Покров день

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Покров день
Сычков За работой 1935.jpg
Дата

1 жовтня за григоріанським і новоюліанським календарями: Більша частина Східних церков

14 жовтня за юліанським календарем: Частина Східних церков
CMNS: Покров день у Вікісховищі

Ця стаття — про слов'янську обрядовість. Про церковне святкування див. Покрова Пресвятої Богородиці.

Ікона Божої Матері, звана «Покровителька». XIX ст.
Марка України «Вінниччина. Покрова». 2002

Покров день (Покров, Покрова) — день у народному календарі східних слов'ян, що припадає на 1 (14) жовтня[1].

У народній традиції цей день відзначав зустріч осені з зимою, початок дівочих вечорниць і осіннього весільного сезону. Назва свята народна етимологія пов'язує з першим снігом, який «покривав» землю, вказуючи на близькість зимових холодів[1]. Приблизно з цих днів починали топити в хатах в Україні та на півдні Росії, худобу більше не виганяли на пасовище, завершували всі польові і городні роботи[2]. У Заонеж'ї з Покрова наступала селянська зима, починалися молодіжні зимові "вечорниці" [3].

Інші назви[ред. | ред. код]

укр. Покрова, День зустрічі зими; рос. Первое зазимье[4], Засидки, День Романа Сладкопевца[5], Праздник урожая[6] (старообр.), Покровá Богородицы, Покровá, Покров-Батюшка, Покровенье[7]; біл. Трэцяя Прачыстая, Пакровы, серб. Покровица; пол. Św. Pokrowy[8].

Традиції[ред. | ред. код]

У цей день Пресвятій Богородиці моляться про заміжжя; Роману Солодкоспівця — про просвітлення розуму, навчання духовній грамоті і про допомогу в скрутному вченні; перед Касперовською іконою Божої Матері молилися при розслабленні, припадках, божевілля; перед Барською іконою Божої Матері — при бідах, негараздах, а також про повернення полонених [5].

Свято встановлене православною церквою в пам'ять про видіння св. Андрію Юродивому у Влахернському храмі Константинополя Пресвятої Богородиці, що простягнула над обложеним містом і народом своє головне покривало [1]. У народному осмисленні церковне свято Покрова Пресвятої Богородиці постає далеко відірваним від християнської легенди. Народ створив свою легенду про «страждаючу Богородицю», якій в одній з сіл відмовили у притулку, за що жителі були покарані пророком Іллею. Богородиця, що пожаліла людей врятувала їх, розгорнувши покривало над селом, після чого вони стали добрими і гостинними[9].

В Русі-Україні свято Покрова здавна пов'язували з початком зими і присвячували йому приказки: «На Покров земля снігом покривається, морозом одягається», «На Покров до обіду осінь, а після обіду зимушка-зима». Саме в цей день селяни починали конопатити хати, адже, за народною прикметою, сніг на Покрову — передвісник сніжної і холодної зими. День Покрови збігався з повним закінченням польових робіт і серйозною підготовкою до зими [10].

У селянському побуті саме слово «покров» відокремилося від церковної легенди і стало сприйматися як зв'язок зі звичаєм покривання жінкою голови після заміжжя. Ймовірно побутове тлумачення слова «покров» було пов'язано з тим, що з цього дня наступала пора укладення шлюбів [11].

Дівчата, які бажають скоріше вийти заміж, в цей день рано вранці в церкві ставили свічку і примовляли: «Покров-батюшка, крій землю сніжком, а мене женишком». Напередодні самого свята дівчата вбиралися в поношений одяг — костюми дідів та бабусь, а на саме свято вбиралися «по-хорошому», ходили до рідних у гості. Дівчат винагороджували курячими яйцями [12].

На Покрову дівчата просили Діву Марію про заміжжя і примовляли: «Покров пресвята Богородиця! Покрий мою переможну голівку перловим кокошником, золотим підзатильничком! Покров-батюшка, крій землю сніжком, а мене женишком! Бел сніг землю покриває, не мене, молоду, заміж споряджає». Або інакше: «Ти, Покров-Богородиця, покрій мене, дівчину, пеленою своєю — йти на чужу сторону! Введенье Мати-Богородиця, введи мене на чужу сторонушку! Стрітення Мати-Богородиця, зустрінь мене на чужій сторінці!» [13] . Іноді зверталися і до Параскеві П'ятниці: «Батюшка Покров, мою голову крій, матінка П'ятницю Параскева, покрий мене скоріше» [14].

На свято Покрови дівчата, які хочуть вийти заміж, зверталися з благанням про це до Параскеві П'ятниці: «Батюшка Покров, мою голову покрий, матінка П'ятницю Параскева, покрий мене скоріше»; «Матушка Параскева П'ятница, крій мене (або: направ мені женишка) поскоріше!». «Мати-Покров! покрий землю сніжком, мене молоду хусткою (або: женишком)». «Свята Пакрова, пакрый зямельку лісточкам, а галоўку — вяночкам» (білорус.). Зв'язок днів Параскеви П'ятниці і Покрови як часу передбачення і закляття шлюбу, підкреслюється тим, що в ці дні дівчата також ворожать про своє майбутнє життя [15] . У дівчат існувало повір'я: яка з них раніше поставить цього дня свічку, та раніше й заміж вийде, тому вони встають рано вранці і біжать до церкви ставити свічку святові [16].

