Поліський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 4 березня 2016, заснована на цій версії.
Поліський район
адміністративно-територіальна одиниця
Герб Прапор
Розташування району
Район на карті Київська область
Основні дані
Країна: Україна Україна
Область: Київська область
Код КОАТУУ: 3223500000
Утворений: 5 жовтня 1923
Населення: ▼ 5622 (на 1.1.2019)
Площа: 1288 км²
Густота: 4.6 осіб/км²
Тел. код: +380-4592
Поштові індекси: 07000—07054
Населені пункти та ради
Районний центр: Красятичі
Сільські ради: 14
Села: 31
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Голова РДА: Воловик Катерина Дмитрівна
Адреса: 07053, Київська обл., Поліський р-н, смт. Красятичі, вул. Жовтнева, 81, 5-15-50
Мапа
Мапа

Поліський район у Вікісховищі

Полі́ський райо́н — район України на півночному заході Київської області. Центр — смт Красятичі (з 1996 року, до того центр — смт Поліське). Північна частина району знаходиться у Чорнобильській зоні відчуження. Населення становить 5881 особа (на 1 жовтня 2013). Площа района 1288 км². Утворено 5 жовтня 1923 року.

З 1923 до 1935 — Хабнянський (Хабенський) район, з 1935 до 1957 — Кагановицький район[1]. У районі розташовано діючих 13 сільських і 1 селищна рада, 31 село.

Історія

Вперше в історії Полісся згадується в літопису 1274 року.

За писемними історичними джерелами, господарське освоєння території Полісся відбувалося у XIX столітті.

Поліський район розташований у північно-західній частині Київської області. Межує з Іванківським районом на півдні, з колишнім Чорнобильським районом — на сході з Житомирською областю — на заході, з Гомельською областю (Республікою Білорусь) — на півночі.

З моменту утворення району у 1923 році його центром було містечко Хабне. В архівних документах («Акти історії західної Росії», том І) воно вперше згадується у 1415 році.

Під час литовського панування Хабне належало до Овруцького повіту. З 1793 року воно увійшло до складу Радомишльського повіту Київської губернії. З початку XVIII століття належало князю Радзівілу, а з 1850 року — поміщикам Горватам.

У 1900 році в Хабному були 423 двори, проживало 1715 чоловік, працювали 2 винокурних, 3 цегельних заводи, 8 кузень, паровий млин.

Після Жовтневої революції у лютого 1918 року в Хабному було створено ревком, який конфіскував у поміщика землю та інше майно і роздав його незаможним селянам. 1918 року німці окупували район. У 1920 році на короткий час Хабне було захоплене білополяками. Цього ж року Червона Армія остаточно визолила містечко від німецьких загарбників.

17 листопада 1921 р. під час Листопадового рейду через Залишани теперішнього Поліського району проліг шлях Волинської групи (командувач — Юрій Тютюнник) Армії Української Народної Республіки.

У зв'язку з проведенням адміністративної реформи Хабне з 1923 року стало центром однойменного району.

Перший колгосп в Хабному був заснований в 1929 році, в а 1930–1931 рр. — ще три колективних господарства.

Початок 30-х років — це період масової колективізації. Голодомор 1932–1933 років — це не наслідки якогось стихійного лиха, а штучно створена трагедія українського народу. Майже з кожної сім'ї району забрала кого-небудь голодна смерть.

В 1934 році м. Хабне було перейменоване на Кагановичі Перші. За роки довоєнних п'ятирічок у Хабному збудовано деревообробну фабрику, маслозавод. Випускали продукцію також цегельний завод, промартілі.

1938 року Хабне віднесено до категорії селищ міського типу. На той час на колгоспних ланах району працювало 57 тракторів, 61 автомашина.

Німецько-радянська війна перервала мирну працю поліщуків. 23 серпня 1941 року фашисти захопили Хабне. З перших днів окупації в районі діяв підпільний райком партії. В селищі діяла патріотична підпільна група, якою керував лікар комуніст Опанас Петрович Сірош. У 1941–1943 роках у лісах Поліського району діяли партизанські групи та Розважівський партизанський загін. Весною 1943 року на Полісся прибуло партизанське з'єднання С. А. Ковпака.

15 листопада 1943 року підрозділи 143-І стрілецької дивізії 12 армії, І-го Українського фронту та 336 стрілецької дивізії визволили район. Всього за час окупації району німці розстріляли більше тисячі мирних жителів. За даними радянських істориків, німці загнали на каторгу до Німеччини майже 4 000 жителів Хабного і навколишніх сіл. Однак в архівах України були знайдені дані про те, що біля 1000 жителів насправді було розстріляно не німцями, а загонами НКВС та радянськими партизанами, або відправлено до радянських тюрем і таборів у Сибіру та на Колимі як «особи, що перебували на окупованій території». У період з 1943 по 1951 рік були депортовані євреї та поляки, навіть ті, які вціліли під час війни; доправлені до тюрем родини старообрядців, а також і православних священників.

