Андромеда (сузір'я)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Андромеда
Андромеда
Латинська назва Andromeda
Род. відмінок Andromedae
Скорочення And
Пряме піднесення 1год хв
межі від 22год 52хв до 2год 31хв
Схилення 40° '
межі від 21° ' до 52° 30'
Площа 722 кв.град.(19)
Зорі 3 яскравіше 3m
48 яскравіше 5,5m
Найяскравіша зоря Альферац 2,04m
Метеорні потоки Андромедіди
Суміжні сузір'я Персей, Кассіопея, Ящірка, Пегас, Риби, Трикутник
Спостерігається у широтах між +90° i −37.°
Ввечері найкраще спостерігати протягом листопада
Вечірня (21:00) кульмінація в листопаді.
Існує з античності, запропоноване

Андромеда (лат. Andromeda, скорочення — And) — сузір'я північної півкулі зоряного неба, назване на честь героїні грецького міфу Андромеди, вродливої доньки Кассіопеї. Сузір'я доволі легко відшукати на небосхилі. Достатньо знайти Великий квадрат, верхня ліва зоря якого є α Андромеди, яка разом із β, γ і δ утворюють майже пряму лінію. Примітне насамперед завдяки тому, що містить одну з найвідоміших галактик — Туманність Андромеди (М 31) — найближча до нас спіральна галактика, яку помітно навіть неозброєним оком. У середніх широтах сузір'я найкраще видно влітку, восени та взимку, найкраще — в листопаді.

Історія і міфологія[ред. | ред. код]

Сузір'я Андромеди із «Дзеркала Уранії», набору тематичних карток опублікованих у Лондоні, бл. 1825

Одне зі стародавніх сузір'їв. Включене до каталогу зоряного неба Клавдія Птолемея Альмагест.

Існує кілька варіантів грецького міфу про Андромеду, дочку царя Ефіопії Кефея та Кассіопеї. В одному з них говориться, що Кассіопея вихвалялася своєю вродою, говорила, що красивіша за будь-яку німфу Посейдона, в іншому — що так вона вихваляла свою дочку, Андромеду[1][2]. За це Посейдон накликав на царство Кефея (Ефіопію) морське чудовисько, яке спустошувало володіння. Дізнавшись від Оракула, що чудовисько зникне лише після того, як йому пожертвують Андромеду, бідолашну дівчину прикували до скелі, але її врятував Персей, убивши потвору. Боги ж після смерті героїв перетворили їх на сузір'я, зокрема Кефей, Кассіопея, Персей і Андромеда розташовані поряд у північній півкулі небесної сфери[3].

Морфологічні особливості[ред. | ред. код]

Нічна видимість сузір'я Андромеди

Сузір'я Андромеди складається з 16 зір, видимих на північному небі. Астеризм цього сузір'я має форму літери «А», у верхівці якої розташована зоря Альфераз. Ще кажуть, що сузір'я схоже на жінку, що розкинула руки до неба. Щоб знайти сузір'я Андромеди на нічному небі, спочатку слід знайти W-подібне сузір'я Кассіопеї в північній частині неба. Андромеда розташована безпосередньо біля Кассіопеї, поруч із квадратним утворенням зір, які є сузір'ям Пегаса[4][5].

Зорі сузі'я Андромеди[ред. | ред. код]

За титул найяскравішої зорі сузір'я «змагаються» одразу три об'єкти з майже однаковою яскравістю: Альфераз (α And[6]), Мірак (β And[7]) та Аламак (γ And[8]). У фільтрі V зорі мають зоряну величину +2.06, +2.05 та +2.10 відповідно[9]. Однак, ці три зорі мають різні спектральні класи, температуру і, як наслідок, різне положення максимуму випромінювання. Тому у фільтрах U та B найяскравішою є α Андромеди, а в інших фільтрах — β Андромеди.

