GMLRS
| GMLRS | |
 | |
 GMLRS у Вікісховищі |
GMLRS (англ. Guided Multiple Launch Rocket System) — сімейство американських керованих реактивних снарядів калібру 227 мм у межах MFOM. Класифікуються як високоточна зброя.[1] Снаряди застосовуються в реактивних системах залпового вогню M270 MLRS та M142 HIMARS. Розробник і виробник — Lockheed Martin.[2]
Ракета має три варіанта підриву: контактний, відтермінований та повітряний, призначений для знищення противника на відкритих позиціях.[1]
Загальна інформація[ред. | ред. код]
_at_White_Sands_Missile_Range,_New_Mexico,_USA_MOD_45148166.jpg)
Програма GMLRS була ініційована 1994 року армією США. Перший повністю керований випробувальний пуск реактивного снаряду XM30 стався в травні 1998 року. Наприкінці 1998 р. програма GMLRS вступила у чотирирічну фазу SDD (англ. Systems Development and Demonstration — розробка та демонстрація систем). Остаточні виробничі кваліфікаційні випробування були успішно завершені у грудні 2002 р., а експлуатаційні випробування — у грудні 2004 року.
Сімейство GMLRS складається з двох ракет: М30 і М31. Ракети M30 і M31, за винятком їхніх боєголовок, ідентичні. М30 має касетну БЧ, а М31 — осколково-фугасну[3].
M30[ред. | ред. код]
Реактивний снаряд M30 GMLRS використовує систему наведення з інерційним вимірювальним блоком (англ. Inertial Measurement Unit, IMU) та приймачем GPS. Керується за допомогою чотирьох невеликих додаткових рулів, розташованих у носовій частині. Касетна бойова частина містить 404 кумулятивно-уламкових бойових елементів M101 типу DPICM, упакованих у гнізда циліндричних поліуретанових блоків усередині тонкостінного алюмінієвого корпусу. Головний підривник — GMLRS ESAD[4]. Частка нерозірваних боєприпасів (НРБ), за результатами проведених у листопаді 2006 р. виробничих кваліфікаційних випробувань реактивних снарядів M30 і касетних бойових елементів M101 склала 6,5 %, а частка бойових елементів, що не розірвалися, в середньому склала 1,5 %.
Мінімальна ефективна дальність дії M30 РС становить близько 10 км. Максимальна — близько 60 км.[5]
Фактичні поставки до військ почалися в 2004 р. Виробництво було припинено в середині 2009 року у відповідь на рішення Міністерства оборони США від червня 2008 р. щодо касетних боєприпасів та ненавмисної шкоди мирному населенню.[6][7] З 2019 застосування реактивних снарядів M30 заборонено.
Реактивний снаряд М30 має дві модифікації: M30A1 та M30A2.
M30A1[ред. | ред. код]
Альтернативна боєголовка (AW) керованої GMLRS. На відміну від M30, касетні бойові елементи замінені вольфрамовими кульками для ураження площі без нерозірваних боєприпасів.[8] Виготовляється з 2015 року[9].
M30A2[ред. | ред. код]
Керована альтернативна боєголовка (AW) GMLRS, несе 200-фунтову осколкову збірку, наповнену бризантною вибуховою речовиною, яка при детонації прискорює два шари попередньо сформованих уламків, оптимізованих для ефективності проти великої площі та неточності виявлення цілі. [10] Дальність: 15–92 кілометри. Єдиний варіант M30, що випускається з 2019 року. [11]
M31[ред. | ред. код]
Реактивний снаряд M31 — похідна від M30 з унітарною уламково-фугасною бойовою частиною масою 91 кг для використання у міській та гористій місцевості. Снаряд містить 23 кг вибухівки. Застосовано новий підривник ESAF, який має три режими спрацьовування: наближення, удар та із затримкою після удару. Дальність застосування РС — від 15 до 92 км[12].
Lockheed Martin уклала контракт SDD на 86 ракет унітарного варіанту у жовтні 2003 р. У травні 2005 р. було поставлено перші ракети. У серпні 2005 р. — Почалися польові випробування в Іраку[4]. Реактивний снаряд М31 має дві модифікації: M31A1 та M31A2.
