Вулиця Драгоманова (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Драгоманова
Львів
Вілла Дуніковського (нині — Національний музей у Львові. 2010 р.)

Вілла Дуніковського (нині — Національний музей у Львові. 2010 р.)
Місцевість Цитадель
Район Галицький
Назва на честь Михайла Драгоманова
Історичні відомості: колишні назви
Гончарська алея, Гончарська вища, Гончарська, Мохнацького, Блюменштрассе, Мохнацького
австрійського періоду (українською) Гончарська алея
австрійського періоду (німецькою) Töpfer Gasse
польського періоду (польською) Garncarska wyźsza, Garncarska, Mochnackiego
радянського періоду (українською) Мохнацького
радянського періоду (російською) Мохнацкого
Загальні відомості
Протяжність 610 м
Координати початку 49°50′06″ пн. ш. 24°01′54″ сх. д. / 49.8351250° пн. ш. 24.0317778° сх. д. / 49.8351250; 24.0317778
Координати кінця 49°49′52″ пн. ш. 24°01′35″ сх. д. / 49.8311944° пн. ш. 24.0265639° сх. д. / 49.8311944; 24.0265639
Поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Рух двосторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки кам'яниці № 5,22,42,58
Пам'ятники Петру Прокоповичу, погруддя Митрополита Андрея, скульптура І. Франка
Навчальні заклади фізичний, електроніки та комп'ютерних технологій факультети ЛНУ ім. І. Франка, Інститут фізичної оптики ім. О. Влоха, інститут біології клітини НАН України
Медичні заклади Львівський Обласний дитячий психоневрологічний диспансер
Заклади культури Наукова бібліотека ЛНУ ім. І. Франка, Національний музей у Львові
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2) [1]
Забудова класицизм, необароко, конструктивізм, історизм
Підприємства «Сантехніка»
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Ву́лиця Драгома́нова — вулиця у Галицькому районі міста Львова, що сполучає вулиці Грушевського, Коцюбинського та проспект Шевченка.

Прилучається вулиця Глібова.

Історія[ред.ред. код]

Вулиця утворилася під час «глобального» впорядкування Львова на початку «ери» місцевого самоврядування. Відома від XVIII ст., як вулиця Гончарська вища (пол. Garncarska wyźsza) або (нім. Töpfer Gasse). Від 1871 р.— Гончарська (пол. Garncarska). 1895 р. — Мохнацькоґо (пол. Mochnackiego), на честь польського письменника, історика, політичного публіциста Мауриція Мохнацького. Під час німецької окупації, від травня 1942 р. вулиця мала назву — Блюменштрассе (нім. Blumenstrasse). У повоєнні часи вулиці не надовго повернули передвоєнну назву і вже 1946 р. вулиця отримала сучасну назву — Драгоманова, на честь українського публіциста і громадського діяча Михайла Драгоманова[2].

Забудова[ред.ред. код]

У забудові вулиці переважають архітектурні стилі — класицизм, необароко, конструктивізм та історизм. Декілька будинків на вулиці є пам'ятками архітектури місцевого значення м. Львова[3]:

№ 4. У цьому будинку знаходилася Повітова Ощадна каса та архітектурне бюро Альфреда Захаревича[4].

№ 5. Наукова бібліотека ЛНУ ім. І. Франка
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 894
Приміщення бібліотеки збудована в стилі неоренесансу у 19011904 рр. за проектом архітектора Григорія Пежанського. Скульптурне оздоблення фасаду — фігури атлантів та каріатид виконав відомий польський скульптор Антон Попель[5]. Металеві конструкції триярусного книгосховища розроблені Яном Богуцьким, виготовлені на фабриці Зигмунта Пйотровича і Яна Шумана. Настінні розписи інтер'єру художника Юліана Макаревича[6].

№ 8. На першому поверсі будинку у 1950-х рр. містилася майстерня з індивіального пошиву та ремонту взуття, у 1960-1980-х рр. — комісійний магазин. У 2000-х рр. тут знаходився магазин косметики та ювелірних виробів.

№ 12. У 1914 р. в будинку містилася бойова управа Українських січових стрільців, до 1939 р. — бурса Українського педагогічного товариства, нині — одне з приміщень фізичного факультету ЛНУ ім. І. Франка, кафедра теоретичної фізики. Тут також міститься редакція «Журналу фізичних досліджень».

№ 16. Будівля інституту біології клітини НАН України.

