Меморіал Тарасові Шевченку (Вашингтон)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Меморіал Тарасові Шевченку
англ. Taras Shevchenko Memorial
Taras Shevchenko Memorial in Dupont Circle.jpg

38°54′36″ пн. ш. 77°02′56″ зх. д. / 38.9100167° пн. ш. 77.0489583° зх. д. / 38.9100167; -77.0489583Координати: 38°54′36″ пн. ш. 77°02′56″ зх. д. / 38.9100167° пн. ш. 77.0489583° зх. д. / 38.9100167; -77.0489583
Тип скульптура[d]
Країна

США США

Розташування Вашингтон
Архітектурний стиль реалізм
Архітектор Радослав Жук
Будівник «Jones Brothers Company»
Скульптор Лео Мол
Матеріал бронза, граніт
Висота 21 фут (6,4 метра)
Засновано 1963
Будівництво 14 липня 1962 — 27 червня 1964
Меморіал Тарасові Шевченку (Вашингтон). Карта розташування: США
Меморіал Тарасові Шевченку (Вашингтон)
Меморіал Тарасові Шевченку (Вашингтон) (США)

Меморіал Тарасові Шевченку у Вікісховищі?

Меморіал Тарасові Шевченку (англ. Taras Shevchenko Memorial) — історичний монумент, розташований у Вашингтоні в районі площі Дюпон-серкл на П-стріт. Меморіал складається з бронзової статуї на гранітному постаменті, поруч із якою розміщена пам'ятна стела із рельєфом. Висота меморіалу становить 7 метрів (24 фути), вага — 45 тонн. Монумент є одним із багатьох пам'яток американської столиці, створених на честь іноземних героїв, що стали символами боротьби за свободу в рідних країнах. Меморіал присвячений українському поету та живописцю Тарасу Шевченку, який здійснив колосальний вплив на сучасну українську літературу.

В комітет, що займався зведенням монументу, входили багато відомих особистостей, зокрема колишній президент США Гаррі Трумен на правах почесного голови. Ідея спорудження пам'ятника Тарасу Шевченку знайшла прихильний відгук серед української діаспори США. Радянське посольство зустріло ж дану ініціативу негативно, редакція газети The Washington Post навіть опублікувала ряд критичних статей. Однак, це не завадило святковому відкриттю пам'ятки, яке відбулось 1964 року й було приурочено до 150-річчя з дня народження Великого Кобзаря. Головним гостем урочистої церемонії, що зібрала численних представників української діаспори, членів Конгресу США та голлівудських акторів, став колишній американський президент Дуайт Ейзенхауер.

Над пам'ятником працювали канадський скульптор українського походження Лео Мол та архітектор Радослав Жук. Іншим монументом, що присвячений історії України в столиці США, став Меморіал жертвам українського Голодомору-Геноциду 1932—1933 років, відкритий у 2015. Наразі Меморіал Тараса Шевченка та парк, що оточує його, перебуває на утриманні федерального уряду США.

Історія створення[ред. | ред. код]

Молодий, модно вдягнений та «рішучий» — у СРСР не було жодного подібного пам'ятника Шевченку

Передісторія[ред. | ред. код]

Перше на американській землі Товариство імені Шевченка (засноване 1898 року в Пенсильванії) поставило собі за мету побудувати пам'ятник «найбільшому синові України-Руси». Тоді не вдалося зробити задумане. Початок здійсненню задуму поклала опублікована 1956 року на шпальтах нью-йоркської газети «Свобода» стаття професора Івана Дубровського «За пам'ятник Т. Г. Шевченку у Вашингтоні». Автор зауважив, що до цієї справи мають взятися Українське наукове товариство ім. Т. Г. Шевченка та Український конгресовий комітет Америки (УККА). У вересні 1960-го за ініціативою голови останнього, Льва Добрянського, було створено Комітет пам'ятника Шевченка. Його очолили президент Головної ради наукових товариств імені Шевченка Роман Смаль-Стоцький, президент Української вільної академії наук у США Юрій Шевельов та Лев Добрянський.[1]

Крім провідників української діаспори, до справи залучилося чимало американських українців, які надсилали листи на Капітолійський пагороб. Підтримували спорудження також республіканці сенатор Джекоб Джевітс та конгресмен Елвін Бентлі.

У червні 1960 року резолюцію одностайно схвалила палата представників, а в серпні, напередодні закінчення сесії Конгресу, також одноголосно — сенат. 2 вересня її скріпив підписом президент Дуайт Ейзенхауер, і вона набула чинності як публічний закон 86-749.

