Пещанський Володимир Павлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пещанський Володимир Павлович
Володимир Пещанський.jpg
Народження 28 жовтня 1873(1873-10-28)
Смерть 26 серпня 1926(1926-08-26) (52 роки)
Національність українець
Навчання Інститут цивільних інженерів (Санкт-Петербург)
Діяльність архітектор
Праця в містах Київ, Харків, Львів
Архітектурний стиль модернізований класицизм, неоампір
Реставрація пам'яток Військовий Микільський собор, Церква Спаса на Берестові, Богородчанський іконостас
Нереалізовані проєкти проект розбудови музейного комплексу на вулиці Мохнацького (тепер Драгоманова) (Львів)
Наукові праці «Давні килими України» (1925), «Дещо про українські та великоруські ікони» (1926), «Скит Манявський і Богородчанський іконостас» (1926)

Володимир Павлович Пещанський (28 жовтня 1873, м. Переяслав — 26 серпня 1926, Львів) — український архітектор, реставратор[1], дослідник української старовини та педагог[2]. Проводив реставрацію та археологічні дослідження пам'яток в Києві, працював реставратором старовинних ікон в Національному музеї у Львові.

Освіта[ред. | ред. код]

Володимир Пещанський здобув різнопланову освіту. Спершу закінчив Орловський кадетський корпус, потім вступив до Костянтинівського артилерійського училища в Петербурзі, звідки був випущений підпоручником і направлений в артилерійську бригаду в Ніжин. Продовжив освіту в Миколаївській інженерній академії, а потім в Інституті цивільних інженерів в Петербурзі[3].

Діяльність[ред. | ред. код]

У 1909 році Володимир Пещанський одержав призначення на службу до Київського кріпосного інженерного управління[3]. Разом з П. П. Покришкіним у 1913 році проводив реставрацію пам'яток в Києві:

Проводив археологічні дослідження Михайлівської церкви Видубицького монастиря (1916).

Фрагмент проекту будинку на вул. Грушевського № 30/1

Як архітектор працював в стилях модернізованого класицизму і неоампіру[4]; за його проектами в Києві, зокрема, зведені:

У Харкові виконав скульптурне опорядження Азовсько-Донського банку на Миколаївській площі № 18 (1914, проект Й.-Ф. Лідваля, керував будівництвом Л. К. Тервен).

З 1922 року працював у Львові, зокрема в Національному музеї заснованому Андреєм Шептицьким[6]. В музеї керував реставрацією старовинного іконопису (в тому числі відомого Богородчанського іконостасу) та упорядкуванням пам'яток народного мистецтва[1]. Проводив наукові дослідження старовинних ікон, килимів, іконостасів, опублікував низку наукових праць[4]. На замовлення Шептицького та Свєнціцького 1926 року виконав проект розбудови музейного комплексу на вулиці Мохнацького (тепер Драгоманова). Який однак не було реалізовано.[7]

Залишив у спадок музею унікальну збірку українських килимів XVII—XVIII століть із Київщини, Полтавщини, Поділля та Переяславщини[2].

Надгробок на могилі архітектора В. Пещанського..jpg

Помер у Львові , похований на полі № 43 Личаківського цвинтаря. Надгробок на могилі В. Пещанського нещодавно відремонтовано працівниками ЛКП "Музей " Личаківський цвинтар" .

Наукові праці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. а б Ярина Коваль. Літописні орієнтири // Львівська газета, 2007
  3. а б Дмитро Малаков. Невідомий Володимир Пещанський. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 18 лютого 2012. 
  4. а б Володимир Тимофієнко. Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. Архів оригіналу за 5 грудня 2013. Процитовано 18 лютого 2012. 
  5. Тетяна Трегубова, Лариса Федорова. Будинок військової школи, 1914—18, 1931 // Звід пам'яток історії та культури України: Енцикл. вид.: У 28 т. / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. — К.: Голов. ред. Зводу пам'яток історії та культури при вид-ві «Українська Енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1999. — Кн. 1. — Ч. 1. — Київ. — А — Л. — 608 с. (стор. 334).
  6. Д. М. Посацька, Л. Д. Федорова. Національний музей у Львові // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7.
  7. Д. М. Посацька. Проекти розбудови Національного музею у Львові у 1920—1960-х роках // Галицька брама. — 2006. — № 5–6 (137—138). — С. 7-8.

Посилання[ред. | ред. код]