Гіацинт граф фон Штрахвітц

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Гіацинт граф фон Штрахвітц
Hyazinth Graf von Strachwitz
Bundesarchiv Bild 101I-219-0579A-03A, Russland, Hyazinth Graf Strachwitz.jpg
Прізвисько Танковий граф
(нім. Der Panzergraf)
Зухвалий граф
(нім. «Verwegener Graf»)
Народився 30 липня 1893(1893-07-30)
Німецька імперія Гросс-Штайн (нині Камєнь-Шльонскі), Верхня Сілезія, (нині Опольське воєводство), Німецька імперія
Помер 25 квітня 1968(1968-04-25) (74 роки)
ФРН біля Кимзе, Баварія, ФРН
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Reichsheer Рейхсхеер
Reichswehr Рейхсвер
Wehrmacht Вермахт
Вид ЗС Heer Сухопутні війська
Рід військ танкові війська
Роки служби 19141945
Звання Rank insignia of Generalleutnant of the Wehrmacht.svg Генерал-лейтенант
Формування 16-а танкова дивізія
Дивізія «Гроссдойчланд»
Командування Танковий полк дивізії «Гроссдойчлянд»
Танкова навчальна дивізія
Війни/битви Перша світова війна:
Друга світова війна:

Східний фронт

Західний фронт

Балкани

Східний фронт

Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям, Мечами та Діамантами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дома Гогенцоллернів
За поранення (нагрудний знак)
Почесний хрест ветерана війни
Титул граф

Гіацинт граф фон Штрахвітц фон Грос-Цаухе унд Ка́ммінец (нім. Hyazinth Graf Strachwitz von Gross-Zauche und Camminetz; * 30 липня 1893, Гросс-Штейн, Верхня Сілезія — 25 квітня 1968, біля Кимзе, Баварія) — німецький воєначальник часів Третього Райху, генерал-лейтенант (1945) Вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям‎, Мечами та діамантами (1944).

Біографія[ред.ред. код]

Військова кар'єра

Гіацинт граф фон Штрахвітц фон Грос-Цаухе унд Каммінец народився в Гросс-Штейні, в старовинній сілезькій аристократичній сім'ї потомствених військових. Сімейні військові традиції ведуть свою історію з битви при Легниці в 1241 році, у якій монголи розгромили польську армію під проводом Генріха Другого, принца Нижньої Сілезії. На древність роду вказує перше (церковне) ім'я Гіацинт, яким в родині називали протягом 700 років кожну першу народжену дитину в поколінні. На честь цього святого в давні часи в замку Гросс-Штейн була споруджена каплиця.

Військова служба[ред.ред. код]

Фон Штрахвітц поступив на службу в елітний підрозділ імперської армії, кірасирський полк Garde du Corps. Цей полк курирував особисто кайзер Вільгельм Другий. Військову освіту фон Штрахвітц отримав у військовій академії Берлін-Ліхтерфельде, де навчався разом з Манфредом фон Ріхтгофеном. Він проявив неабиякий талант і став прекрасним вершником, фехтувальником і атлетом. Штрахвітц був перспективним кандидатом на участь в Олімпійських Іграх 1916 року.

Перша світова війна[ред.ред. код]

В 1914 фон Штрахвітц в званні лейтенанта в складі свого полку був відправлений на фронт. У вересні того ж року він брав участь у тижневому рейді французькими тилами. Рейд закінчився полоном в околицях Парижа, до того ж під час полону фон Штрахвітц був одягнений в цивільний одяг, за що французи винесли смертний вирок. Пізніше вирок був пом'якшений і 14 жовтня 1914 замінений на каторжні роботи в Кайенні, однак висилка так і не відбулася — замість цього Штрахвітц через Монпельє та Ліон був переведений до в'язниці острова Іль-де-Ре, а звідти в Каркассонн, де його у важкому психічному та фізичному стані виявила комісія швейцарського Червоного Хреста. У 1918 р. він був відправлений в Швейцарію, а потім до Німеччини.

За короткий період служби до полону фон Штрахвітц за сміливість встиг отримати Залізний Хрест 1 класу і прізвисько «Verwegene Graf» («зухвалий граф»). Перебування у полоні сильно вплинуло на здоров'я графа і додому в 1918 році він повернувся зовсім хворим.

