракує доказів[16][17][18].

Праці[ред. | ред. код]

Володимир В'ятрович, жовтень 2006

Монографії[ред. | ред. код]

  • Рейди УПА теренами Чехословаччини. — Львів, 2001.
  • Армія безсмертних. Повстанські світлини. — Львів, 2002.
  • Ставлення ОУН до євреїв: формування позиції на тлі катастрофи. — Львів, 2006.
  • Польсько-українські стосунки в 1942—1947 роках у документах ОУН та УПА (відповідальний редактор та упорядник). — Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2011.
  • Друга польсько-українська війна. 1942—1947. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2011; друге, оновлене видання — 2012.
  • Історія з грифом «Секретно». — Київ: Києво-Могилянська академія, 2011.
  • Історія з грифом «Секретно»: Нові сюжети. — Київ: Києво-Могилянська академія, 2012.
  • Історія з грифом «Секретно»: українське XX століття. — Київ: Наш формат історії, 2013.
  • Україна. Історія з грифом «Секретно». — Харків: — Клуб сімейного дозвілля, 2014.

Книги у співавторстві[ред. | ред. код]

  • В. В'ятрович, Р. Забілий, І. Дерев'яний, П. Содоль. Українська Повстанська Армія. Історія нескорених / Відп. ред. та упоряд. В. В'ятрович. — 2-ге вид., випр. та доп. — Львів: Центр досліджень визвольного руху, 2008. — 352 c.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Невідомі історії Майдану // Українська правда, 18.11.2009
  2. Ольга Богачевська. «Вразило, що українець вбив українця» // Газета по-українськи. — К., № 1 (1753), 2 січня 2015. — С. 22
  3. О. Б. Бандеру показали як невдаху на любовному фронті // Газета по-українськи.— К., № 1 (1753), 2 січня 2015.— С. 22
  4. Про відзначення державними нагородами України | від 25.12.2009 № 1100/2009. zakon1.rada.gov.ua. Процитовано 2017-03-23. 
  5. Премію ім. Стуса отримали правозахисник, історик і поетеса. Процитовано 2017-03-23. 
  6. а б Per A.Rudling, The OUN, the UPA and the Holocaust: A Study in the Manufacturing of Historical Myths, The Carl Beck Papers in Russian & East European Studies, No. 2107, November 2011, ISSN 0889-275X, pp.28-31
  7. Per Anders Rudling, Warfare or War Criminality? Volodymyr V'iatrovych, Druha pol's'ko-ukains'ka viina, 1942—1947 (Kyiv: Vydavnychyi dim "Kyevo-Mohylians'ka akademiia, " 2011). 228 pp. ISBN 978-966-518-567, Ab Imperio, 1/2012, pp. 356—381
  8. Тарас Курило, Іван-Павло Химка. «Як ОУН ставилася до євреїв? Роздуми над книжкою Володимира В'ятровича», 2008.— pp. 252—265 [1]
  9. Игорь Ильюшин, Плохо забытое старое: о новой книге Владимира Вятровича, Ab Imperio, 1/2012, pp.382-385
  10. Андрій Портнов. «Історії для домашнього вжитку», Ab Imperio 3/12, p.324-334
  11. Grzegorz Motyka, W krainie uproszczen, Nowa Europa Wschodnia 1/2013, pp. 97-101 Ukrainian online version
  12. Анджей Земба, Міфологізована «війна», Ab Imperio, 1/2012, pp. 403—421
  13. Per Anders Rudling, Warfare or War Criminality? Volodymyr V'iatrovych, Druha pol's'ko-ukains'ka viina, 1942—1947 (Kyiv: Vydavnychyi dim "Kyevo-Mohylians'ka akademiia, " 2011). 228 pp. ISBN 978-966-518-567, Ab Imperio, 1/2012, pp. 356—381
  14. Andrzej Leon Sowa, recenzja ksiazek: Polsko-ukrajinski stosunki w 1942—1947 rokach u dokumentach OUN ta UPA, red. Wolodymyr Wiatrowycz oraz Wolodymyr Wiatrowycz, Druha polsko-ukrajinska wijna 1942—1947, «Pamięć i Sprawiedliwość», nr 21, ss. 450—460.
  15. Grzegorz Hryciuk, recenzja książki: Wołodymyr Wiatrowycz, Druha polśko-ukrajinśka wijna 1942—1947, «Pamięć i Sprawiedliwość» nr 21, ss. 460—471
  16. Переспів без грифу «Секретно», Юрій Радченко | КРИТИКА. krytyka.com. Процитовано 2017-05-20. 
  17. Медведчук попередив В'ятровича, тобто доніс нам до відома позицію кремля (/). Форуми Майдану (uk). Процитовано 2017-05-20. 
  18. Чи «відбілюють» вчені з Інституту національної пам’яті історію України?. Радіо Свобода. Процитовано 2017-05-20. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]