Майже з 10 тисяч чоловік з Поліського району воювали на фронтах Німецько-радянської війни, 4338 загинули в боях з ворогом і пропали безвісти. 3281 учасник війни нагороджені орденами і медалями. Чотирьох з них удостоєно звання Героя Радянського Союзу.

Завдяки самовідданій праці трудівників району у 1944 році почала випускати продукцію меблева фабрика, цегельний завод, промартілі. Відбудовувалися МТС і маслозавод. Відновили роботу центральна районна лікарня, загальноосвітні школи, клуби, бібліотеки.

1 листопада 1957 року Указом Президії Верховної Ради Української РСР Кагановицький район був перейменований в Поліський район. Районний центр — селище міського типу Кагановичі Перші — на селище міського типу Поліське.

Аварія на ЧАЕС 1986 року змінила життєдіяльність району. Жителі Полісся були у перший тиждень взагалі позбавлені будь-якої правдивої інформації про аварію на станції та радіоактивне забруднення території. Нарешті, 15 травня почалася евакуація дітей. З цією метою достроково був завершений навчальний рік у школах, скасовані іспити для учнів 8 і 10 класів. Близько 20% дітей, в основному з населених пунктів Вільча, Варовичі, Новий Мир, Мартиновичі отримали хвороби крові, ендокринної системи, дихання внаслідок перебування на забрудненій території. Декілька дітей померли від онкологічних захворювань. Дані про захворюваність дорослих є неповними.

Відселення населення, тим не менше, урядом СРСР не планувалося. Навпаки, був прийнятий курс на покращення умов життя і побуту у селах, що постраждали від Чорнобильської катастрофи. Впродовж 1986–1988 рр. частина сіл були газифіковані, на території Поліського району було прокладено 120 км нових асфальтових доріг, ремонтувалися будівлі сільрад, клубів, магазинів, була покращена ситуація з постачанням продуктів. Дорослим і дітям виділялися путівки до санаторіїв та баз відпочинку у Криму, Приазов'ї, на Північному Кавказі тощо. Тим не менше, захворюваність населення зростала. У продукції сільського господарства, що вироблялася на території району, — м'ясі, молоці, картоплі, хмелі, овочах — був занадто великим вміст радіонуклідів. Занепад економіки зумовив згортання будівництва доріг, виконання соціальних програм. Впродовж 1989–1993 рр. 28 тисяч населення з 31 населеного пункту, в тому числі з смт. Поліське і смт. Вільча, були повністю відселені, а територія вказаних населених пунктів передана у підпорядкування Адміністрації зони відчуження. Основними районами для переселення населення з Поліського району стали Макарівський та Фастівський райони Київської області, Черкаська та Миколаївська області.

Адміністративний устрій

Докладніше: Адміністративний устрій Поліського району

Адміністративно-територіально район поділяється на 1 селищну раду та 13 сільських рад, які об'єднують 30 населених пунктів і підпорядковані Поліській районній раді. Адміністративний центр — смт Красятичі[2].

Населені пункти зняті з обліку

Населені пункти, зняті з обліку в 1999 році у зв'язку з відселенням мешканців із зони відчуження ЧАЕС.

Село Військове зняте з обліку 2009 року.

Зміни адміністративного центру

Час Назва Статус
7 березня 1923 -
17 листопада 1993 		Поліське
(Хабне, Кагановичі Перші) 		смт
19 серпня 1999 року виключено з облікових даних
17 листопада 1993 -
10 липня 1996 		Радинка село
10 липня 1996 Красятичі село
2 березня 2006 року надано статус смт

Екскурсійні об'єкти

Особистості

1 березня 1938 року в с. Городещино Поліського району народився народний артист України Борислав Брондуков. У селі Буда-Варовичі провів своє дитинство соліст Київського національного театру оперети, народний артист України Микола Бутковський. Село Мартиновичі — батьківщина українського поета, народного артиста України Андрія Демиденка.

Примітки

  1. ↑ Постанова Президії ВУЦВК від 19 липня 1935 року «Про присвоєння імени Л. М. Кагановича Хабенському району й селу Кабани того ж району Київської област» // Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України. — 1935. — № 20. — 29 липня. — С. 8–9.
  2. ↑ Адміністративно-територіальний устрій Поліського району на сайті Верховної Ради України

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Поліський район


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Поліський_район&oldid=17713198