Міжвоєнна служба[ред.ред. код]

Після повернення на батьківщину фон Штрахвітц вступив в Freikorps (Фрайкора) — напіввійськову організацію для відновлення повоєнного порядку у Верхній Сілезії, однак тут його служба тривала недовго, оскільки дана територія після війни була віддана новоствореній Польщі. Проте фон Штрахвітц опинився на службі в Рейхсвері у складі 7-го кавалерійського полку, який дотримувався старих традицій полків імперської армії.

У 1934 році фон Штрахвітц брав участь в армійських маневрах в районі Бреслау, де в сферу його інтересів потрапили дії моторизованих підрозділів.

У 1935 році фон Штрахвітц потрапив у новосформований 2-й танковий полк. Полк дислокувався в Айзенаху і згодом став кістяком майбутньої 1-ї танкової дивізії.

Був членом НСДАП (№ 1405562) і СС (№ 82.857)

Друга світова війна[ред.ред. код]

У складі свого підрозділу граф взяв участь в Польській кампанії 1939 року в якості офіцера постачання танкової дивізії. Під час вторгнення до Франції служив в 1-му батальйоні 2-го танкового полку 1-ї танкової дивізії. В ході кампанії на Балканах командував 1-м батальйоном.

Вторгнення в СРСР[ред.ред. код]

На початковій стадії німецького вторгнення в СРСР в 1941 році фон Штрахвітц командував 18-м танковим полком в складі 16-ї танкової дивізії, де він став популярним і авторитетним польовим командиром з прекрасним тактичним досвідом і знаннями. Там до нього прилипло інше прізвисько — Der Panzergraf («танковий граф»). Він взяв участь у всіх важливих битвах початкового періоду боїв на Східному фронті, включаючи форсування Буга і в танковій битві біля Бродів-Дубно. В цей період фон Штрахвітц став відомий своєю зухвалою тактикою, застосування якої часто дозволяло його підрозділу завдавати великої шкоди противнику. За свої заслуги, в тому числі і за попередні кампанії, 25 серпня 1941 фон Штрахвітц був нагороджений Лицарським хрестом.

Кампанії 1942 року[ред.ред. код]

У 1942 році фон Штрахвітц отримав звання оберст-лейтенанта і разом зі своєю 16-ю танковою дивізією в складі 6-ї армії Паулюса брав участь в літній кампанії 1942 року, наступав на Сталінград. У боях в районі Калача його батальйон протягом 48 годин знищив 270 радянських танків. Під Сталінградом був поранений і евакуйований з передової, уникнувши незавидної долі, яка спіткала згодом 6-у армію.

13 листопада 1942 за успішні бойові дії фон Штрахвітц отримав Дубове Листя до свого Лицарського Хреста.

1943 рік[ред.ред. код]

Після повернення після поранення на фронт, фон Штрахвітц 1 січня 1943 отримав під своє командування танковий полк елітної танкової дивізії «Велика Німеччина». Третій батальйон його полку був озброєний новими важкими танками Panzer VI Tiger. 28 березня 1943 в ході важких боїв в районі Харкова полковник фон Штрахвітц був нагороджений Мечами до Дубового листя Лицарського Хреста.

Влітку 1943 року фон Штрахвітц взяв участь в операції «Цитадель», відомій також, як Курська битва. Після провалу операції німецькі війська були змушені відступити. Фон Штрахвітц показав себе вмілим командиром не тільки в наступі, а й в обороні. Він швидко розпізнавав цілі російської атаки і проводив кілька контратак у фланги і тил наступаючого противника. Фон Штрахвітц був визнаним експертом в облаштування протитанкових позицій і засідок і за короткий час знищив величезну кількість радянських танків.

У складі групи армій Центр[ред.ред. код]

У 1944 році фон Штрахвітц був переведений на північний фланг Східного фронту. 1 квітня 1944 він був представлений до звання генерал-майора і на короткий час став командиром 1-ї танкової дивізії.

