Отто-Ернст Оттенбахер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Отто-Ернст Оттенбахер
Otto-Ernst Ottenbacher
Aan het einde van de 18e vierdaagse neemt Hauptmann Ottenbacher de vierdaagse-kr – F40034 – KNBLO.jpg
Народження 18 листопада 1888(1888-11-18)
Німецька імперія Есслінген-ам-Неккар, Королівство Вюртемберг
Смерть 7 січня 1975(1975-01-07) (86 років)
Німеччина Штутгарт, Баден-Вюртемберг
Приналежність Імперська армія Німеччини Рейхсхеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 19071945
Звання Generalleutnant (Wehrmacht).svg Генерал-лейтенант
Командування 36-та піхотна дивізія
36-та моторизована дивізія
XXXXI моторизований корпус
XIII армійський корпус
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг)
Орден Фрідріха (Вюртемберг)
Орден Альберта (Саксонія)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
За поранення (нагрудний знак)

Отто-Ернст Оттенбахер (нім. Otto-Ernst Ottenbacher; нар. 18 листопада 1888, Есслінген-ам-Неккар, Королівство Вюртемберг — пом. 7 січня 1975, Штутгарт) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-лейтенант (1941) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста (1941). Учасник Першої та Другої світових війн.

Біографія[ред. | ред. код]

Військова кар'єра

Отто-Ернст Оттенбахер народився 18 листопада 1888 року в місті Есслінген-ам-Неккар у Вюртемберзькому королівстві Німецької імперії. 29 червня 1907 року поступив на військову службу фанен-юнкером до 3-го (121-го) піхотного полку армії Вюртемберга. 19 листопада 1908 року отримав військове звання лейтенант.

У складі піхотних підрозділів свого полку бився за часів Першої світової війни на Західному фронті, бої на кордоні, біг до моря, в Арденнах. З зими 1914 року перекинутий на Східний фронт, бився в Польщі, потім, коли 26-ту дивізію перекинули на Балкани, брав участь у боях на Сербському фронті.

У подальшому знову воював на Західному фронті, бої на річці Сомма, біля Аррасу. За бойові заслуги нагороджений низкою орденів та медалей. Був поранений.

Після війни залишився в лавах збройних сил Веймарської республіки, проходив службу на різних командних та штабних посадах. 1 жовтня 1934 року призначений на посаду командира 54-го піхотного полку.

Командував дивізією № 177, з 25 жовтня 1940 року командир 36-ї піхотної дивізії, яка невдовзі була переформована на 36-у моторизовану дивізію. На чолі цієї дивізії брав участь у німецько-радянській війні, його з'єднання діяло на північному фланзі фронту, бої в Балтійських країнах, під Ленінградом, восени 1941 року дивізію перекинули до групи армій «Центр», де вона билась під Москвою.

У жовтні 1941 року під час боїв під Калініним, літак зв'язку генерала О.-Е.Оттенбахер був збитий радянськими винищувачами й здійснив аварійну посадку. У наслідок пожежі на борту літака, він дістав серйозних опіків та був відправлений на лікування до Німеччини.

13 січня 1942 року генерала О.-Е.Оттенбахер призначили командувати XIII армійським корпусом, але вже у квітні 1942 року його вивели до резерву й літом призначили на другорядну посаду до окупованої Франції в регіон Дордонь.

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал-лейтенант
Георг Ліндеман
36th Infanterie Division Logo.svg
командир 36-ї піхотної дивізії

25 жовтня — 15 листопада 1940
Наступник:
переформована на
36-ту моторизовану дивізію
Попередник:
сформована з
36-ї піхотної дивізії
36th Infanterie Division Logo 1.svg
командир 36-ї моторизованої дивізії

15 листопада 1940 — 15 жовтня 1941
Наступник:
генерал-майор
Ганс Гольник
Попередник:
генерал танкових військ
Георг-Ганс Райнхардт
XXXXI.jpg
командир XXXXI-го моторизованого корпусу

6 жовтня — 13 жовтня 1941
Наступник:
генерал-лейтенант
Фрідріх Кірхнер
Попередник:
генерал від інфантерії
Ганс Фельбер
командир XIII армійського корпусу
13 січня — 21 квітня 1942
Наступник:
генерал від інфантерії
Еріх Штраубе