Мечоподібний відросток

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мечоподібний відросток
Sternum composition.png
Зображення груднини. Мечоподібний відросток позначений фіолетовим.
Gray117.png
Малюнок груднини з «Анатомії Грея». Мечоподібний відросток позначений як xiphoid process.
Латинська назва processus xiphoideus

Commons-logo.svg Мечоподібний відросток у Вікісховищі

Мечоподібний відросток (лат. processus xiphoideus) — нижня складова груднини. Верхнім кінцем фіксований до тіла груднини. Мечоподібний відросток найчастіше має трикутну форму і закінчується тупим або розщепленим кінцем.

Латинська назва дана за схожість відростка з античним коротким мечем, який греки називали «ксифос»[1][2]. У працях Клавдія Галена термін os xyphoides вживається як півкалька (частковий переклад) грец. ξιφοειδές ὀστοῦν («кістка у формі ксифоса»)[3]. Зрідка може вживатися термін processus ensiformus (від лат. ensis — «меч»).

Будова[ред. | ред. код]

Вважається, що мечоподібний відросток у нормі розташований на рівні 9-го грудного хребця і дерматома T6 (шостої пари грудних нервів). Вище на тілі груднини розташовані вирізки VII пари ребер.

Трапляються роздвоєні мечоподібні відростки, а також відростки з отворами.

Розвиток[ред. | ред. код]

У новонароджених і дітей відросток складається з гіалінового хряща, і поступово твердішає. У віці 15-29 років він зазвичай з'єднується з тілом груднини фіброзним суглобом (на відміну від синовіальних суглобів, цей суглоб нерухомий). Осифікація мечоподібного відростка триває до близько 40 років[4].

Функції[ред. | ред. код]

Мечоподібний відросток слугує місцем прикріплення грудинної частини діафрагми, а також прямого і поперечного м'язів живота.

Клінічне значення[ред. | ред. код]

Під час проведення непрямого масажу серця слід уникати натискування на мечоподібний відросток, оскільки це може призвести до його відламу, а згодом і пошкодження уламком діафрагми і навіть печінки.

При проведенні процедури перикардіоцентезу мечоподібний відросток часто використовують як анатомічний орієнтир[5].

Ксифоїдальгія (xiphoidalgia) чи ксифодинія (xiphodynia) — патологія, що характеризується болями в ділянці мечоподібного відростка. Симптоми можуть бути помилково прийняті за ознаки якоїсь іншого захворювання черевної порожнини чи грудної клітки[6]. Включають у себе болі в ділянці живота, грудей, що віддають у спину, шию та плечі, а також нудоту. Причиною захворювання можуть бути травма грудей чи підняття тягарів, біль може посилюватися при згинанні і скручуванні. Показані знеболювальні і стероїдні ін'єкції[7]. Перший задокументований випадок хвороби належить до 1712 року[8].

У віці 40 років відросток зазвичай повністю окостеніває, що є нормою, але іноді це викликає занепокоєння в необізнаних[4].

У тварин[ред. | ред. код]

У птахів мечоподібний відросток є довгим утворенням, що часто йде в напрямку кіля.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Siebenhaar, F.J. (1850). Terminologisches Wörterbuch der medicinischen Wissenschaften. (Zweite Auflage). Leipzig: Arnoldische Buchhandlung.
  2. Triepel, H. (1910). Die anatomischen Namen. Ihre Ableitung und Aussprache. Mit einem Anhang: Biographische Notizen.(Dritte Auflage). Wiesbaden: Verlag J.F. Bergmann.
  3. Liddell, H.G. & Scott, R. (1940). A Greek-English Lexicon. revised and augmented throughout by Sir Henry Stuart Jones. with the assistance of. Roderick McKenzie. Oxford: Clarendon Press.
  4. а б Moore, Keith L. Moore Clinically Oriented Anatomy (вид. 7). LWW. с. 84. ISBN 9781451119459. 
  5. Sam, Amir H.; James T.H. Teo (September 2010). Rapid Medicine. Wiley-Blackwell. ISBN 1-4051-8323-3. 
  6. Xiphoid process pain (Xiphoidalgia): the ultimate guide. 
  7. major causes of musculoskeletal chest pain Архівовано December 13, 2010, у en:Wayback Machine.
  8. Simpson, JK; Hawken, E. Xiphodynia: a diagnostic conundrum. Chiropr Osteopat 15: 13. PMC 2045657. PMID 17868466. doi:10.1186/1746-1340-15-13. 

Література[ред. | ред. код]

  • Людина. / Навч. посібник з анатомії та фізіології. Львів. 2002. 240 с.
  • «Анатомія людини», О. І. Свіридов, Київ, Вища школа, 2001.