Оскар Шиндлер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Оскар Шиндлер

Oskar Schindler
Schindler, Oskar.jpg
Народився 28 квітня 1908(1908-04-28)
Цвіттау, Австро-Угорська імперія (нині Світави, Чехія)
Помер 9 жовтня 1974(1974-10-09) (66 років)
Гільдесгайм, Західна Німеччина
Поховання Єрусалим
Громадянство/підданство Німеччина[1]
Національність Німець
Діяльність підприємець
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Конфесія Римо-католицька церква
Батько Ганс Шиндлер
Мати Францішка Лузер
Дружина Емілія Шиндлер
Нагороди
Кавалер ордена Святого Григорія Великого
Сторінка в інтернеті oskarschindler.com

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Оскар Шиндлер (нім. Oskar Schindler; нар. 28 квітня 1908, Цвіттау, Австро-Угорська імперія (нині Світави Чехія) — пом. 9 жовтня 1974, Гільдесгайм, Німеччина) — судетський німецький промисловець, який врятував майже 1200 євреїв під час Голокосту, надавши їм роботу на своїх заводах у Польщі та Чехії. Ця історія лягла в основу книги «Ковчег Шиндлера» і заснованого на ній фільму «Список Шиндлера».

Біографія[ред. • ред. код]

Оскар Шиндлер народився 28 квітня 1908 в австро-угорському містечку Цвіттау (нині Світави в Чехії) в католицькій родині Ганса Шиндлера і Францишки Лузер. Спочатку займався бізнесом та, збанкрутувавши в роки Великої депресії, Шиндлер, будучи громадянином Чехословаччини, був завербований абвером, але незабаром був викритий і перебував в ув'язненні з липня по жовтень 1938, і був звільнений після «Мюнхенської угоди». У 1939 Шиндлер вступив у НСДАП. Він заснував завод з виробництва металевого посуду на самому початку Другої світової війни. Більш того, він дуже виграв від антисемітської політики німецьких окупантів у Польщі, отримавши як «арієць» завод у Кракові, що раніше належав єврейському підприємцю Натану Вюрцелю.

Фабрика Шиндлера в Кракові, 2006 рік
Фабрика Шиндлера в Брюннліце, 2004 рік

Наприкінці 1944 року Шиндлеру вдалося вивезти тисячу своїх працівників-євреїв у Брюннліц (Брнєнец) в Моравії і тим самим врятувати їх від таборів смерті. 10 травня 1945 року Брнєнец був звільнений радянськими військами.

Після війни, 1948 року, Оскар Шиндлер емігрував до Аргентини, але через десять років повернувся в ФРН і надалі багато їздив по різних країнах, де осіли врятовані ним люди (зокрема і в СРСР). У 1967 він був удостоєний нагороди Ізраїльського меморіалу пам'яті жертв голокосту (Яд ва-Шем) і був названий одним з тих людей, хто гідний носити ім'я «Праведник світу».

В останні роки свого життя він жив на допомогу єврейських організацій та подарунки врятованих ним людей[2].

Оскар Шиндлер помер 9 жовтня 1974 року та похований у Єрусалимі на горі Сіон. Шиндлер — єдиний член нацистської партії, хто удостоївся такої честі[3][4].

марка ФРН, присвячена О. Шиндлеру

Шиндлер в історії[ред. • ред. код]

За цими подіями, переказаним польським євреєм Польдеком Пфеффербергом, австралійський письменник Томас Кенеллі у 1982 написав книгу «Ковчег Шиндлера», відзначену Букерівською премією. У 1993 режисер Стівен Спілберг екранізував книгу, поставивши чорно-білу психологічну драму «Список Шиндлера». Фільм Спілберга отримав 7 нагород Американської кіноакадемії «Оскар», зокрема нагороду в номінації «Найкращий фільм», а виконавець ролі Шиндлера Ліам Нісон був номінований на найкращого актора.

Меморіальна дошка на вулиці Гетінгштрассе 30, в місті Гільдесгайм.

Існувало кілька версій списку Шиндлера, складених для нацистської влади самим Шиндлером і його бухгалтером Іцхаком Штерном. Натепер[Коли?] виявлено 5 списків, з них один перебуває в американському Музеї голокосту, один — у федеральному архіві Німеччини в Кобленці, два — в ізраїльському музеї-пам'ятнику жертвам голокосту Яд ва-Шем й один — у приватних руках.

