Гайдамацький кіш Слобідської України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайдамацький Кіш Слобідської України
Третій Гайдамацький піхотний полк
Гайдамацька бригада
Hajdamackyj kish.jpg

Провідники коша
На службі грудень 19171918
Країна Flag of Ukraine.svg УНР
Належність піхота
Чисельність кіш, полк, бригада
Війни/битви Українська революція 1917-1921
Українсько-радянська війна 1917—1921
Командири
Визначні
командири
Симон Петлюра
Володимир Сікевич
Омелян Волох

Гайдамацький Кіш Слобідської України — військова частина у складі Армії УНР. Сформована в грудні 1917 року Симоном Петлюрою, який став його отаманом.

Формування[ред. | ред. код]

Згідно непідтверджених іншими джерелами споминів М. Чеботаріва початкову основу формування склали 200—250 вояк 2-го Українського полку (створеного в Харкові шляхом українізації 28-го піхотного[ru]) Омеляна Волоха яким вдалося уникнути знищення та роззброєння опісля прибуття до міста «антоновців»[1]. За версією Тинченка загін Волоха приєднався до формації пізніше, опісля боїв за Гребінку[2].

Кіш складався з двох куренів — червоних і чорних гайдамаків, кінної отаманської сотні та гарматного дивізіону (начальник артилерії — Георгій Афанасьєв). Особовий склад коша складався з добровольців, переважно старшин і козаків київських військових шкіл. Кіш відзначився у зимових боях 1918 року під час оборони Києва від військ більшовиків. Перший курінь здебільшого складали досвідчені солдати-фронтовики[3]. Їх уніформу початково складали шапка з червоним шликом, червоні шкіряні штани та жовтий кожух[4].

Курінь «чорних гайдамаків» комплектувався з юнкерів 2-ї піхотної юнацької школи, які добровільно зголосилися стати на службу в українську армію. Курінь «червоних» гайдамаків формувався з добровольців — офіцерів російської армії, які перейшли на службу в армію УНР, та з юнкерів київських військових шкіл.

У березні 1918 року Кіш було розширено до Гайдамацького піхотного полку (командир — полковник Володимир Сікевич) і включено до складу Запорізького Корпусу. У червні 1918 року полк перетворено в Гайдамацьку бригаду з гарматним дивізіоном і кінною сотнею. Командував бригадою отаман Омелян Волох.

Військовики коша[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Визвольні змагання очима контррозвідника. (Документальна спадщина Миколи Чеботаріва): Науково-документальне видання — К.: Темпора, 2003—288 с. (26 с.) ISBN 966-8201-00-0
  2. Тинченко Я.Ю. Перша українсько-більшовицька війна (грудень 1917 — березень 1918) // Реальний стан збройних сил супротивників
  3. Дорошенко Д. І. Історія України, 1917—1923 рр. Том 1 — К.: Темпора, 2002. — 320 с. (204 с.) ISBN 966-95991-5-6
  4. «Червоного колірьору шкіряні штани, жовтий коротенький кожушок, смушкова шапка з червоним шликом, голена голова з довгим чорним оселедцем за вуха та свіжим шрамом від кулі, і нерухоме самовпевнено залізне обличчя маніяка: нібито справді воскресший гайдамака прастарих часів» Всеволод Петрів «Військово-історичні праці. Спомини» (вступ В.Сергійчука) Збірник, «Поліграфкнига» К; 2002 640 с. ISBN 966-530-110-1

Джерела та література[ред. | ред. код]