15 квітня того ж року він став 11-ю людиною у Вермахті, нагородженою Діамантами до Мечів та Дубового листя Лицарського Хреста за бойові дії в районі Туккума та Риги. До того часу він вже командував усіма танковими силами Групи армій «Північ». Ці сили носили назву Panzerverband Graf Strachwitz (також відомої як Kampfgruppe Strachwitz) і влітку 1944 року вели успішні бойові дії в Литві. Так, 21 серпня 1944 фон Штрахвітцу вдалося, маючи всього 10 танків, з боєм взяти місто Туккум, знищивши за допомогою артилерійської підтримки з кораблів велику кількість радянських танків. Завдяки цьому з оточення вдалось вирватись 500-тисячному угрупуванню армій «Північ».

До кінця 1944 року фон Штрахвітц крім займаної командної посади був відповідальним за реорганізацію танкових і панцергренадерських частин.

Останні бої, 1944–1945[ред.ред. код]

В кінці 1944 року життя графа мало не обірвалася в результаті серйозної автомобільної аварії. Легкий всюдихід, на якому їхав фон Штрахвітц, втратив керування і з'їхав в кювет, кілька разів перекинувшись через дах. Його водій і ординарець загинули на місці. Граф отримав травму черепа, зламав кілька ребер, а також отримав множинні переломи рук і ніг. Лікарі пророкували йому довгий період перебування в госпіталі. Але завдяки величезній силі волі фон Штрахвітц вже через кілька тижнів повернувся на фронт і, будучи ще на милицях, розпочав формування та навчання спеціальної винищувальної бригади в Бад Кудова.

Ситуація на фронті для Німеччини все погіршувалася і погіршувалася. Фон Штрахвітц відійшов з боями через Чехословаччину в Баварію, де склав з себе командування і наказав всьому особовому складу здатися в полон західним союзникам. Він став військовополоненим американської армії.

Крім важкої аварії, за час Другої світової війни фон Штрахвітц був поранений 10 разів, у тому числі мав 2 осколкових поранень в голову.

Повоєнне життя[ред.ред. код]

У 1947 році фон Штрахвітц був відпущений і повернувся до Німеччини. Поки він знаходився в полоні, його дружина загинула від нещасного випадку майже відразу після війни. Все своє майно в Сілезії він втратив, воно було конфісковано радянськими військами. В ході війни він втратив двох своїх синів (другий загинув в останні дні війни). Тому, одружившись знову, він почав нове життя в Західній Німеччині. Дочка Штрахвітца, Хельга, була послом ФРН в Йемені та Ефіопії.

У 1949 році він був запрошений до Сирії в якості консультанта, щоб допомогти реорганізувати сільське господарство і армію. Але відрядження тривала всього 2 роки, бо сирійський уряд, який його запросив, було повалено. Фон Штрахвітц повернувся до Німеччини в 1951 році і оселився в Баварії, біля озера Кімзее. Помер 25 квітня 1968 року. Був похований у Німеччині, в Грабенштадті.

Нагороди[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Berger, Florian (1999) Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Selbstverlag Florian Berger. ISBN 3-9501307-0-5.
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939–1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Fraschka, Günther (1994). Knights of the Reich. Atglen, Pennsylvania: Schiffer Military/Aviation History. ISBN 0-88740-580-0.
  • Patzwall, Klaus D. and Scherzer, Veit (2001). Das Deutsche Kreuz 1941–1945 Geschichte und Inhaber Band II. Norderstedt, Germany: Verlag Klaus D. Patzwall. ISBN 3-931533-45-X.
  • Schaulen, Fritjof (2005). Eichenlaubträger 1940–1945 Zeitgeschichte in Farbe III Radusch — Zwernemann (in German). Selent, Germany: Pour le Mérite. ISBN 3-932381-22-X.
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939–1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Williamson, Gordon (2006). Knight's Cross with Diamonds Recipients 1941-45. Osprey Publishing Ltd. ISBN 1-84176-644-5.

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]


Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
?
Gdinfantry1.png
командир танкового полку «Гроссдойчланд»

1 січня — листопад 1943
Наступник:
?
Попередник:
генерал-лейтенант
Фріц Байерляйн
Panzerlehrdivision.svg
командир танкової дивізії «Лер»

8 червня — 23 серпня 1944
Наступник:
оберст
Рудольф Герхардт