Починалися регулярні дівочі посиденьки: «Зазим'я прийшло — засидження привело» [17]. У татар Середнього Уралу Покров (Бакирау) відкривав період молодіжних вечірніх посиденьок (кічтəн утиру) після закінчення польових робіт. Посиденьки на саме свято включали приготування вареної курки і пельменів (Бельмен) з капустою, а також ігри, хороводи й танці[18] . У південно-західних удмуртів до Покрови (Пукро) нерідко було приурочено осіннє ряджені (пӧртмаськон, шир Сюан «мишача весілля») після закінчення польових робіт. Групи ряженої молоді обходили двори всього села з піснями (нерідко включали еротичні метафори) і жартівливими іграми[19].

Напередодні Покрови молоді сільські жінки спалювали в стодолі свої старі солом'яні ліжка. Цим охороняються молодиці від «призора недоброго ока». Баби спалювали в цей же самий час зношені за літо личаки, думаючи виконанням цього «додати собі ходу на зиму». Дітлахів обливали перед Покровом водою крізь решето, на порозі хати. Це робилося в оберігання від зимової застуди [20].

За народним календарем часу Покров і Казанська — це сезонні віхи: Покров — приморозки, Казанська — першозиим'я, початок санного шляху. Аж до початку XX століття в нижньогородсько-самарському Поволжі існувало оповідання про те, що кожен рік в назимові жовтневі дні — «від Покрова до Казанської» — Богородиця ходить по землі з собором святих праведників, перевіряючи, чи весь урожай «зрушився» з полів до засіків [21] [22].

З Покровом, також як і з Воздвиженням, пов'язувалися повір'я про відхід тварин на зиму: «На Покрову ховаються серед усіх плазунів — вужі і все» (зх.-пол. укр. На Покрову прикриваюцца ўси гадости — ужи и ўси). Волиняни вважали, що на Покров змії, на чолі з головним вужем, вилазять на ліщину, щоб востаннє перед зимівлею поглянути на небо. У східній Польщі (Підляшшя) вважали, що з цього дня борсуки йдуть в нори. Росіянами в Покров день відбувалися останні обряди похорону, або вигнання мух [1].

За народними повір'ями, з Покрова переставали «бродити і колобродити по лісах лісовики . При розставанні зі своєю свободою, лісовики ламають дерева, виривають з корінням кущі, розганяють звірів по норах, а потім і самі провалюються крізь землю до самої весни. Напередодні Покрови лісовики цілий день виють, намагаючись перекричати вітер; і ні мужик, і ні баба, ні хлопці малі не підійдуть в цей день до лісу — з боязні, щоб лісової господар не натішився над ними наостанок». «Лісовик — не свій брат, переламає кісточки не гірше ведмедя!» [23].

"Існувало повір'я, що домовик забирає весь хліб у того, хто молотить в це свято. У селах, де на цей день варять пиво, селяни ставлять відерце пива на тік та залишають його там на кілька днів " [24].

Приказки та прикмети[ред. | ред. код]

  • Між Покровою і Батьківською суботою зима не стає [25].
  • Покров — не літо, а Благовіщення — не зима [26].
  • Покров не літо, а Стрітення не зима [25].
  • Прийшла Покровка — не дала молока корівка (біл. Прыйшла Пакроўка — не дала малака кароўка [27].
  • Якщо на Покрову буде багато осіннього бруду, зима стане через чотири седьмины [28].
  • Спереду Покров, позаду Різдво [25]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г Агапкина, 2009, с. 127.
  2. Агапкина, 2009, с. 127, 128.
  3. Логинов, 2003.
  4. Коринфский, 1901, с. 426.
  5. а б Котович, Крук, 2010, с. 272.
  6. Фурсова, 2003, с. 95.
  7. Терентьева, 2012, с. 15.
  8. Etnografia Lubelszczyzny
  9. Баранова О. Г. Покров Богородицы // РЭМ
  10. Некрылова, 2007, с. 500.
  11. Чичеров, 1957, с. 40.
  12. Земцовский, 1970.
  13. Коринфский, 1901, с. 427.
  14. Некрылова, 2007, с. 504.
  15. Чичеров, 1957, с. 41.
  16. Котович, Крук, 2010, с. 273.
  17. Чичеров, 1957, с. 30.
  18. Кучевасова С. Н. Празднование Покрова в календарной обрядности татар (Нижнесергинский район Свердловской области) // Традиционная культура Урала. Альманах. Выпуск IV. Народный календарь. Екатеринбург, 2004. С. 184—195.
  19. Чуракова Р. А. Песни южных удмуртов. Ижевск: Удмурт. ин-т истории, яз. и лит., 1999. С. 13-14.
  20. Коринфский, 1901, с. 431.
  21. Власова, 2000, с. 132.
  22. Александров и др., 1999, с. 615.
  23. Коринфский, 1901, с. 331.
  24. Чичеров, 1957, с. 36.
  25. а б в Даль, 1880—1882.
  26. Даль: Благовеличие, 1880—1882.
  27. Васілевіч, 1992, с. 591.
  28. Чичеров, 1957, с. 32.

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]