Шпиківський замок-палац

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Палац Сьвейковських
Шпиківський замок-палац
Shpykow Orda.jpg

48°47′24″ пн. ш. 28°34′02″ сх. д. / 48.79000° пн. ш. 28.56722° сх. д. / 48.79000; 28.56722Координати: 48°47′24″ пн. ш. 28°34′02″ сх. д. / 48.79000° пн. ш. 28.56722° сх. д. / 48.79000; 28.56722
Тип Палац
Країна Україна Україна
Розташування Шпиків (Тульчинський район)
Архітектор невідомий
Перша згадка XVIII
Будівництво XVIII — 
Стан палац в занедбаному стані
Шпиківський замок-палац is located in Україна
Шпиківський замок-палац
Шпиківський замок-палац (Україна)

Шпиків — давнє поселення на Поділлі в землі Брацлавській. Через Шпиків течее річка — Шпиківка, притока р. Богу (Південного Бугу).


Історія[ред.ред. код]

В XVI столітті Шпиківська земля належала родині Кішків. В 1582 році Іван Кішка  продав Шпиків князю Острозькому. Після того як роди князів Острозьких та Заславських вигасли, Шпиків перейшов до родини Замойських. Пізніше Шпиків як віно переходить до Конецпольських і від них до Потоцьких гербу Пилява. Шпиків входив до «Тульчинського ключа», який належав Станіславові Щенсному Потоцькому. Донька С. Щ. Потоцького Октавія внесла Шпиків як віно до родини Свейковських — Янові[1] Сьвейковському.

Леонард Марцін Свейковский збудував у XVIII ст. у Шпикові палац з наріжними баштами, з лицарським дитинцем, з великою в'їзною брамою. В палаці була галерея портретів Потоцьких та Свейковських, збройна кімната з великою кількістю панцерів та караценів. Стіни палацу були завішані килимами та тульчинськими шовковими гобеленами.

Сучасний стан[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Potoccy (05) (пол.)
замок Це незавершена стаття про замок чи фортецю.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Джерела[ред.ред. код]

  • Рудь О. Панські садиби Поділля: на прикладі Шпиківського маєтку М. П. Балашова (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) // Краєзнавство. — К., 2013. — С. 166—173.
  • Aftanazy R. Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej. Województwo bracławskie. — Wrocław, Warszawa : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1996. — T. 10. — wyd. 2 przejrzane i uzupełnione. — S. 420—423.

Посилання[ред.ред. код]