Персей

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Персей (Περσεύς)
Canova - perseu - 37.jpg
Персей тримає голову медузи Горгони
Міфологія: антична
Батько: Зевс
Мати: Даная
Дружина: Андромеда
Діти: Перс, Алкей, Сфенел, Елей, Местор, Електріон, Горгофона, Еріфра

Персе́й (грец. Περσεύς) — напівміфічний цар Аргоса і Мікен XV ст. до н. е. В міфах — напівбог, син Зевса і Данаї. Найбільше відомий за міфом про вбивство потворної медузи Горгони. Вважався засновником Мікен.

Міфи про Персея[ред.ред. код]

Походження[ред.ред. код]

Грізний цар Арголіди Абант від Аглаї мав двох синів, Прета і Акрісія. Він заповів царство дітям, але щоб між ними не було ворожнечі, сини мали правити поперемінно. Однак брати ще в утробі матері стали сваритися і сперечатися. Вирісши, вони не прининяли суперництва, яке тільки загострилося, коли Прет переспав з дочкою Акрісія Данаєю[1]. Акрісій через це відмовився давати трон братові, той мусив тікати до лікійського царя Іобата, де одружився на його дочці. Укріпившись, він вирушив на чолі армії проти Акрісія, котрий неохоче погодився розділити володіння. Акрісію дістався Аргос з околицями, а Прету Тіринф, Герей, Мідія та береги Арголіди[2].

Акрісій більше не мав дітей, крім Данаї, тому вирушив до оракула аби той пояснив чому він не має спадкоємця чоловічої статі. Оракул дав страшне пророцтво: «В тебе не буде синів, а твій внук уб'є тебе». Щоб уникнути долі Акрісій заточив Данаю в мідній темниці. Однак Зевс проник в темницю у вигляді золотого дощу і Даная зачала від нього Персея.

Акрісій не повірив у це, але і не наважився власноруч погубити дочку і внука. Він наказав покласти Данаю з Персеєм до дерев'яного короба та кинути його в море. Короб прибило до острова Серіф, де його виловив рибалка Дактіс та привів Данаю з сином у палац царя Полідекта[3].

Дитинство і юність[ред.ред. код]

Персей ріс при дворі Полідекта і захищав матір від залицянь царя. Полідект удав наче бажає одружитися на Гіподамії, він наказав придворним привести найкращих коней, яких мав подарувати нареченій. Він знав, що Персей не має ні коня, ні великих багатств, щоб його купити. Коли цар звернувся до нього, той необдумавши пообіцяв добути будь-який інший подарунок, навіть голову чудовиська, медузи Горгони. Полідект, думаючи, що це непосильна праця, яка погубить Персея, погодився. Всі знали, що Горгона — це потвора у вигляді жінки зі зміями замість волосся, зустрівши яку кожен обертався на камінь[4].

Пошуки медузи Горгони[ред.ред. код]

Персей і граї, картина Едварда Берн-Джонса (1882)

Богиня Афіна, яка давно бажала знищити Горгону, вирішила допомогти Персею. Вона спрямувала майбутнього героя у місто Діектеріон в Самосі, де стояли три статуї: Горгони і двох її сестер. Так Персей дізнався як відрізнити Горгону. Після цього вона попередила, що від вигляду чудовиська Персей скам'яніє, але не від її відображення. Афіна подарувала йому відполірований наче дзеркало щит. Гермес також надав допомогу, подарувавши гострий серп, яким можна було стяти голову Медузі. Але щоб здійснити подвиг були потрібні іще чарівні предмети, за якими Персей вирушив до стігійських німф.

Та місцезнаходження німф знали лише три сестри граї, у яких було одне око і один зуб на всіх. Їх Персей відшукав біля підніжжя Атлаських гір, непомітно підкрався до грай та викрав око і зуб, коли одна сестра передавала їх іншій. В обмін на повернення він вивідав де живуть стігійські німфи[4].

Після цього Персей знайшов німф, які дали йому крилаті сандалі, в яких можна було літати, міцну сумку та шолом Гадеса, який робив власника невидимим. Тоді Персей подався до гіперборейських земель, де серед скам'янілих людей і звірів побачив сплячих медуз.

