Поділ (Великобагачанський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Поділ
Країна Україна Україна
Область Полтавська область
Район/міськрада Великобагачанський район
Рада/громада Білоцерківська сільська об'єднана територіальна громада
Код КОАТУУ 5320284001
Облікова картка Облікова картка 
Основні дані
Населення 665 (2001 рік)
Територія 1,195 км²
Густота населення 556.49 осіб/км²
Поштовий індекс 38343
Телефонний код +380 5345
Географічні дані
Географічні координати 49°39′58″ пн. ш. 33°54′02″ сх. д. / 49.66611° пн. ш. 33.90056° сх. д. / 49.66611; 33.90056Координати: 49°39′58″ пн. ш. 33°54′02″ сх. д. / 49.66611° пн. ш. 33.90056° сх. д. / 49.66611; 33.90056
Відстань до
районного центру
19 км
Найближча залізнична станція Сагайдак
Відстань до
залізничної станції
13 км
Місцева влада
Адреса ради 38343, Полтавська обл., Великобагачанський р-н, с.Поділ
Карта
Поділ. Карта розташування: Україна
Поділ
Поділ
Поділ. Карта розташування: Полтавська область
Поділ
Поділ

Поді́л (у XIX ст. ще звалось Марченкова балка) — село Великобагачанського району Полтавської області. Населення станом на 2001 рік становило 665 осіб. Входить до Білоцерківської сільської об'єднаної територіальної громади з адміністративним центром у с. Білоцерківка.

Географія[ред. | ред. код]

Село Поділ знаходиться на автомобільній дорозі М03, за 1,5 км від села Коноплянка. Селом протікає пересихаючий струмок з загатою. На південь від села бере початок річка Саврай. Поруч проходить автомобільна дорога Т 1720.

Розташоване на віддалі 19 км від районного центру. Найближча залізнична станція Сагайдак — за 13 км.

Історія[ред. | ред. код]

Село виникло як поселення козацьких хуторів, вірогідно, у кінці XVIII ст.

За ревізією 1859 року на козацьких Подільських хуторах Хорольського повіту було 215 дворів, 1558 жителів.

У 1869 році село існувало під назвою Подоляни.

За переписом 1900 року на хуторі Поділ було 32 двори, 203 жителя; всього по сільській козацькій громаді було 299 дворів, 1824 жителі.

На початку XX ст. у Подолі Білоцерківської волості існувала школа грамоти.

У 1912 році на хуторі було 1444 жителі, діяли земська та церковнопарафіяльна школи.

У січні 1918 року в Подолі розпочалась радянська окупацію.

У 1923 році Поділ як центр сільради увійшов до складу Білоцерківського району Полтавської округи.

У 1923-1925 роках в селі діяла промартіль "Червона хвиля".

За переписом 1926 року у Подільській сільраді Білоцерківського району Полтавської округи було 16 хуторів, 477 дворів, 2507 жителів.

У 1928 році в селі було створене ТСОЗ, у 1929 році — сільськогосподарська артіль "Певний шлях".

У 1930 році Поділ був віднесений до новоутвореного Великобагачанського району.

У 19321933 роках внаслідок Голодомору, проведеного радянським урядом, у селі загинуло 169 мешканців (встановлено загиблих), у тому числі встановлено імена 76 загиблих. Збереглися свідчення про Голодомор місцевих жителів, серед яких Бондар М. М. (1920 р. н.).[1]

Напередодні 1941 року у селі працювали електростанція, механічний млин.

У роки німецько-фашистської окупації (23 вересня 194124 вересня 1943) гітлерівці вивезли на примусові роботи до Німеччини 150 чол., організували в селі концтабір для радянських військовополонених, де одночасно перебувало близько 600 чол.

У 1957 році в селі було встановлено пам'ятник воїнам-односельцям, що загинули (100 чол.) під час Німецько-радянської війни.

У 1966 році в селі діяв колгосп ім. Ілліча. Артіль мала 3947 га земельних угідь. Провідним напрямом господарства було рільництво. Розвинуте було і тваринництво.

У 1966 році в Подолі була восьмирічна школа, 3 бібліотеки, клуб на 350 місць. Населення становило 640 чол. Село було центром Подільської сільської ради, якій були підпорядковані населені пункти Байрак, Гаврилівка (нині не існує), Гнідаші (нині не існує), Деркачі (нині не існує), Залужок (нині не існує), Затон, Кравецьке (нині не існує), Краснюки (нині не існує), Лешківка (нині не існує), Лозовате (нині не існує), Огирівка, Трудове (нині не існує), Чугуї (нині не існує).

У 1979 році в селі було встановлено пам'ятник В. І. Леніну.

У 1990 році населення села становило 737 осіб.

У 1991 році в селі були колгосп ім. Ілліча (зерново-буряківничого напряму, тваринництво), відділення зв'язку, АТС, неповна середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, дитсадок, Будинок культури на 350 місць, бібліотека (10,3 тис. одиниць літератури).

13 серпня 2015 року шляхом об'єднання Балакліївської, Білоцерківської, Бірківської та Подільської сільських рад Великобагачанського району була утворена Білоцерківська сільська об'єднана територіальна громада з адміністративним центром у с. Білоцерківка.

Економіка[ред. | ред. код]

  • ПП «Батьківщина»

Об'єкти соціальної сфери[ред. | ред. код]

  • Подільська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
  • Будинок культури на 350 місць
  • Бібліотека

Пам'ятки історії[ред. | ред. код]

Відомі люди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко, В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт — Полтава: Оріяна, 2008.— С. 35-36

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]