№ 17. За цією адресою знаходилася Вілла В'єчинських. До наших часів не зберіглася. У 1990 р. на її місці збудовано новий корпус Наукової бібліотеки ЛНУ ім. І. Франка.

№ 19. Будинок із вежею, збудований в середині 1848 р. за проектом архітектора, ймовірно, Карла Гунґлінґера для Франциска-Ксаверія Чермінського[7]. Певний час тут були аудиторії університету, а у самій вежі містилася астрономічна обсерваторія. 1907 р. обсерваторію перенесли на вул. Длугоша, 8. У 1960-х рр. тут щонеділі відбувалися зустрічі членів львівського осередку Всесоюзного товариства філателістів. Взимку 2017 р. закінчився багаторічний ремонт і нині тут знаходиться один з корпусів фізичного факультету ЛНУ ім. І. Франка.

№ 21. Вілла Леонарда П'єнтака — львівського правника та політика. Тут у помешканні № 1 мешкала Катерина Залевська, дружина Владислава Залевського — власника цукерні на вул. Академічній, 10.

№ 22.
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 895
Житловий будинок

№ 23. Давня вілла Пілатів — професора, історика польської літератури Романа Пілата (1846–1906) та професора, правника та економіста Тадеуша Пілата (1844–1923). У 19001918 рр. тут мешкав видатний діяч українського спортивного руху Іван Боберський. Від 1992 р. й донині приміщення займає Інститут фізичної оптики імені О. Г. Влоха.

№ 25. Вілла Гіжицьких, збудована у 1894 р. за проектом архітектора Якуба Любінгера, створеним у бюро Івана Левинського, збудували палацик для графа Леона Гіжицького. У фасаді будинку мотиви французького неоренесансу поєднуються із елементами народної архітектури. У 1950-х рр. тут містився військомат Ленінського району м. Львова, нині — військовий суд Львівського гарнізону[8].

№ 27. Давній «Старий професорський будинок». Однією з найвизначніших постатей, що в ньому мешкала був Едвард Порембович (1862–1937) — романіст, автор конгеніального перекладу «Божественної комедії» Данте на польську мову, батько архітектора Стефана Порембовича[9].

№ 36. Вілла Жебровського, збудована у 1848 р. за проектом архітектора Едмунда Келера для Тадеуша Жебровського, яка нажаль не збереглася донині. Нині на її місці багатоквартирний житловий будинок.[10]

№ 38. Будинок історика польського права Альфреда Ґалбана (1865–1924), посла до Галицького Сейму. У 1930-х рр. тут знаходилася VI Приватна жіноча гімназія ім. Нарциси Зміховської.

№ 42. Вілла Дуніковського
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 86
Вілла Дуніковського, відома нині, як Національний музей у Львові, збудована у 18971898 рр. за проектом архітектора Владислава Рауша на замовлення професора Львівського університету Еміля Дуніковського. У 1911 р. митрополит Андрей Шептицький викупив віллу для потреб заснованого ним у 1905 р. Церковного музею. 11 липня 1911 р. митрополит видає акт, згідно з яким науковій фундації «Церковний музей» надавалася назва «Національний музей. Ювілейна наукова фундація галицького Митрополита Андрея Шептицького».[11] 1996 р. на фасаді встановлено меморіальну таблицю з портретом колишнього директора музею Іларіона Свєнціцького.[12]

№ 48. Вілла Ґлонбінських, збудована 1901 р. за проектом Яна Шульца — один із перших зразків львівської архітектурної сецесії[13]. Перебудована 1931 року за проектом Вавжинця Дайчака[14].

№ 50. Будівля факультету електроніки ЛЛНУ ім. І. Франка, збудована 1979 р. за проектом Мирона Вендзиловича[15].

№ 58. Вілла-замок Ю. Макаревича
Пам'ятка архітектури місцевого значення № 896
Вілла збудована у 1909 р. за проектом архітектора Людвіка Вельтце в стилі пізньої сецесії. Нині цю адресу має львівський обласний дитячий психоневрологічний диспансер.

Пам'ятники[ред.ред. код]

На подвір'ї Національного музею ім. А. Шептицького, 13 грудня 2013 р., під час проведення урочистостей, пов'язаних зі 100-літнім ювілеєм передачі Національного музею у Львові графом Андреєм Шептицьким в дар українському народові, було урочисто відкрито та освячено погруддя митрополита Андрея (1941, скульптор С. Литвиненко)[16]. Також на території музею знаходиться найперший та дуже оригінальний пам'ятник Петрові Прокоповичу — українському бджоляреві, основоположникові раціонального рамкового бджільництва, встановлений у 1935 р. та є точною копією Прокоповичевого рамкового вулика та прикрашений бронзовим медальйоном з профілем П. Прокоповича і роками його життя: 1775-1850.