Перелік з 10 цікавих зір сузір'я Андромеди, яскравіших четвертої зоряної величини[10][11]:

  1. Мірак (β And) — є кандидатом у змінні зорі[12]. Червоний гігант спектрального класу M0+IIIa, холодна червона зоря, розташована за 197 світлових років (60,5 пк) від Землі. Також має значний власний рух, але при цьому практично нульову радіальну швидкість.[7]
  2. Альфераз (Сіррах[13]) — змінна зоря типу α2 Гончих псів із періодом 0,966222 доби і амплітудою 0,04 зоряної величини. Розташована на відстані близько 97 світлових років (29,7 пк) від Землі, як наслідок, відрізняється значним власним рухом. Має спектральний клас B8IV-VHgMn, тобто є гарячою блакитною зорею[6].
    Структура зорі γ Андромеди (схематично, не у масштабі).
    Структура зорі γ Андромеди (схематично, не у масштабі).
  3. Аламак (γ And) — кратна зоря, яка через значну відстань у 120 парсек (390 світлових років) видима, як один об'єкт. Складається з чотирьох компонентів — γ1 (зоря A) γ2 (зорі Ba, Bb та C).[8][14][15]
  4. δ Андромеди (δ And) — подвійна зоря на відстані у 101 світловий рік (30.9 пк) від Землі.[16]
  5. 51 Андромеди (вона ж υ Персея) — спільна зоря двох сузір'їв. Спектральний клас K3-IIICN0.5, відстань — 177 світлових років. Імовірно, є кратною.[17]
  6. ο Андромеди (ο And) — яскрава кратна зоря з чотирьох компонентів, серед яких змінна зоря типу γ Кассіопеї з амплітудою 0,2 зоряної величини. Відстань — 686 світлових років.[18][19]
  7. λ Андромеди (λ And) — жовтий субгігант, змінна зоря типу RS Гончих Псів, амплітуда — 0,28 зоряної величини, період — понад 54,2 доби.[20]
  8. μ Андромеди (μ And) — біла зоря, ймовірно, кратна.[21]
  9. ζ Андромеди (ζ And) — помаранчевий гігант, зоря типу RS Гончих Псів, амплітуда — 0,22 зоряної величини, період — 17,7695 діб.[22]
  10. υ Андромеди (υ And) — жовто-біла зоря головної послідовності, має три екзопланети, що обертаються навколо неї[23].
    На момент відкриття першої з них — «υ Андромеди b» (1996 року) — це була одна з перших зір головної послідовності, біля якої було відкрито планетну систему[24]. У 1999 році було відкрито ще дві планети: «υ Андромеди c» та «υ Андромеди d»[25][26]. υ Андромеди стала першою зорею головної послідовності, навколо якої було відкрито багатопланетну систему[27][28].

Туманності (інтегральна зоряна величина m<12)[ред. | ред. код]

Планетарна туманність NGC 7662 «Blue Snowball».

Зоряні скупчення[ред. | ред. код]

Розсіяне зоряне скупчення NGC 752

Найяскравіші розсіяні скупчення:

  • NGC 752 — розташоване за 1300 світлових років від Землі. Вік скупчення — близько 1,34 мільярда років. Понад 60 його зір мають зоряну величину не більше дев'ятої, тому видимі в будь-який аматорський телескоп[32][33][34].
  • NGC 7686 — яскраве скупчення, що складається приблизно з 80 зір. Має інтегральну зоряну величину 5,6m, але неозброєним оком його не видно, бо воно розсіяне. Утім, його можна легко побачити навіть у звичайний бінокль[33][35][36].
  • NGC 206, також відоме як Great Star Cloud in Andromeda Galaxy — яскраве зоряне скупчення, яке містить понад 300 зір спектральних класів О та В[37]. Відрізняється своєю специфічною структурою: скупчення складається з двох частин, одна з яких має вік 10 мільйонів років, інша — 40—50 мільйонів. Частини розділені між собою хмарами міжзоряного газу[38][39].

