Полтавська гравіметрична обсерваторія Інституту геофізики НАН України імені С. І. Суботіна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Полтавська гравіметрична обсерваторія
Інституту геофізики ім. С.І.Субботіна НАН  України
Основні дані
Засновано 7 квітня 1926
Приналежність НАН України
Сфера геофізика, гравіметрія, сейсмологія, декаметрова радіоастрономія
Контакт
Ключові особи директор: Лубков Михайло Валерійович, д.ф.-м.н., старший науковий співробітник
учений секретар: Голубицький Вадим Георгійович, к.ф.-м.н.
Розташування 49°36′14″ пн. ш. 34°32′39″ сх. д. / 49.603929° пн. ш. 34.544244° сх. д. / 49.603929; 34.544244
Адреса 27/29, вул. Мясоєдова,
Полтава,
36029
Україна Україна
Тел./факс: (+380 532) 546292
Веб-сторінка pgo.geoplanet.org
E-mail pgo@poltava.ukrtel.net

CMNS: Полтавська гравіметрична обсерваторія Інституту геофізики НАН України імені С. І. Суботіна на Вікісховищі

Полтавська гравіметрична обсерваторія — (ПГО) заснована у 1926 р. з ініціативи відомого астронома і геофізика чл.-кор. АН СРСР, академіка АН УРСР О. Я. Орлова (1880–1954).

Полтавська гравіметрична обсерваторія

Керівники ПГО[ред.ред. код]

1926–1934 рр. — директор О. Я. Орлов,
1934–1937 — директор П. К. Нечипоренко
1938–1951 — директор О. Я. Орлов
1951–1969 — директор З. М. Аксентьєва,
1969–1982 —  директор Панченко Микола Іванович[1]
1982–2016 —  директор Булацен Валентин Гаврилович,
2017– по цей час – директор Лубков Михайло Валерійович.

Історія[ред.ред. код]

Обсерваторія

Спочатку Полтавська гравіметрична обсерваторія підпорядковувалась Українській Головній палаті мір та ваг.

У 1936 р. передана Академії наук УРСР.

З 1964 р. входить до складу Інституту геофізики ім. С. І. Субботіна як філіал цього інституту.

В 1926–1938 рр. обсерваторія виконала величезний обсяг робіт з гравіметричного картографування території України.

В результаті визначень прискорення сили тяжіння більш як в 500 пунктах була створена гравіметрична карта України, необхідна при пошуках корисних копалин. Були відкриті ряд гравітаційних аномалій, в районах яких пізніше геологами були знайдені поклади нафти і газу.

Полтавська гравіметрична обсерваторія є фундаментальним гравіметричним пунктом, зв'язаним з світовою гравіметричною мережею, на якому впродовж багатьох років виконані різними організаціями вимірювання сили тяжіння, в тому числі і абсолютні значення цієї величини.

За період 1930–1997 рр. Полтавська гравіметрична обсерваторія виконала великий об'єм досліджень припливних деформацій Землі (припливи в твердій Землі аналогічні морським припливам і виникають завдяки гравітаційному впливу Сонця та Місяця). Ці дослідження були виконані за допомогою надзвичайно чутливих та високоточних нахиломірів, гравіметрів та деформографів і направлені на вивчення динаміки земної кори та внутрішньої будови Землі.

В 1976–1992 рр. проведені неперервні дослідження нахилів обвалонебезпечної зони забудованої частини м. Карло-Лібкнехтівська (Донбас), що дало можливість оцінити поточний стан цієї зони та планувати відновлювальні роботи.

З 1980 р. у Полтавській гравіметричній обсерваторії ведуться пошукові роботи по проблемі провісників землетрусів. Виконуються дослідження динаміки поверхневих шарів земної поверхні з метою виявлення закономірностей деформацій земної поверхні екзогенного походження, які будуть використані для встановлення функціональних зв'язків між геодинамічними параметрами та зовнішніми збурюючими факторами.

З 1939 р. в Полтавській гравіметричній обсерваторії здійснювались астрономічні спостереження за змінами широти Полтави за допомогою кількох інструментів — зеніт-телескопів Цейсса та Бамберга, призмової астролябії Данжона, зеніт-телескопу ЗТЛ-180. Результати цих спостережень дозволили одержати важливі фундаментальні дані про рух земних полюсів, вивчити деякі тонкі ефекти обертання Землі (наприклад, вплив рідкого ядра Землі). Наразі широтні спостереження продовжуються з метою отримання уточнених довготривалих рядів координатних визначень з подальшою їх геофізичною інтерпретацією, а саме: дослідження та моделювання глобальних та регіональних геодинамічних явищ на основі сучасних математичних методів.

З 1964 р. на телескопі АВР-2 ведуться візуальні спостереження покриття зірок Місяцем, які виконуються в рамках відповідної міжнародної служби.

З 2001 р. в Полтавській гравіметричній обсерваторії у перманентному режимі проводяться GPS спостереження. Полтавська GPS-станція входить до Української мережі станцій космічної геодезії та геодинаміки.

