Лісовик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ілюстрація з обкладинки сатиричного журналу «Лісовик» № 1 1906 року.

Лісови́к[1] (також лісу́н і полісу́н[2][3]) — за народними повір'ями, людиноподібна істота, що мешкає в лісі; бог вовків, що опікується їхнім прогодуванням.[3]

За легендами лісун має подобу дуже старого кошлатого діда. Часто малий зростом. Носить коричневе вбрання, волохату шапку з куниці. Зокрема так його зобразила письменниця Леся Українка у «Лісовій пісні». Його характерною особливістю була відсутність тіні.

Лісовик є символом небезпеки, яка підстерігає людину в лісі. Образ лісовика перегукується з іншими міфологічними образами: мавок, чугайстра, хухи і навіть блуду. Лісовик збиває людей з дороги, усіляко шкодить їм. В українській етнографії побутує погляд на лісовика як на «пастуха від звіра», тобто істоту, що охороняла дрібних звірів від хижаків, мисливців. Лісовики створювали в лісах сім'ї і жили, як звичайні люди (жона лісовика зветься лісунка[4]).

Вважалося, що, якщо людина хоче нашкодити лісу, то лісовик закрутить стежки і людина не вийде ніколи звідти. Ще лісун міг попросити інших мешканців лісу скоїти зле тій людині.

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Словник символів, Потапенко О. І., Дмитренко М. К., Потапенко Г. І. та ін., 1997.
  • Таланчук О. Лісовик // 100 найвідоміших образів української міфології / Під загальною редакцією О. Таланчук. — К.: Орфей, 2002. — С. 170—178. — ISBN 966-96200-0-7.