Тьмяніші розсіяні зоряні скупчення: NGC 725[40] та NGC 272[41].

NGC 956 — об'єкт, який Джон Гершель класифікував як розсіяне зоряне скупчення[42]. Однак, дослідження 2008 року виявило, що насправді це зорі, які розташовані на небосхилі поряд, але не пов'язані гравітаційно, оскільки перебувають на різній відстані від Землі[43].

Кулястих зоряних скупчень, яскравіших 12 зоряної величини, у сузір'ї немає.

Галактики[ред. | ред. код]

Галактика Андромеди, найяскравіша галактика на небі після Чумацього Шляху, одна з небагатьох галактик, яку можна побачити неозброєним оком.

Галактики (m<12)[ред. | ред. код]

  • NGC 891 (англ. The Silver Silver Galaxy — «срібна-срібна галактика», C 23, PGC 9031, UGC 1831) — досить яскрава спіральна галактика, видима навіть в аматорський телескоп. Розташована неподалік α And[46].
  • M32 — досить рідкісна компактна еліптична галактика, супутник галактики Андромеди. Має ефективний радіус усього 330 світлових років, складається переважно з жовтих, помаранчевих та червоних зір, нове зореутворення практично відсутнє[47].
  • M110 (NGC 205) — карликова еліптична галактика, супутник галактики Андромеди. Фактично, її відкрив Шарль Мессьє в 1773 році, хоча й не включив до свого знаменитого каталогу. Формально її відкрила Кароліна Гершель, сестра Вільяма Гершеля 1783 року. 1967 року цю галактику включили до каталогу Мессьє під номером 110, таким чином вона стала останнім об'єктом каталогу. Як і M32, її можна спостерігати в аматорський телескоп. Усі три галактики (Андромеди, М32, М100) перебувають приблизно за 2,5 мільйони світлових років від Землі[48].
  • NGC 7640 — спіральна галактика з перемичкою за 38,8 мільйонів світлових років від Землі. Можна побачити в телескоп середнього розміру[49].
  • Карликова галактика Касіопеї, вона ж Andromeda VII[50] — тьмяна сфероїдальна галактика на межі сузір'їв Андромеди та Кассіопеї, розташована на відстані 2,45 мільйонів світлових років, супутник галактики Андромеди[51]. Складається майже винятково з червоних, помаранчевих та жовтих зір. Переважна більшість зір галактики (понад 90 %) має вік понад 5 мільярдів років, деяким із них вже близько 10 мільярдів. Активне зореутворення припинилося близько 6,5 мільярдів років тому.[52]
    «Срібна галактика» — NGC 891

Галактики з активними ядрами[ред. | ред. код]

NGC 404 (англ. Mirach's Ghost — «привид Мірака») — маленька тьмяна лінзоподібна галактика типу LINER на відстані 10 мільйонів світлових років. Відрізняється значною віддаленістю від інших галактик. Імовірно, має галактику-супутник під назвою Donatiello I (також відома під назвою Mirach's Goblin), однак через значу похибку визначення відстані ця інформація залишається на рівні гіпотези[53].

Окрім вказаних вище, сузір'я містить 149 галактик різних типів, описаних в списку галактик сузір'я Андромеди.

Метеорні потоки[ред. | ред. код]

Андромедиди — метеорний потік, радіант якого лежить у сузір'ї Андромеди, поблизу зорі Аламак. Його пов'язують із материнською кометою Бієли. Сама комета розпалася на 2 частини 1846 року й доля її уламків невідома (їх не спостерігали з 1852 року). Потік почали спостерігати майже на три десятиліття пізніше — 1872 року. Потужні метеорні зливи спостерігали 1882 та 1885 року. Підвищення інтенсивності відбувається протягом 9 — 28 листопада.[54]