M31A1[ред. | ред. код]
Вдосконалена версія M31 з багаторежимним детонатором, спроможним на повітряний вибух.[13]
M31A2[ред. | ред. код]
Унітарний варіант є модифікацією М31А1 зі зниженим рівнем побічних втрат[10] та IMPS (системою пропульсії для нечутливих боєприпасів)[14]. Це єдиний різновид М31, що виготовлявся після 2019 року.[14]
ER GMLRS[ред. | ред. код]
Ракети ER GMLRS (M403 та XM404 станом на 2022 рік) із збільшеною дальністю до 150 км.[15] У ракетах використовується дещо збільшений розмір ракетного двигуна, новий дизайн корпусу та хвостове оперення. Він випускатиметься в унітарному та AW варіантах.[16] Перший успішний випробувальний політ ER GMLRS відбувся в березні 2021 року.[17] На початку 2021 року компанія Lockheed Martin передбачала включення ER у свою виробничу лінію в 2023 фінансовому році та планувала виробляти нові ракети на своєму заводі в Камдені.[18] Повний оперативний потенціал запланований на 2025 рік. У 2022 році Фінляндія стала першою країною за межами США, яка замовила ER GMLRS.[19]
Галерея[ред. | ред. код]
_at_White_Sands_Missile_Range,_New_Mexico,_USA_MOD_45148167.jpg)
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Guided Multiple Launch Rocket System/Guided Multiple Launch Rocket System Alternative Warhead // esd.whs.mil
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Що відбувається, коли вибухає високоточний боєприпас GMLRS від HIMARS і чому від нього не сховаєшся (відео) | Defense Express. defence-ua.com (укр.). Процитовано 9 липня 2022.
- ↑ Lockheed Martin MLRS Rockets (M26/M30/M31). www.designation-systems.net. Процитовано 6 червня 2022.
- ↑ Engineering Director & Chief Engineer, Paul E. Turner. Precision Fires Rocket and Missile Systems (PDF). U.S. Army Precision Fires Rocket & Missile Systems Project Office. Процитовано 23 червня 2022.
- ↑ а б Mr Perry Salyers. [https://ndiastorage.blob.core.usgovcloudapi.net/ndia/2008/gun_missile/6484KurtzWilliam.pdf Guided MLRS Electronic Safety & Arming Devices (ESAD) & Electronic Safety & Arming Fuze (ESAF)] // 43rd Gun & Missile Conference. — 2008. — 4.
- ↑ nannier (2 січня 2020). GMLRS. SlideServe (англ.). Процитовано 12 червня 2022.
- ↑ United States Department of Defense. Program Acquisition Cost By Weapon System // OFFICE OF THE UNDER SECRETARY OF DEFENSE (COMPTROLLER)/CHIEF FINANCIAL OFFICER. — 2022. — Число 4. — 21 квітня. — С. 5-13.
- ↑ Landmine and Cluster Munition Monitor. archives.the-monitor.org. Процитовано 12 червня 2022.
- ↑ The new M30A1 GMLRS Alternate Warhead to replace cluster bombs for US Army Central. Army Recognition. 16 January 2017.
- ↑ Paul E. Turner. Precision Fires Rocket and Missile Systems. New and Evolving Armaments and Subsystems for Future Conflicts // Precision Fires Rocket & Missile Systems Project Office. — 2016. — Число 27. — 4. — С. 9.
- ↑ а б {https://www.federalregister.gov/documents/2021/03/01/2021-04125/arms-sales-notification}
- ↑ Guided Multiple Launch Rocket System/Guided Multiple Launch Rocket System Alternative Warhead (GMLRS/GMLRS AW) (PDF). Defense Acquisition Management Information Retrieval. с. 7. Процитовано 23 June 2022.
- ↑ » GMLRS Unitary Warhead (амер.). Процитовано 12 серпня 2022.
- ↑ Weapon System Handbook (PDF). Program Executive Office Missiles and Space. с. 111—112. Архів оригіналу (PDF) за 14 серпня 2022. Процитовано 24 червня 2022.
- ↑ а б M270 Multiple Launch Rocket System. Wikipedia (англ.). 12 серпня 2022. Процитовано 12 серпня 2022.
- ↑ Insinna, Valerie (11 жовтня 2018). Army Building 1,000-Mile Supergun. Breaking Defense (амер.). Процитовано 12 серпня 2022.
- ↑ Judson, Jen (13 жовтня 2020). Army, Lockheed prep for first extended-range guided rocket test firing. Defense News (англ.). Процитовано 12 серпня 2022.
- ↑ Mission Success: Lockheed Martin’s Extended-Range Guided Multiple Launch Rocket System Soars in Flight Test. Media - Lockheed Martin (en-us) . Процитовано 12 серпня 2022.
- ↑ Judson, Jen (30 березня 2021). Lockheed scores $1.1B contract to build US Army’s guided rocket on heels of extended-range test. Defense News (англ.). Процитовано 12 серпня 2022.
- ↑ Editorial, Defense Brief (12 лютого 2022). Finland becomes first extended range GMLRS rocket customer. Defense Brief (амер.). Процитовано 12 серпня 2022.