Остеологія

Остеоло́гія (дав.-гр. ὀστεολογία, від ὀστέον — «кістка» та λόγος — «слово, міркування») — наука, яка вивчає будову та функції кісток, а також пов'язаних з ними структур, підрозділ анатомії. Розрізняють загальну остеологію яка вивчає розвиток та будову кістяку в цілому, часткову — яка вивчає окремі кістки, порівняльну, вікову.

Остеологія (морфологія скелета) — спеціальний розділ фізичної антропології який вивчає варіацію та еволюцію ознак кістяка людини. Основні методи — остеометрія (вимірювання кісток скелета) та остеоскопія (візуальний опис ознак).

Остеологія є першим розділом з якого традиційно починається вивчення анатомії людини.

Остеон — структурна одиниця кістки. Складається з 5-20 циліндричних пластинок, що вставлені одна в одну в центрі Гаверсова каналу.

Методи

Типічний аналіз представляє собою:

• інвентаризацію наявних елементів скелету
• інвентаризацію зубів
• дані про старіння, засновані на зрощенні епіфізів і прорізуванні зубів (для підлітків) і погіршенні стану лобкового симфізу або стернального кінця ребер (для дорослих)
• вимірення статури та інших метричних даних
• походження скелету
• особливості не пов'язанні із вимірюванням скелету

• аналіз патологій та/або культурних модифікацій

Застосування

Остеологічний підхід використовується часто використовується у таких дисциплінах, як палеонтології хребетних, зоології, криміналістичній експертизі, фізичній антропології та археології. Доказано, що остеологічні ознаки мають більшу узгодженість з молекулярними філогеніями, ніж неостеологічні (тобто м'які тканини) ознаки, що означає, що вони можуть бути більш надійними в реконструюванні історії еволюції. Остеологія має своє місце в дослідженні:

• Античних війн
• Алгоритмів діяльності
• Криміналістичній експертизі
• Демографії
• Біології розвитку
• Дієт
• Хвороб
• Генетики ранніх людей
• Реконструювання скелетів
• Здоров'я
• Міграцій населення
• Ідентифікації невідомих останків
• Соціальної нерівності
• Воєнних злочинів