Палац Потоцьких (Печера)
| Палац Потоцьких | |
|---|---|
 | |
|
48°51′40″ пн. ш. 28°42′36″ сх. д. / 48.86136900002777850° пн. ш. 28.71014000002777777° сх. д.Координати: 48°51′40″ пн. ш. 28°42′36″ сх. д. / 48.86136900002777850° пн. ш. 28.71014000002777777° сх. д. | |
| Статус | невідомий |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Країна |
 Україна |
| Розташування |
 Печера |
| Тип будівлі | палац |
| Засновник | Ян Свейковський |
| Перша згадка | 19 ст. |
| Будівництво | 19 ст. |
| Стан | зруйнований |
  Палац Потоцьких (Печера) (Україна) | |
 | |
 Палац Потоцьких у Вікісховищі | |
Печера — колишнє містечко на р. Бог (Південний Буг), що на Поділлі. В той час як у 1672 за Бучацьким договором ця частина Поділля перейшла під протекторат Туреччини, господарем та управителем був призначений молдовський Дука, з обов'язком жити в цих краях. В той час усі міста Брацлавщини стали пусткою. За резиденцію Дука обрав містечко Печеру. Він не проживав тут постійно, але приїзджав декілька разів на рік. Дука вибудував у Печері палац, заклав тут парк та направив у парк воду з річки. Давніше Печера належала Заславським та Вишневецьким.
Печера належала пізніше Станіславу Потоцькому і перейшла як посаг до його доньки Октавії одруженої з Яном Свейковським, вони збудували в Печері свою резиденцію. Палац в Печері був збудований за зразком тульчинського палацу, тільки був менший за розмірами.
26 грудня 1917 почався погром палацу Потоцьких та тривав два дні, тоді були спалені всі документи та частково бібліотека. Частину бібліотеки було вивезено до Кракова.
На місці резиденції Потоцьких вибудувано лікарню. Від палацу залишилася каплиця та занедбаний парк. Сам палац був розібраний більшовиками в 1924 р.
Меморіальна табличка сповіщає про те, що в цьому місці під час фашистської окупації в 1941-1944рр. Знаходився табір смерті «Мертва петля» для єврейського населення, де загинули тисячі невинних людей.
Споруда складається з підземної (власне склепу) та надземної частин (каплиці). У будівництві використовувалися різні матеріали: граніт, піщаник, бетон, дуб, призми люксфер, скляні цеглини фальконьє та інші. Частина зовнішніх вікон були заповнені скляними цеглинами фальконьє, виготовленими в Польщі на заводі Blumenthal & Steck у Варшаві, самі вікна не збереглися, окремі цеглини можна бачити в експозиції сучасного храму[1]. Склоблоки моделі №9 були зроблені у трьох кольорах: синьому, помаранчевому та блякло-зеленому та були викладені за певним малюнком.
Галерея[ред. | ред. код]
|
Література та джерела[ред. | ред. код]
- Roman Aftanazy: Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Województwo bracławskie, T. 10, wyd. 2 przejrzane i uzupełnione, Zakład Narodowy im. Ossolińskich. Wrocław, Warszawa: 1996, s. 258—284.
- Peczara // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 932. (пол.)
- ↑ Печера, Костёл. Часть II (uk-UA) , процитовано 11 грудня 2022