Оскар Шиндлер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Оскар Шиндлер
Oskar Schindler
Schindler, Oskar.jpg
Народився 28 квітня 1908(1908-04-28)[1][2][…]
Світави, Моравія, Австро-Угорщина або Світави, Світави[4]
Помер 9 жовтня 1974(1974-10-09)[1][2][…] (66 років)
Гільдесгайм, Нижня Саксонія, ФРН[1]
·печінкова недостатність
Поховання
зображення місця поховання
Країна Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Flag of Germany.svg ФРН[4]
Національність Німець
Діяльність підприємець
Знання мов німецька[2], чеська, польська і іспанська
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Конфесія католик, що не сповідує віруd
Батько Ганс Шиндлер
Мати Францішка Лузер
У шлюбі з Емілія Шиндлер
Нагороди
Кавалер Великого хреста ордена Святого Григорія Великого
Офіцер ордена За заслуги перед ФРН
Кавалер Великого хреста ордена Святого Сильвестра
IMDb nm0771861
Сайт oskarschindler.com

Оскар Шиндлер (нім. Oskar Schindler; 28 квітня 1908, Цвіттау, Австро-Угорська імперія (нині Світави Чехія) — 9 жовтня 1974, Гільдесгайм, Німеччина) — судетський німецький промисловець, який врятував майже 1200 євреїв під час Голокосту, надавши їм роботу на своїх заводах у Польщі та Чехії. Ця історія лягла в основу книги «Ковчег Шиндлера» і заснованого на ній фільму «Список Шиндлера».

Біографія[ред. | ред. код]

Оскар Шиндлер народився 28 квітня 1908 в австро-угорському містечку Цвіттау (нині Світави в Чехії) в католицькій родині Ганса Шиндлера і Францишки Лузер. Оскар мав сестру Ельфріду, яка народилася 1915-го року. Родина походила з Відня і рідною мовою була німецька. Оскар закінчив техучилище, проте не отримав атестат, тому наступні три роки працював на фірмі батька. У 1928-му році він одружився. Його дружина Емілія стверджувала, що батько Оскара був п'яницею та розпусником, що негативно вплинуло на його дітей.

Оскар спочатку займався бізнесом та, збанкрутувавши в роки Великої депресії, Шиндлер, бувши громадянином Чехословаччини, був завербований абвером, але незабаром був викритий і перебував в ув'язненні з липня по жовтень 1938, і був звільнений після «Мюнхенської угоди». У 1939 Шиндлер вступив у НСДАП. Він заснував завод з виробництва металевого посуду на самому початку Другої світової війни. Більш того, він дуже виграв від антисемітської політики німецьких окупантів у Польщі, отримавши як «арієць» завод у Кракові, що раніше належав єврейському підприємцю Натану Вюрцелю.

Фабрика Шиндлера в Кракові, 2006 рік
Фабрика Шиндлера в Брюннліце, 2004 рік

Наприкінці 1944 року Шиндлеру вдалося вивезти тисячу своїх працівників-євреїв у Брнєнец[en] (Брнєнец) в Моравії і тим самим врятувати їх від таборів смерті. 10 травня 1945 року Брнєнец був звільнений радянськими військами.

Після війни, 1948 року, Оскар Шиндлер емігрував до Аргентини, але через десять років повернувся в ФРН і надалі багато їздив по різних країнах, де осіли врятовані ним люди (зокрема і в СРСР). У 1967 він був ушанований нагороди Ізраїльського меморіалу пам'яті жертв голокосту (Яд ва-Шем) і був названий одним з тих людей, хто гідний мати ім'я «Праведник світу».[5]

В останні роки свого життя він жив на допомогу єврейських організацій та подарунки врятованих ним людей[6].

Оскар Шиндлер помер 9 жовтня 1974 року та похований в Єрусалимі на горі Сіон.

марка ФРН, присвячена О. Шиндлеру

Шиндлер в історії[ред. | ред. код]

За цими подіями, переказаним польським євреєм Польдеком Пфеффербергом, австралійський письменник Томас Кенеллі у 1982 написав книгу «Ковчег Шиндлера», відзначену Букерівською премією. У 1993 режисер Стівен Спілберг екранізував книгу, поставивши чорно-білу психологічну драму «Список Шиндлера». Фільм Спілберга отримав 7 нагород Американської кіноакадемії «Оскар», зокрема нагороду в номінації «Найкращий фільм», а виконавець ролі Шиндлера Ліам Нісон був номінований на найкращого актора.