Критика Шиндлера[ред. • ред. код]

Американський історик, професор університету Елона Девід Кроув[en] у своїй книзі «Оскар Шиндлер: невідомі факти з життя» стверджує, що у 1931–1938 рр. Шиндлер неодноразово поставав перед судом, у п'яти випадках його штрафували за бійки, 1933 р. посадили у в'язницю за співучасть у розкраданні, 1938 р. — на два місяці за загрози й шахрайство[5][6]. Девід Кроув запевняє, що в 1939-му році Шиндлер відправився до Польщі виключно за наказом абверу. Автор книги звертає увагу, що завод «Емалія» Шиндлер придбав не в колишнього власника, а у рейха за «не позначену в документах смішну суму». Девід Кроув повідомляє, що Шиндлер перепродував продукцію фабрики на чорному ринку вшестеро дорожче, в той час як його робітники непритомніли від голоду[6].

Існує думка, що Оскар Шиндлер рятував євреїв виключно заради грошей. З цієї причини в 2001 році за рішенням Ради Пардубіцької області Шиндлер був виключений зі списку видатних діячів цього краю. Цій темі присвячена книга «Правда про Оскара Шиндлера» чеського автора Їтки Ґрунтової[cs][7]. Їтка Ґрунтова стверджує, що існує єдиний справжній «список Шиндлера». Перед евакуацією підприємства із Кракова на схід зібрали сотні працівників — в цей час Шиндлер став біля воріт і викрикував прізвища тих, кого забирав із собою. Свідки тих подій згадують, що Шиндлер забрав з собою на нове місце тільки 50—60 чоловік, інші були відправлені до таборів Маутхаузен, Освенцім або Штутгоф[7].

Кроув стверджує, що насправді існувало дев'ять списків, пов'язаних з підприємством Шиндлера[6]. Укладачем перших чотирьох був офіцер поліції Марсель Голдберг, який займався транспортуванням євреїв-робітників на заводи. За словами Кроува, Шиндлер запропонував лише додати кілька людей у ​​цей список, але прізвища всіх інших євреїв із списку Шиндлеру були незнайомі (у фільмі «Список Шиндлера» цих прізвищ Шиндлер теж не знав)[5].

Дружина Оскара Шиндлера — Емілія Шиндлер у своїх спогадах також дотримується вельми критичної оцінки особистості та діяльності свого чоловіка, зокрема, на її думку: «Список Шиндлера був складений людиною на ім'я Голдман. Він вписував туди людей за гроші. Немає грошей — немає місця в списку»[8].

Утім, у пізнішому інтерв'ю Емілія сказала, що «другу фабрику, в Судетах, він організував виключно з метою врятувати людей. Адже в Плешуве, під Краковом, фабрику закрили через наближення фронту, і всі робітники повинні були відправитися в Освенцім. У Брунліце він нічого не заробив. Я займалася на фабриці фінансами і знаю це точно…»[9].

Примітки[ред. • ред. код]

  1. ↑ Record #11964600q // general catalog of BnF
  2. ↑ Оскар Шиндлер, який врятував під час війни 1200 євреїв, помер у злиднях, страждаючи на алкоголізм
  3. ↑ Steinhouse, 1994
  4. ↑ Thompson, 2002, с. 25
  5. ↑ а б D. Smith Book Adds Layers of Complexity to the Schindler Legend The New York Times. November 24, 2004.
  6. ↑ а б в Капитал Шиндлера. / «Власть денег». Апрель 2006, (№ 79)
  7. ↑ а б Легенда об Оскаре Шиндлере / Наталья Судленкова, Радио Прага. 01.05.2007 (рос.)
  8. ↑ Список без Шиндлера Известия. 19 декабря 2002.
  9. ↑ Л. Велехов Последняя в списке Шиндлера. Совершенно секретно. No.1/5. 1 Февраля 2011

Джерела[ред. • ред. код]

  • Steinhouse, Herbert (April 1994). The Real Oskar Schindler. Saturday Night (Andela Publishing). Процитовано 1 травня 2015 року. 
  • Thompson, Bruce, ред. (2002). Oskar Schindler. People Who Made History. San Diego: Greenhaven Press. ISBN 0-7377-0894-8. 

Див. також[ред. • ред. код]

Посилання[ред. • ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Оскар Шиндлер
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Оскар_Шиндлер&oldid=18753593