Полівська Гута

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Полівська Гута
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Хорошівський
Рада/громада Березівська сільська рада
Код КОАТУУ 1821180203
Основні дані
Населення 39
Площа 4,585 км²
Густота населення 12,21 осіб/км²
Поштовий індекс 12142
Телефонний код +380 4145
Географічні дані
Географічні координати 50°33′17″ пн. ш. 28°27′28″ сх. д. / 50.55472° пн. ш. 28.45778° сх. д. / 50.55472; 28.45778Координати: 50°33′17″ пн. ш. 28°27′28″ сх. д. / 50.55472° пн. ш. 28.45778° сх. д. / 50.55472; 28.45778
Найближча залізнична станція Нова Борова
Відстань до
залізничної станції
25 км
Місцева влада
Адреса ради 12142, Житомирська обл., Хорошівський р-н, с.Березівка , тел. 7-82-41
Карта
Полівська Гута. Карта розташування: Україна
Полівська Гута
Полівська Гута
Полівська Гута. Карта розташування: Житомирська область
Полівська Гута
Полівська Гута
Мапа

Полівська́ Гу́та (пол. Huta Paliowska, Huta Palowska, Huta Palioska; рос. дореф. Паліовская Гута, Пальёвская Гута, Палёвская Гута) — село в Україні, більшість населення якого до середини XX ст. складали поляки, знаходиться у Хорошівському районі Житомирської області. Населення становить 39 осіб.

Назва[ред. | ред. код]

Перша частина назви, Паліївська, походить від прізвиська фастівського полковника Семена 'Палія' Гурка, військові загони якого квартирувались у цій місцевості на початку XVIII сторіччя. Назви урочищ зберігали в собі стару топонімію: так наприклад, на місці сусіднього урочища Торчин виникла німецька колонія Торчин. Тому можна припустити, що місце, де була заснована Паліївська Гута, називалось урочищем Паліївка.

Французькі наймані робітники-селяни йдуть по запалій дорозі

Друга частина назви, Гута, походить від слова «гута» (від давн.в-нім. hutte, hutta — «хата», «скляний завод») — назви невеличкого мануфактурного підприємства з виробництва скла та скляних виробів, заснованого тут у 1820-х роках. Гута стала головною причиною, чому навколо неї стали селитись люди — перші наймані робітники мануфактури разом зі своїми родинами — гутники, внаслідок чого виникло поселення.

Перша згадка датується 4 січня 1830 року з метрики про хрещення Бальтазара Телецького в римо-католицькому парафіяльному костелі кармелітів Святої Теклі в Топорищі, сина мешканців Гути Пальовської (в оригіналі пол. w Hucie Palowskiey).

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 50°33' пн. ш. 28°27' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 4,6 км².

Полівська Гута розташована в межах природно-географічного краю Полісся і за 3,7 км від районного центру — міста Хорошів. Найближча залізнична станція — Нова Борова, за 25 км.

Історія[ред. | ред. код]

Приклад будівлі невеличкого мануфактурного підприємства. Дубровно, Білорусь.

Гута[ред. | ред. код]

Внаслідок заснування шкляної мануфактури у 1820-х роках, навколо гути почали селитись перші поселенці. Ними були родини шляхтичів: Телецьких (Telecki), Баґінських (Bagiński), Теодоровичів (Teodorowicz), Віслоцьких (Wisłocki), Вонсовичів (Wąsowicz), Мисюнів (Misiuna), Свенціцьких (Święcicki), вільних селян: Луковських (Łukowski), які осіли тут на стало, та родини шляхтичів: Ґалензовських (Gałęzowski), Поплавських (Popławski), Осецьких (Osiecki), які на довго тут не затримались.

Скляна гута — невелика цегляна будівля — проіснувала до 1905 року.

У 19321933 роках Полівська Гута постраждала від голодомору. За свідченнями очевидців кількість померлих склала щонайменше 14 осіб[1].

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 39 осіб, з них усі 100 % зазначили рідною українську мову[2].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні. Житомирська область. — Житомир : Полісся, 2008. — 1116 с. — ISBN 978-966-655-361-7.

Посилання[ред. | ред. код]