Спротив будівництву[ред. | ред. код]

СРСР був проти спорудження даного пам'ятника[1]. Вимоги щодо неспорудження пам'ятника висловлювали як радянське посольство, так і представництво УРСР в ООН. У «Washington Post» було випущено ряд статей, які зображали Шевченка як ненависника католиків, православних, росіян, поляків і євреїв, а водночас «передвісника комунізму». Видання, настирливо домагалося від Конгресу скасування ухваленого ним закону. Напружена ситуація виникла після освячення майдану, коли під впливом опублікованої у «Washington Post» антиукраїнської статті міністр внутрішніх справ Стюарт Юдалл надумав навіть безрезультатно переглянути вирішене питання.

Також, була спроба зменшити підтримку проекту з боку українців Америки. Посольство СРСР розповсюдило у Вашингтоні поміж українських видань «Слово до українців, до всієї української громади у США, до Комітету пам'ятника Шевченку в США», яке підписало ряд письменників УРСР. Улесливе звернення до «земляків поза Україною сущих» змінювалося в ньому прокльонами на адресу «деяких людців», які намагаються використати світле ім'я Шевченка «в своїх брудних політичних цілях».

Спорудження та відкриття[ред. | ред. код]

Початково існувала ідея залучити до створення Олександра Архипенка, однак домовитись не вийшло і 1961 року все ж організовано конкурс. Журі складалось із 11 осіб: П. Андрусіва, В. Міяковського, Д. Горняткевича, А. Малюци, А. Осадци і У. Самчука, Г. Д. Клерка, Дональда де Лю, Роберта Б. Гейла, Е. П. Дженевейна, Еріка Ларсена. З-посеред 17 проектів було обрано проект Леоніда Молодожанина. Дорадником і автором розпланування площі був архітектор Радослав Жук.[2]

Попри всі спроби противників монументу, у квітні 1963 року мистецька комісія американської столиці затвердила запропонований проект пам'ятника та оформлення майдану в цілому. Відкриття відбулося 27 червня 1964 року. В ньому взяли участь 100 тис. осіб, делегації з Канади, Аргентини, Бразилії, Великої Британії, Німеччини, Франції, Бельгії, Австралії. Були присутні представники уряду США та посли закордонних держав. Президент Дуайт Ейзенхауер, відкриваючи монумент Тарасові Шевченку, назвав його героєм України: «Він запалить тут новий світовий рух […] невпинний рух до незалежності й волі всіх народів і всіх поневолених націй у світі»[1].

Вашингтонський меморіал став четвертим пам'ятником Шевченку на північноамериканському континенті. Перед цим пам'ятники з'явились (у хронологічному порядку) у Клівленді, Кергонксоні та Вінніпегу.[2]

Напис на монументі[ред. | ред. код]

Цей монумент Тарасові Шевченку, українському поету XIX століття і борцю за незалежність України та за свободу всього людства, який під іноземною російською імперіалістичною тиранією та колоніальним правлінням звертався до Вашингтона з його «новим і праведним законом», було відкрито 27 червня 1964 року…[1]

Оригінальний текст(англ.)
DEDICATED TO

THE LIBERATION, FREEDOM AND INDEPENDENCE OF ALL CAPTIVE NATIONS THIS MONUMENT OF TARAS SHEVCHENKO, 19TH CENTURY UKRAINIAN POET AND FIGHTER FOR INDEPENDENCE OF UKRAINE AND THE FREEDOM OF ALL MANKIND, WHO UNDER FOREIGN RUSSIAN IMPERIALIST TYRANY AND COLONIAL RULE APPEALED FOR "THE NEW AND RIGHTEOUS LAW OF WASHINGTON," WAS UNVEILED ON JUNE 27, 1964. THIS HISTORIC EVENT COMMEMORATED THE 150TH ANNIVERSARY OF SHEVCHENKO'S BIRTH. THE MEMORIAL WAS AUTHORIZED BY THE 86TH CONGRESS OF THE UNITED STATES OF AMERICA ON AUGUST 31, 1960, AND SIGNED INTO PUBLIC LAW 86-749 BY DWIGHT D. EISENHOWER, THE 34TH PRESIDENT OF THE UNITED STATES OF AMERICA, ON SEPTEMBER 13, 1960. THE STATUE WAS ERECTED

BY AMERICANS OF UKRAINIAN ANCESTRY AND FRIENDS.[3]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Антін Драган. Шевченко у Вашінґтоні: до історії пам'ятника Кобзареві України у столиці Америки. — Джерзі Ситі, Нью-Йорк : Свобода, 1984.
  • Taras Shevchenko, 150: A Memorial Book. — Washington, D.C. : Shevchenko Memorial Committee of America, 1964. — 128 с.(англ.)
  • James M. Goode. The Outdoor Sculpture of Washington D.C. — Washington, D.C. : Smithsonian Institution Press, 1974. — 615 с. — ISBN 9780874741384.(англ.)
  • Udo Hebel. Transnational American Memories. — Walter de Gruyter, 2009. — 460 с. — (Media and Cultural Memory) — ISBN 3110224208.(англ.)