Першинг-1

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Першинг-1 на гусеничній платформі
Першинг-1А на колісній платформі
Першинг-1А в музеї
Знищення ракети Першинг

MGM-31 Першинг-1американська двоступенева твердопаливна балістична ракета малої дальності з ядерною боєголовкою. Названа в честь Джона Першинга. Розробник - компанія Martin Marietta. Випускалась в кількох варіантах.

Першинг-1[ред.ред. код]

Розробка[ред.ред. код]

Проектування ракети було розпочато в 1958 році, перший пуск відбувся в лютому 1960 року з мису Канаверал, на озброєння ракета надійшла у 1964 році. Боєголовки: М-141 - 200 кТ, М-142 - 400 кТ і М-28 - 6ОкТ. Ракети перших років випуску перевозилися гусеничними транспортерами, головна частина — окремо. Надалі ракета була переведена на колісну платформу, що збільшило надійність ракети за рахунок зменшення вібрації, і здешевило її експлуатацію.

На базі ракети MGM-31 Першинг-1 була розроблена більш досконала і мобільна версія MGM-31A Першинг-1А.

Ракета Першинг-1 була знята з озброєння в 1990 році.

Технічні параметри[ред.ред. код]

  • Довжина: 10520 мм
  • Діаметр корпусу: 1000 мм
  • Стартова маса: 4660 кг
  • Дальність стрільби: 740 км
  • Система наведення: автономна інерціальна

Першинг-1А[ред.ред. код]

Розробка[ред.ред. код]

MGM-31A «Першинг-1А» (англ. MGM-31A Pershing IA, — двоступенева твердопаливна балістична ракета малої дальності мобільного базування. Мобільність Першинг-1А дозволяла швидко розосереджувати ракети по позиціях в разі війни. Завдяки цьому вони визнані найбільш живучою ядерною зброєю, коли-небудь розміщеною в Європі.

У 1960-1961 рр. була розроблена інженером систем для оборонного підрядника компанії Martin Marietta (1960—1961) в Орландо Робертом Тейлором. У 1964 році була проведена серія тестів з метою визначити рівень надійності ракет Першинг-1. Міністр оборони США наказав командуванню сухопутних сил визначити модифікації, необхідні для перетворення Першинг-1 в систему швидкого реагування. Програма розробки Першинг-1А була офіційно схвалена в 1965 році. Компанія Мартін-Маріетта отримала контракт на виробництво Першинг-1А в середині 1967 року. Першим отримав нові ракети другий батальйон 44-ї артилерійської бригади в Форті Сілл в 1969 році. Ракети Першинг-1А замінили свого попередника до середини сімдесятих років.

Через належність до системи швидкого реагування ракети Першинг-1А могли бути розгорнуті і запущені в дуже короткий проміжок часу. Число пускових установок зросла з восьми до 36 на один батальйон. Розгортання установок було розпочато в травні 1969 року і до 1970 року майже всі системи Першинг-1 були замінені на Першинг-1А.

Виробництво Першинг-1А закінчилося в 1975 році і було знову розпочато в 1977 для заміни ракет, витрачених в навчальних цілях.

Першинг-1А було серйозно покращено в 1971 році. Старі аналогові системи наведення і контролю були замінені єдиною цифровою системою. Роторний інвертор, що використовувався для перетворення постійного струму в змінний, був замінений на статичний. Система, яка відповідала за розподіл енергії і сигналів в ракеті, також була замінена на більш досконалий аналог. Таким чином «начинка» ракети стала більш доступною і простою для обслуговування. Подальші поліпшення, проведені в 1976 році, дозволили запускати ракети з будь-якого місця розташування, таким чином зникала необхідність виїжджати на заздалегідь підготовлені позиції.

Всього було виготовлено 754 ракети Першинг-1 і Першинг-1А, з яких 180 було розгорнуто в Європі.

Розгортання[ред.ред. код]

Ракети Першинг-1А були розгорнуті у вигляді трьох батальйонів армії США і двох полків ВПС ФРН. Кожен батальйон мав 36 мобільних установок. Через те, що конституція ФРН забороняє володіння ядерною зброєю, контроль над ракетами знаходився в руках армії США. У мирний час лише частина пускових установок повинна була знаходитися на бойовому чергуванні. Решта установки знаходилися на базі, чекаючи можливої ​​тривоги, або використовувалися для тренування.

У мирний час чотири батареї кожного батальйону послідовно проходили через 4 стани бойової готовності, вищим з яких був стан повної бойової готовності. Завдяки такій ротації частина персоналу могла проводити тренування або обслуговування установок без шкоди для бойових можливостей підрозділу.

У часи загострення відносин з СРСР, батареї відправлялися на раніше невикористані позиції. Перебуваючи там, вони повинні були здатні завдати удару по призначеним цілям у разі, якщо виникне така необхідність. Як тільки всі батареї виявлялися на своїх позиціях, вони в свою чергу поділялись на окремі взводи для зниження вразливості. Ці взводи постійно змінювали своє місце розташування, таким чином підвищуючи власні шанси на виживання в разі нанесення СРСР першого удару.

Ліквідація[ред.ред. код]

Як і Першинг-2, ракети Першинг-1А були зняті з озброєння і знищені після підписання США в 1987 році Договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності.

Посилання[ред.ред. код]