Однак, без надходження додаткових фрагментів комети із часом, протягом століть, цей потік вичерпується. Вже зараз його інтенсивність значно менша за початкову, він став майже непомітним.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Словник античної міфології. — К.: Наукова думка, 1985. — 236 сторінок.
  2. М. А. Кун Легенди і міфи давньої Греції
  3. Зигель, Ф.Ю. (1980). Сокровища звездного неба. Путеводитель по созвездиям и луне (вид. изд. четвертое, исправленное и дополненное). Москва: Наука: главная редакция физико-математической литературы. с. 100–105. Архів оригіналу за 18 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  4. Максимачев, Б.А.; Комаров, В.Н. (1978). В звездных лабиринтах. Москва: Наука. Главная редакция физико-математической литературы. с. 111–113. Архів оригіналу за 18 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  5. Данлоп, С. (1990) [1988]. Азбука звездного неба (перевод с английского) (російською). Москва: Мир. с. 53. 
  6. а б * alf And. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 22 січня 2023. Процитовано 17 січня 2023. 
  7. а б * bet And -- High Proper Motion Star. SIMBAD. Архів оригіналу за 22 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  8. а б γ And. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 22 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  9. Ducati, J. R. (2002). VizieR Online Data Catalog: Catalogue of Stellar Photometry in Johnson's 11-color system. (англійською) 2237. CDS/ADC Collection of Electronic Catalogues. с. 0. 
  10. List of Stars in the Andromeda Constellation. Little Astronomy (амер.). Процитовано 31 січня 2023. 
  11. List of bright stars in Andromeda | TheSkyLive.com. theskylive.com. Процитовано 31 січня 2023. 
  12. VizieR catalogue (англійською). 
  13. Андромеда // Астрономічний енциклопедичний словник / за заг. ред. І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів : Голов. астроном. обсерваторія НАН України : Львів. нац. ун-т ім. Івана Франка, 2003. — С. 21. — ISBN 966-613-263-X.
  14. Robert Burnham (1 January 1978). Andromeda-Cetus (англійською). Courier Corporation. ISBN 978-0-486-23567-7. 
  15. A. A. Tokovinin. MSC - a catalogue of physical multiple stars. CDS. Процитовано 19 листопада 2019. 
  16. SIMBAD δ And. 
  17. 51 And. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  18. ο And. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  19. Tokovinin, A. (2008). Comparative statistics and origin of triple and quadruple stars (англійською) 389. MNRAS. с. 925–938. 
  20. λ And. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  21. μ And. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 22 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  22. ζ And. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  23. υ And. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 22 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  24. NASA. NASA Exoplanets, υ And b (англійською). 
  25. NASA Exoplanets υ And c (англійською). 
  26. NASA Exoplanets υ And d (англійською). 
  27. Butler, R. Paul; Marcy, Geoffrey W.; Williams, Eric; Hauser, Heather; Shirts, Phil (10 січня 1997). Three New “51 Pegasi–Type” Planets. The Astrophysical Journal 474 (2). с. L115–L118. doi:10.1086/310444. Процитовано 31 січня 2023. 
  28. Butler, R. Paul; Marcy, Geoffrey W.; Fischer, Debra A.; Brown, Timothy M.; Contos, Adam R.; Korzennik, Sylvain G.; Nisenson, Peter; Noyes, Robert W. (1999-12). Evidence for Multiple Companions to υ Andromedae. The Astrophysical Journal (англ.) 526 (2). с. 916–927. ISSN 0004-637X. doi:10.1086/308035. Процитовано 31 січня 2023. 
  29. HD 222142 -- Star. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 22 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  30. * omi And -- Be Star. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  31. NGC 7662. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  32. NGC 752. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  33. а б Dunlop, Storm (2005). Atlas of the night sky (англійською). Collins. ISBN 978-0-00-717223-8. 
