Патриція Гайсміт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Патриція Гайсміт
Patricia Highsmith
Патриція Гайсміт у 1988 році

Патриція Гайсміт у 1988 році
При народженні Мері Патриція Пленгман
Псевдоніми, криптоніми Claire Morgan[1]
Народження 19 січня 1921(1921-01-19)
  Форт-Уерт, Техас, США
Смерть 4 лютого 1995(1995-02-04) (74 роки)
  Локарно, Швейцарія
Апластична анемія і лейкоз
Громадянство Flag of the United States.svg США
Alma mater Бернард-коледж[d]
Мова творів англійська
Рід діяльності романістка
Роки активності: 1950 —
Напрямок модернізм
Жанр саспенс, психологічний трилер, кримінальна белетристика
Magnum opus: Strangers on a Train[d], The Price of Salt[d][2], The Blunderer[d][3], Deep Water[d], A Game for the Living[d], This Sweet Sickness[d], The Cry of the Owl[d], The Two Faces of January[d], The Glass Cell[d], A Suspension of Mercy[d], Those Who Walk Away[d], The Tremor of Forgery[d], A Dog's Ransom[d], Edith's Diary[d], Small g: a Summer Idyll[d], The Talented Mr. Ripley[d], Ripley Under Ground[d], Ripley Under Water[d], The Boy Who Followed Ripley[d], Little Tales of Misogyny[d], The Black House[d] і Mermaids on the Golf Course[d]
Нагороди та премії
Орден Мистецтв та літератури
Автограф: Автограф
CMNS: Патриція Гайсміт на Вікісховищі

Патри́ція Га́йсміт (також Патри́ція Ха́йсміт; англ. Patricia Highsmith; при народженні — Мері Патриція Пленгман (англ. Mary Patricia Plangman) (19 січня 1921 — 4 лютого 1995) — американська письменниця, що прославилася своїми психологічними детективами з нальотом нуару та серією книг про Тома Ріплі.

Її перший роман, «Незнайомці в потягу» (1950), на сюжет про подвійне вбивство, було екранізовано Альфредом Хічкоком. В пенталогії про Томі Ріплі вона створила образ злочинця, що викликає захоплення, змішане з відразою.[4]

Біографія[ред.ред. код]

Гайсміт народилася в містечку Форт-Уерт (штат Техас), але спочатку виховувалася бабусею по материнській лінії і жила в Нью-Йорку (пізніше вона називала цей час «маленьке пекло»), а пізніше матір'ю Мері Коатс (13 вересня 1895 — 12 березня 1991) і вітчимом Стенлі Гайсмітом (Мері вийшла за нього заміж у 1924), які були професійними акторами. Мати Патриції розлучилася з батьком Патриції — Джеєм Бернардом Пленгманом (1889–1975) за 5 місяців до народження доньки. Юна Гайсміт була в досить напружених стосунках з матір'ю, часто кривдила вітчима, хоча пізніше нерідко намагалася переманити його на свій бік у сварках з матір'ю. Як говорила сама Гайсміт, її мати призналася, що намагалася перервати вагітність, випивши скипидар. Гайсміт так і не звикла до подібних стосунків типу «люблю-ненавижу», що переслідувало її до кінця життя, і описаним нею в оповіданні «Черепаха» (про хлопчика, що зарізав свою матір).

Бабуся навчила Патрицію читати ще в ранньому дитинстві. Гайсміт простудіювала велику бібліотеку матері й вітчима. У восьмирічному віці Гайсміт відкрила для себе «Людський розум» Карла Меннінгера і прийшла в захоплення від обстежень пацієнтів з такими психічними відхиленнями, як піроманія та шизофренія.

Особисте життя[ред.ред. код]

Як стверджує біограф письменниці Ендрю Вілсон у книзі «Красива тінь», життя Гайсміт не було простим: вона була алкоголіком, і її романи тривали не більше пари років, а сучасникам і знайомим вона взагалі здавалася людиноненависником і жорстокою. Вона віддавала перевагу над людьми компанії тварин. У неї жили кішки і равлики. Останні, за словами Гайсміт, вселяли їй дивний спокій, в саду у письменниці жили декілька сотень цих молюсків, іноді вона навіть возила частину з них з собою[5].

Якось Патриція Гайсміт заявила: «Моя уява працює значно краще, якщо мені не доводиться спілкуватися з людьми». За словами її знайомого Отто Пенцлера, «Гайсміт була недоброзичливою, важкою, неприємною, жорстокою, нелюблячою людиною. Я так і не зміг зрозуміти, як взагалі людська істота може бути настільки відразливою».[6]

Патриція Гайсміт не була заміжня і не мала дітей. Деякі з сучасників приписують їй лесбійські схильності, і, зокрема, роман з американською письменницею Меріджейн Мікер.[7]

Гайсміт померла 4 лютого 1995 року в Локарно (Швейцарія) від лейкемії.

Нагороди[ред.ред. код]

Бібліографія[ред.ред. код]

Романи[ред.ред. код]

Обкладинка американського видання роману «Ціна солі» (1953)

Збірки оповідань[ред.ред. код]

  • Eleven (1970)
  • Little Tales of Misogyny (1974)
  • The Animal Lover's Book of Beastly Murder
  • Slowly, Slowly in the Wind (1979)
  • The Black House (1981)
  • Mermaids on the Golf Course (1985)
  • Tales of Natural and Unnatural Catastrophes (1987)
  • Nothing That Meets the Eye: The Uncollected Stories (2002)
  • Man's Best Friend and Other Stories (2004)

Екранізації[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]