В 1992 р. введений в дію радіотелескоп УРАН-2, поблизу Полтави (с. Степанівка, Полтавського району), який входить в мережу радіотелескопів Академії наук України та має статус національного надбання України. За участь у циклі робіт «Розробка принципів наддалекої низькочастотної інтерферометрії, створення мережі радіоінтерферометрів для космічних досліджень і спостереження на ній» співробітники обсерваторії (В. Г. Булацен, А. І. Браженко) одержали в 1997 р. Державну премію України в галузі науки і техніки. За своїми технічними параметрами він посідає друге місце в світі після Харківського УТР-2. Його антена, що складається з 512 окремих антен, займає площу 28 тис. м²; в інтерферометричному режимі має значну роздільну кутову здатність та високу чутливість.

На радіотелескопі проводяться радіоастрономічні дослідження, які дали змогу одержати нові дані про просторову та спектральну структуру, радіовипромінювання космічних радіо-джерел різних класів. Найбільш важливі результати одержані при спостереженнях квазарів, радіогалактик та залишків наднових зірок, що свідчить про суттєві відмінності структури цих джерел на декаметрових хвилях порівняно з більш високочастотними зображеннями.

Радіотелескоп УРАН-2 ефективно використовується і для інших астрофізичних задач, зокрема для:

На основі постійного удосконалення технічних можливостей радіотелескопу УРАН-2 у останні роки значно розширено діапазон досліджень — розпочато моніторинг радіовипромінювання Сонця, поляриметричні дослідження радіовипромінювання космічних об'єктів. Оснащення радіотелескопу УРАН-2 широкосмуговим приймально-реєструючим обладнанням нового покоління, робота по створенню якого виконується, дасть змогу і надалі зберегти світовий рівень та пріоритет української радіоастрономії. Радіоастрономічні дослідження на радіотелескопі УРАН-2 виконуються у кооперації з вітчизняними та зарубіжними науковими установами: Радіоастрономічним інститутом НАН України (м. Харків), Фізико механічним інститутом НАН України (м. Львів), Паризькою обсерваторією (Франція), Інститутом дослідження космічного простору (Австрія).

Полтавська гравіметрична обсерваторія є асоційованим членом Української астрономічної асоціації (УАА)

Відділи[ред.ред. код]

  • Відділ геодінаміки
  • Лабораторія декаметрової радіоастрономії

Інструменти[ред.ред. код]

  • Свердловинний нахиломір, виготовлений у ПГО
  • Експериментальний балістичний гравіметр БГУ, виготовлений у ПГО
  • GPS-станція (входить до національної і міжнародної геодезичних мереж)
  • Зеніт-телескоп Цейсса
  • Зеніт-телескоп Бамберга
  • Зеніт-телескоп ЗТЛ-180
  • Астролябія OPL
  • Автоматичний візуальний рефрактор АВР-2
  • Радіотелескоп УРАН-2

Напрямки діяльності[ред.ред. код]

Наукова[ред.ред. код]

Основними напрямами наукової діяльності Полтавської гравіметричної обсерваторії є:

  1. Вивчення обертового руху Землі та пов'язаних з ним геодинамічних явищ методами космічної геодезії та оптичної астрометрії
  2. Вивчення динаміки земної кори та сили тяжіння на основі геодезичних та геофізичних спостережень.
  3. Геофізичні дослідження з проблеми прогнозу землетрусів.
  4. Вивчення джерел космічного радіовипромінювання у декаметровому діапазоні радіохвиль.

Прикладна[ред.ред. код]

Прикладні роботи, які може виконувати Полтавська гравіметрична обсерваторія:

  1. Моніторинг зсувів земної поверхні
  2. Вивчення стійкості технічних споруд

Досягнення[ред.ред. код]

  • Створення гравіметричної карти України
  • Вперше у світі за астрономічними спостереженнями Полтавської гравіметричної обсерваторії обчислена добова нутація, що підтвердило наявність рідинного ядра Землі.
  • На підставі багаторічних спостережень динаміки земної поверхні розроблена методика прогнозування сезонних вертикальних рухів шарів ґрунтів виключно за даними атмосферних опадів
  • Полтавський ряд спостережень яскравих зірок не має аналогів у Світовій практиці широтних спостережень

Персоналії[ред.ред. код]

Найбільш відомі фахівці, які працювали в Полтавській гравіметричній обсерваторії:

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Будинок, у якому розміщується обсерваторія, належав всесвітньо відомому художнику Григорію Мясоєдову. Будинок був побудований на початку 20-го століття, а сам художник похований неподалік.
  • На фасаді будинку обсерваторії встановлено меморіальну дошку О. Я. Орлову. Дошка — мідь, встановлена у 1984 р. (скульптор В. І. Білоус).
  • У 1920-ті роки при створенні обсерваторії у ній деякий час працював Іваненко Дмитро Дмитрович - тоді студент педінституту, а пізніше - фізик-теоретик, автор протон-нейтронної моделі атомного ядра. До речі, у 60-80-ті роки він спільно з учнями виконав цілу низку робіт з теорії гравітації.
  • Інколи працівники обсерваторії проводять екскурсії. Відвідувачі мають можливість побачити у телескоп кратери на Місяці, кільця Сатурна та поспостерігати за іншими небесними світилами.
  • Один із павільйонів — демонстраційний, тобто призначений для любительських спостережень допитливих відвідувачів.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Академія наук Української РСР. За ред. І.К. Походні. К.: Наукова думка, 1980. с.279

Джерела[ред.ред. код]