Вбивство медузи Горгони[ред.ред. код]

Персей з головою медузи, давньоримська фреска

Дивлячись у відображення в щиті, Персей підкрався до медуз і відсік серпом голову Медузі. З тіла чудовсиька вийшли крилатий кінь Пегас і воїн Хрісаор, озброєний золотим мечем. Обоє були зачаті від Посейдона Горгоною, проте Персеєві це не було відомо і він вельми здивувавася від побаченого. Не бажаючи накликати на себе їхній гнів, герой поклав відрізану голову до сумки, одягнув шолом-неведимку і покинув гіперборейські землі. Дві вцілілі медузи, Сфено та Евріала, кинулися навздогін, але не спіймали невидимого Персея[5]. Краплі крові, які капали з голови чудовиська, ставали отруйними зміями.

Летячи над землею, Персей побачив володіння титана Атласа, покараного Зевсом і примушеного вічно тримати на своїх плечах небо. Атлас мав сад із золотими яблуками, які, за пророцтвом, викраде син Зевса. Титан дорожив ними, тому заздалегідь поставив навколо саду високу стіну і дракона на сторожі. Коли Персей попросився відпочити в цих землях, назвавшись сином Зевса, титан не повірив йому і прогнав. Розгніваний Персей дістав із сумки голову Горгони, Атлас, побачивши її, перетворився на гору, яка відтоді підтримувала небо. За іншим міфом Атлас лишився стояти і з ним іще зустрівся нащадок Персея Геракл.

Порятунок Андромеди[ред.ред. код]

Персей рятує Андромеду, скульптура XIX ст.

Герой зупинився в Єгипті, в Хеммісі, після чого попрямував до узбережжя Фелістії. На березі моря він побачив прикуту до скелі прекрасну оголену Андромеду, дочку правителя Іонни Кефея та Кассіопеї[6]. Приземлившись біля її батьків, Персей довідався в чому справа. За вихваляння Кассіопеї наче її дочка красивіша за всіх морських нереїд разом узятих, Посейдон наслав на Фелістію чудовисько, єдиним порятунком від якого було віддати йому на поживу Андромеду.

Персей закохався в Андромеду, щойно її побачивши, і домовився, що її віддадуть йому за дружину, якщо Персей здолає чудовисько. Герой злетів над морем і чудовисько кинулося на його тінь, тоді як сам Персей обезголовив його. На випадок, якщо потвора не поведеться на тінь, він поклав на березі голову Горгони, помістивши її на купі листя та водоростей. Ці листя і водорості стали коралами. Здобувши перемогу, Персей спорудив вівтарі для Гермеса, Афіни й Зевса в подяку і приніс їм жертви[7].

Весілля з Андромедою[ред.ред. код]

Коли Персей святкував весілля з Андромедою, прибув Агенор (або Фіней), покликаний Кассіопеєю, якому раніше було обіцяно Андромеду. Кассіопея з Кефеєм перервали весілля, говорячи, що Персей змусив їх віддати за себе дочку і тому мусить померти.

Персей вступив у бій з військом, яке вийшло його вбити і знищив багатьох, однак лишалося ще дві сотні воїнів. Тоді герой згадав про голову медузи Горгони, яку показав перед воїнами і ті вмить обернулися на камінь[8].

Посейдон помістив сузір'я Кефея з Кассіопеєю на небі, але саму Кассіопею за її невдячність виставили на посміховисько. Пізніше було утворено сузір'я Андромеди за її вірність Персею попри настоювання батьків. Про скелю, до якої була прикута Андромеда, ще довго розповідали, що на ній видно сліди від ланцюгів, а кістки чудовиська було забрано до найближчого міста, поки їх звідти не відправив до Риму Марк Емілій Скавр[9].

Порятунок матері та смерть Акрісія[ред.ред. код]

Повернувшись з Андромедою на Серіф, Персей довідався, що Даная і Дактіс переховуються в храмі від Полідекта, котрий не покинув задуму насильно одружитися на матері героя. Персей прибув до палацу, де оголосив, що добув обіцяний подарунок. Цар і його придворні стали насміхатися з Персея, але той вийняв з сумки голову Горгони і всі присутні перетворилися на камінь.

Голову Горгони Персей віддав Афіні, а сандалі, сумку і шолом повернув стігійським німфам[10]. Дактіса він поставив царем Серіфа, а сам поплив у Аргос в супроводі дружини і кіклопів.

