Петриненко Діана Гнатівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петриненко Діана Гнатівна
Зображення
Основна інформація
Дата народження 8 лютого 1930(1930-02-08)
Місце народження c. Білоусівка, Драбівський район, Прилуцька округа, Українська СРР, СРСР
Дата смерті 17 листопада 2018(2018-11-17) (88 років)
Місце смерті Київ, Україна
Країна СРСР і Україна
Професії оперна співачка, музична педагогиня, співачка
Співацький голос сопрано
Інструменти вокал (сопрано)
Нагороди Народний артист УкраїниНародний артист СРСРНаціональна премія України імені Тараса Шевченка — 1972
Орден княгині Ольги ІІІ ступеня

Діа́на Гна́тівна Петрине́нко (дівоче прізвище Паливода; 8 лютого 1930, Білоусівка — 17 листопада 2018[1]) — українська співачка (сопрано).

Народна артистка СРСР (1975). Лауреат Державної премії України імені Т. Г. Шевченка (1972). Лауреат Всесвітнього фестивалю молоді та студентів у Відні (1959).

Дружина журналіста Гаринальда Петриненка, мати співака Тараса Петриненка, рідна сестра Івана Паливоди (1924–2004 ) — українського співака і педагога.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 8 лютого 1930 року в селі Білоусівці (тепер Драбівського району Черкаської області).

Закінчила Київське музичне училище та Київську консерваторію (1955), клас професора М. Єгоричевої. В 19581961 роках — аспірант цієї консерваторії.

У 1955—1958 — солістка (сопрано) Державної хорової капели «Думка», в 19621988 роках — солістка Київської філармонії. Професор з 1991 року.

Гастролювала у США, Канаді, Італії, Франції, Японії, Угорщині, Фінляндії, Югославії.

Серед учнів — Людмила Монастирська, В'ячеслав Базир, Н. Мойсеєва, Алла Пригара, М. Тищенко, Єлизавета Ліпітюк, К. Швидка, В. Іванченко, С. Шуст.

Померла 17 листопада 2018 року на 89-му році життя[2]. Міністерство культури України висловило співчуття з приводу смерті видатної співачки[3]. Похована 20 листопада 2018 року на Байковому кладовищі (ділянка 42-а).[4]

Творчість[ред. | ред. код]

У її концертних програмах — вокальні твори М. Лисенка, Д. Січинського, Я. Степового, К. Стеценка, С. Рахманінова, М. Глінки, В. А. Моцарта, Й. Гайдна, Л. Бетховена. Дж. Верді, О. Білаша, Г. Майбороди, Ю. Мейтуса.

Виконувала партії сопрано в 9-й симфонії Л. Бетховена, ораторії «Пори року» Й. Гайдна, «Реквіємі» В. А. Моцарта, кантаті «Радуйся, ниво неполитая» М. Лисенка, виконувала українські та російські народні пісні, арії з опер. З особливою виразністю співала українські народні пісні та романси українських композиторів.

Записала на грамплатівки такі українські народні пісні, як «Глибока кирниця», «Ой лугом іду, голосок веду», «Чотири воли пасу», «Чи я вплила», «Ой піду я до млина» та ін., а також романси Лисенка («Садок вишневий коло хати»), Заремби («Не тополю високую», «Утоптала стежечку»), Ревуцького, арії з опер укр. композиторів.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Була заміжня за українським журналістом і музикантом Гаринальдом Петриненком. Їхній син, Тарас Петриненко, — український музикант, співак, композитор, поет.

Відзнаки[ред. | ред. код]

Кінострічки[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Гнидь Б. П. Виконавські школи України. — К.: НМАУ, 2002.
  2. Олійник Б. Пісня серця // Зоря Полтавщини. — 1962. — 3 лютого
  3. Гоян Я. Пісенна колиска // Рад. Україна. — 1980. — 8 лютого.
  4. Співаки України. Енциклопедичне видання. — 2-ге вид., перероб. і допов. / Лисенко І. М. — К., 2011.

Посилання[ред. | ред. код]