В фойє Наукової бібліотеки ЛНУ ім. І. Франка встановлено бронзову скульптуру І. Франка (скульптор Любомир Яремчук)[17].

Пам'ятні таблиці[ред.ред. код]

  • Меморіальна таблиця Іванові Франку, встановлена у 1990 р. на фасаді будинку № 5, у якому він працював у 19111912 роках. Таблиця виконана з бронзи скульптором Любомиром Яремчуком[18].
  • Меморіальна таблиця Константині Малицькій, встановлена на фасаді будинку № 12, урочисте відкриття якої відбулося 29 вересня 2009 р.. Спонсорську допомогу на виготовлення таблиці надав Мистецький фонд ім. Короля Данила. Автори меморіальної таблиці — заслужений діяч мистецтв України, скульптор Любомир Яремчук та професор, архітектор Василь Каменщик[19].
  • Меморіальна таблиця Українській бойовій управі Легіону Українських Січових Стрільців, встановлена на фасаді будинку № 12, урочисте відкриття якої відбулося 13 листопада 2011 р.. Один з ініціаторів встановлення цієї таблиці — історик Ярослав Лялька.
  • Пам'ятна таблиця Іванові Боберському — видатному українському громадському, спортивному та військовому діячеві, професору, встановлена на фасаді будинку № 23, у якому він мешкав та працював у 19001918 рр..
  • Меморіальна таблиця Орестові Влоху — видатному українському фізику та громадському діячеві, засновнику інституту фізичної оптики у Львові.

Відомі люди[ред.ред. код]

На вулиці Драгоманова народився Юрій Охріменко — видатний львовознавець, дослідник історії Львова, лікар-офтальмолог, кандидат медичних наук.

Фотографії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б Поштові індекси України: м. Львів, вул. Драгоманова
  2. Проект «Вулиці Львова»: Вулиця Драгоманова
  3. Список будинків — пам’яток архітектури м. Львова
  4. Włodek P., Kulewski A. Lwów: przewodnik… — S. 272.
  5. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 115. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  6. Архітектура Львова… — C. 289, 436–437.
  7. Архітектура Львова… — C. 348.
  8. Архітектура Львова… — C. 350.
  9. Włodek P., Kulewski A. Lwów: przewodnik… — S. 274.
  10. Архітектура Львова… — С. 349.
  11. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 192—193.
  12. Сидор О. Національний музей у Львові в історії музейництва Галичини кінця XIX — початку XX ст. // Літопис Національного музею у Львові. — Львів, 2004. — Вип. 3 (8). — С. 30.
  13. Архітектура Львова… — С. 482.
  14. Енциклопедія Львова. — Т. 2. — С. 11.
  15. Архітектура Львова… — C. 626.
  16. На подвір'ї палацу встановлять бронзове погруддя Андрея Шептицького
  17. Мельник І., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 213. — ISBN 978-617-629-077-3.
  18. Мельник І., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова… — С. 213.
  19. Мельник І., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова… — С. 213–214.

Джерела[ред.ред. код]

  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — 720 с. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Громов С. Імена видатних людей у вулицях Львова. — Львів : НВФ «Українські технології», 2001. — С. 47. — 200 прим. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів : Апріорі, 2009. — С. 129—130. — ISBN 978-966-2154-24-5.
  • Мельник Б. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 20,89,99,104,112. — ISBN 966-603-115-9.
  • Мельник І. В.. Львівські вулиці і камʼяниці. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 211—213. — ISBN 978-966-7022-79-2.
  • Мельник І. В. Драгоманова Михайла Вулиця // Енциклопедія Львова / За редакцією А. Козицького та І. Підкови. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 147, 148. — ISBN 978-966-7007-69-0.
  • Мельник І., Масик Р. Пам'ятники та меморіальні таблиці міста Львова. — Львів : Апріорі, 2012. — С. 211—213. — ISBN 978-617-629-077-3.
  • Włodek P., Kulewski A. Lwów: przewodnik. — Pruszków: Oficyna Wydawnicza «Rewasz», 2006. — 415 s. — ISBN 978-838918-85-33. (пол.)

Посилання[ред.ред. код]