Наляканий Акрісій, боячись здійснення даного йому пророцтва, втік у місто Лариса до царя Тевдаміда. Але сталося так, що за якийсь час Тевдамід влаштував ігри на честь свого померлого батька, куди запросив Персея. Змагаючись у п'ятиборстві, Персей метнув диск, який влучив у Акрісія і вбив його, чим здійснилося пророцтво[11].

Правління Персея[ред.ред. код]

Персей поховав діда і, соромлячись зайняти його трон, вирушив у Тірінф, де правив син Прета Мегапент. З ним герой домовився обмінятися царствами, а пізніше об'єднав частини претового царства. Персей укріпив Мідію і заснував місто Мікени. Назву місто отримало від того, що Персей знайшов на тому місці або вістря меча, або гриб (μύκης, мікес), який чудесним чином давав воду[12]. В будівництві мурів йому допомагали кіклопи і тому ці мури було неможливо зруйнувати[13].

За іншою версією Персей обернув Прета на камінь за його зазіхання на землі Акрісія, що по праву належали Персею. Мегапент пізніше убив Персея, помстившись за батька[14]. Андромеда народила Персею дочку Горгофону і шістьох синів: Перса, Алкея, Електріона, Сфенела, Местора, Гелея. Одним з нащадків персеєвого роду став герой Геракл.

Культ Персея[ред.ред. код]

Після смерті Персею віддавали шану як героєві в багатьох місцях, особливо в Арголіді, на Серефі та в Афінах. Його вважали своїм предком перси та Ахіменіди, Аріаратіди й Мітрідатіди[15][16]. За Геродотом, герой мав вівтар також у місті Хеммісі в Єгипті.

Аріаратіди мали головний убір Персея, кірбасію, за символ своєї династії. Зображення Персея зустрічаються на монетах міст-полісів, а також міст багатьох грецьких колоній на узбережжі Малої Азії, у вигляді голови з крилами або фігури повністю, часто також в сценах, які зображують його подвиги[17].

Персей в мистецтві[ред.ред. код]

Сюжет міфа про Персея приваблював художників Тінторетто, Тіціана, Рубенса, Рембрандта, Тьєполо, скульпторів Бенвенуто Челліні, Канову. Софокл та Евріпід написали трагедії «Андромеда», які збереглись у фрагментах. У новий час сюжет міфа використали в своїх трагедіях Кальдерон, Корнель, в операх — Люллі та Гайдн.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Аполлодор II.2.1 і 4.7.
  2. Гомер. Ілиада VI.160; Аполлодор II.2.1; Павсаній II.16.2.
  3. Гігін. Міфи. 63; Аполлодор II.4.1; Горацій. Оди III.16.1.
  4. а б Аполлодор II.4.2.
  5. Піндар. Піфийські оди Х.31; Овідій. Метаморфози IV.780; Аполлодор II.4.2-3.
  6. Геродот 11.91; Страбон 1.2.35; Пліний. Природня історія VI. 35.
  7. Аполлодор 11.4.3; Гігін. Міфи 64; Овідій. Метаморфози IV.740 і далі.
  8. Гігін. Там само; Овідій. Метаморфози V.I-235; Аполлодор. Там само.
  9. Йосип Флавій. Історія іудейської війни III.9.2; Пліній. Природня історія IX.4.
  10. Страбон X. 5. 10; Аполлодор II.4.3.
  11. Аполлодор II.4.4.
  12. Павсаній. Опис Еллади II 16, 3
  13. Аполлодор II.4.4-5.
  14. Овідій. Метаморфози V.2 36-241; Гігін. Міфи 63 і 244.
  15. Сапрыкин, Сергей Юрьевич (1996-01-01). Понтийское царство: государство греков и варваров в Причерноморье (ru). Наука. с. 117. ISBN 9785020094970. 
  16. Обнорский, В. (2015-06-29). Энциклопедия классической греко-римской мифологии (ru). Litres. ISBN 9785457833814. 
  17. Латыш, В. 15_Эмблематика монет Древней Греции. www.coins.msk.ru. Процитовано 2016-02-15. 

Література[ред.ред. код]

  • Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
  • Грейвс, Р. Мифы Древней Греции / Р. Грейвс; Пер. с англ. К. П. Лукьяненко ; Под ред. и с послесл. А. А. Тахо-Годи. — М. : Прогресс, 1992. — 620 с.