Альфред Герман Райнхардт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Альфред Герман Райнхардт
Alfred-Hermann Reinhardt
Народження 15 листопада 1897(1897-11-15)
Німецька імперія Аффальтербах, Вюртемберг
Смерть 15 січня 1973(1973-01-15) (75 років)
Німеччина Ерінген, Баден-Вюртемберг
Приналежність Імперська армія Німеччини Рейхсхеер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 19161920
1935-1945
Звання Generalleutnant (Wehrmacht).svg Генерал-лейтенант
Формування 260-та піхотна дивізія
125-та піхотна дивізія
Командування 98-ма піхотна дивізія
Війни / битви
Інше офіцер поліції
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Золотий німецький хрест
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
За поранення (нагрудний знак)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Орден Михайла Хороброго
Нагрудний штурмовий піхотний знак

Альфред Герман Райнхардт (нім. Alfred-Hermann Reinhardt; нар. 15 листопада 1897, Аффальтербах, Вюртемберг — пом. 15 січня 1973, Ерінген, Баден-Вюртемберг) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-лейтенант (1944) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами (1944).

Біографія[ред.ред. код]

Альфред Герман Райнхардт поступив добровольцем до імперської армії Німеччини 7 січня 1916 року й був прийнятий на службу до 5-го Вюртемберзького гренадерського полку «Кеніг Карл» № 123 (нім. 5. Württembergisches Grenadier-Regiment "König Karl" Nr. 123) 27-ї піхотної дивізії. Бився на Західному фронті в битві на Соммі та біля Аррасу, а в останні часи війни у Весняному наступі та оборонявся під час Стоденного наступу союзників. Здобув Залізні хрести 1-го та 2-го класів за мужність та відвагу на полі бою.

Військова кар'єра



Після капітуляції Німеччини нетривалий час продовжував службу в лавах збройних сил, 31 жовтня 1920 звільнений за скороченням в запас у військовому званні лейтенанта.

Служив офіцером поліції Вюртембергу. З 1 листопада 1935 відновлений на військовій службі у званні гауптмана. У 1938–1939 командир навчального батальйону 55-го піхотного полку на західних кордонах Третього Рейху. З 1 вересня 1939 — командир III-го піхотного батальйону 480-го піхотного полку 260-ї піхотної дивізії, а з 1 листопада 1940 — II-го батальйону 421-го піхотного полку. Брав найактивнішу участь у Французькій та Балканській кампаніях Вермахту.

З 22 червня 1941 на посаді командира батальйону брав участь у вторгненні німецьких військ до Радянського Союзу, 24 липня 1941 призначений командиром 421-го піхотного полку 125-ї піхотної дивізії, що змагалася з радянськими військами на південному фланзі війни, в Україні. Бився на Західній Україні, під Уманню, Києвом, на Міусі, Сумами й Харковом. 1 листопада 1941 присвоєне звання оберст.

4 грудня 1941 за бої в районі Харкова нагороджений вищою нагородою нацистської Німеччини — Лицарським хрестом Залізного хреста.

З літа 1942 оберст Райнхардт зі своїми військами взяв найактивнішу участь у боях на півдні Радянського Союзу, бої під Ростовом, на Кавказі, під Новоросійськом. у вересні 1943 за бойові заслуги нагороджений дубовим листям до Лицарського хреста. У грудні 1943-січні 1944 тимчасово виконував обов'язки командира 73-ї та 370-ї піхотних дивізій, що боролися в районі Мелітополя та Миколаєва.

З 1 лютого 1944 командир 98-ї піхотної дивізії, яка у складі V-го армійського корпусу вела бої на Керченському півострові, на мисі Тархан, з боями відступала до Севастополя, де була практично розгромлена весною 1944 року. У травні 1944 залишки дивізії генерала Райнхардта встигли евакуювати до Румунії.

Розрізнені рештки дивізії А.Райнхардта зосереджувалися спочатку в Румунії, а згодом у Хорватії, поблизу Загреба. 5 червня 1944 98-ма піхотна дивізія розпочала повне реформування на фондах вцілілих військ та додатково підрозділів 387-ї піхотної дивізії та інших формувань, що евакуювали з Криму. До серпня 1944 дивізія відновила свою боєздатність і перейшла до складу LXXVI-го танкового корпусу 10-ї армії. На чолі 98-ї дивізії А.Райнхардт бився в Італії практично до кінця війни.

24 грудня 1944 командир 98-ї піхотної дивізії генерал-лейтенант А.Райнхардт нагороджений мечами до Лицарського хреста за вміле командування підлеглими частинами.

Наприкінці квітня 1945 узятий в полон британськими військами на півночі Італії.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 978-3-9501307-0-6. (нім.)
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939–1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.(нім.)
  • Die Wehrmachtberichte 1939–1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945. München, Germany: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG. 1985. ISBN 978-3-423-05944-2.(нім.)

Посилання[ред.ред. код]


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал-лейтенант
Мартин Гарейс
Logo-98-infantry.jpg
командир 98-ї піхотної дивізії

1 лютого 1944 — 11 квітня 1945
Наступник:
генерал-майор
Отто Шиель


Примітки[ред.ред. код]