  34. NGC 752. www.messier.seds.org. Процитовано 28 січня 2023. 
  35. NGC 7686. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  36. Inglis, Mike (2013). Observer's guide to star clusters. New York, NY: Springer. ISBN 978-1-4614-7567-5. OCLC 854759218. 
  37. Hodge, Paul W. (1992). The Andromeda Galaxy. Dordrecht: Kluwer Academic Publishers. ISBN 0-7923-1654-1. OCLC 25630860. 
  38. NGC 206. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 22 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  39. Chernin, Arthur D.; Efremov, Yury N.; Voinovich, Peter A. (1995-07). Superassociations: violent star formation induced by shock–shock collisions. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society (англ.) 275 (2). с. 313–326. ISSN 0035-8711. doi:10.1093/mnras/275.2.313. Процитовано 28 січня 2023. 
  40. NGC 725. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  41. NGC 272. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  42. NGC 956. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  43. G., MacIejewski; Niedzielski, A. (2008). Photometric study of 9 doubtful open clusters (англійською). Astronomische Nachrichten 329 (6). с. 602. doi:10.1002/asna.200811000. 
  44. Angus, Garry W.; Coppin, Paul; Gentile, Gianfranco; Diaferio, Antonaldo (November 2016). The potential role of NGC 205 in generating Andromeda's vast thin corotating plane of satellite galaxies (англійською). Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. с. 3221–3242. doi:10.1093/mnras/stw1822. «The Andromeda galaxy is observed to have a system of two large dwarf ellipticals and ∼13 smaller satellite galaxies» 
  45. NGC 224. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  46. NGC 891. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  47. M 32. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  48. M 110. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  49. NGC 7640. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  50. Andromeda VII. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  51. Alessandro Savino et al (Oct 2022). The Hubble Space Telescope Survey of M31 Satellite Galaxies. I. RR Lyrae–based Distances and Refined 3D Geometric Structure. The Astrophysical Journal (The American Astronomical Society) 938 (2): 101. doi:10.3847/1538-4357/ac91cb. Архів оригіналу за 21 січня 2023. Процитовано 21 січня 2023. 
  52. Navabi, Mahdieh; Saremi, Elham; Javadi, Atefeh; Noori, Majedeh; van Loon, Jacco Th.; Khosroshahi, Habib G.; McDonald, Iain; Alizadeh, Mina та ін. (1 квітня 2021). The Isaac Newton Telescope Monitoring Survey of Local Group Dwarf Galaxies. IV. The Star Formation History of Andromeda VII Derived from Long-period Variable Stars. The Astrophysical Journal 910 (2). с. 127. ISSN 0004-637X. doi:10.3847/1538-4357/abdec1. Процитовано 28 січня 2023. 
  53. NGC 404. simbad.cds.unistra.fr. Архів оригіналу за 22 січня 2023. Процитовано 18 січня 2023. 
  54. Бабаджанов, П.Б. (1987). Метеори та їх спостереження. Наука. с. 167. 

Посилання[ред. | ред. код]


88 сучасних сузір'їв
АндромедаБлизнятаВелика ВедмедицяВеликий ПесВізничийВітрилаВовкВодолійВолопасВолосся ВеронікиВоронГеркулесГідраГодинникГолубГончі ПсиДельфінДіваДраконЕріданЄдинорігЖертовникЖивописецьЖирафЖуравельЗаєцьЗмієносецьЗміяЗолота РибаІндіанецьКассіопеяКитКільКозорігКомпасКормаКосинецьЛебідьЛевЛетюча РибаЛисичкаЛіраМала ВедмедицяМалий КіньМалий ЛевМалий ПесМікроскопМухаНасосОвенОктантОрелОріонПавичПегасПерсейПівденна ГідраПівденна КоронаПівденна РибаПівденний ТрикутникПівденний ХрестПівнічна КоронаПічРайський ПтахРакРибиРисьРізецьСекстантСіткаСкорпіонСкульпторСтолова ГораСтрілаСтрілецьТелескопТелецьТерезиТрикутникТуканФеніксХамелеонЦентаврЦефейЦиркульЧашаЩитЯщірка