Меморіальна дошка на вулиці Гетінгштрассе 30, в місті Гільдесгайм.

Існувало кілька версій списку Шиндлера, складених для нацистської влади самим Шиндлером і його бухгалтером Іцхаком Штерном. Натепер[коли?] виявлено 5 списків, з них один перебуває в американському Музеї голокосту, один — у федеральному архіві Німеччини в Кобленці, два — в ізраїльському музеї-пам'ятнику жертвам голокосту Яд ва-Шем й один — у приватних руках.

Критика Шиндлера[ред. | ред. код]

Американський історик, професор університету Елона Девід Кроув[en] у своїй книзі «Оскар Шиндлер: невідомі факти з життя» стверджує, що у 1931—1938 рр. Шиндлер неодноразово поставав перед судом, у п'яти випадках його штрафували за бійки, 1933 р. посадили у в'язницю за співучасть у розкраданні, 1938 р. — на два місяці за загрози й шахрайство[7][8]. Девід Кроув запевняє, що в 1939-му році Шиндлер відправився до Польщі виключно за наказом абверу. Автор книги звертає увагу, що завод «Емалія» Шиндлер придбав не в колишнього власника, а у рейха за «не позначену в документах смішну суму». Девід Кроув повідомляє, що Шиндлер перепродував продукцію фабрики на чорному ринку вшестеро дорожче, в той час як його робітники непритомніли від голоду[8].

Існує думка, що Оскар Шиндлер рятував євреїв виключно заради грошей. З цієї причини в 2001 році за рішенням Ради Пардубіцької області Шиндлер був виключений зі списку видатних діячів цього краю. Цій темі присвячена книга «Правда про Оскара Шиндлера» чеського автора Їтки Ґрунтової[cs][9]. Їтка Ґрунтова стверджує, що існує єдиний справжній «список Шиндлера». Перед евакуацією підприємства із Кракова на схід зібрали сотні працівників — в цей час Шиндлер став біля воріт і викрикував прізвища тих, кого забирав із собою. Свідки тих подій згадують, що Шиндлер забрав з собою на нове місце тільки 50—60 чоловік, інші були відправлені до таборів Маутхаузен, Аушвіц або Штутгоф[9].

Кроув стверджує, що насправді існувало дев'ять списків, пов'язаних з підприємством Шиндлера[8]. Укладачем перших чотирьох був офіцер поліції Марсель Голдберг, який займався транспортуванням євреїв-робітників на заводи. За словами Кроува, Шиндлер запропонував лише додати кілька людей у ​​цей список, але прізвища всіх інших євреїв зі списку Шиндлеру були незнайомі (у фільмі «Список Шиндлера» цих прізвищ Шиндлер теж не знав)[7].

Дружина Оскара Шиндлера — Емілія Шиндлер у своїх спогадах також дотримується вельми критичної оцінки особистості та діяльності свого чоловіка, зокрема, на її думку: «Список Шиндлера був складений людиною на ім'я Голдман. Він вписував туди людей за гроші. Немає грошей — немає місця в списку»[10].

Утім, у пізнішому інтерв'ю Емілія сказала, що «другу фабрику, в Судетах, він організував виключно з метою врятувати людей. Адже в Плашуві, під Краковом, фабрику закрили через наближення фронту, і всі робітники повинні були відправитися в Аушвіц. У Брунліці він нічого не заробив. Я займалася на фабриці фінансами та знаю це точно…»[11].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118755102 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  2. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б Evidence zájmových osob StB (EZO)
  5. Оскар Шиндлер — Яд Вашем (рос.)
  6. Оскар Шиндлер, який врятував під час війни 1200 євреїв, помер у злиднях, страждаючи на алкоголізм
  7. а б D. Smith Book Adds Layers of Complexity to the Schindler Legend The New York Times. November 24, 2004.
  8. а б в Капитал Шиндлера. / «Власть денег». Апрель 2006, (№ 79)
  9. а б Легенда об Оскаре Шиндлере / Наталья Судленкова, Радио Прага. 01.05.2007 (рос.)
  10. Список без Шиндлера Известия. 19 декабря 2002.
  11. Л. Велехов Последняя в списке Шиндлера. Совершенно секретно. No.1/5. 1 Февраля 2011
  12. а б Schindler, Oskar - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 2019-02-22. 

Джерела[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]