Портал:Міфологія/Дослідження міфології
Гесіод, Гігін Молодший, Аполлоній Родоський, Псевдо-Аполлодор — переважно міфографи, що записали відомі на свій час міфи й легенди.
Гомер, Овідій, Вергілій, Піндар — використовували міфи й легенди як основу для своїх творів.
Евгемер, Фукідід, Олімпіодор Молодший, Парменід, Емпедокл, Епікур, Платон, Аристотель, Ксенофан, Плутарх — по-різному трактували античні міфи: як пояснення світоустрою, відображення реальних історичних подій, вигадку з метою маніпуляцій суспільством і т. д. Тим самими заклали основи пізніших наукових досліджень міфології.
Го Пу, Лю Сян, Чжен Сюань — китайські історики, коментатори стародавніх текстів.
Джованні Бокаччо — трактував античні міфи як алегорії, намагався знайти в них прихований сенс морального, філософського характеру.
Френсіс Бекон, Франсуа Вольтер, Дені Дідро, Бернар ле Бов'є де Фонтенель, Шарль Луї де Монтеск'є — шукали раціоналістичні пояснення давніх міфів як перебільшених, фантастичних наївних оповідей про реальні явища, події, або зумисні вигадки з метою маніпуляцій суспільством.
Джамбатіста Віко — висунув ідею про закономірність виникнення міфу на певних етапах розвитку думки, міф як особливий спосіб мислення, міфологічні основи мистецтва.
Джозеф-Франсуа Лафіто — дослідник культури корінних народів Америки.
Брати Шлегелі, брати Грімм, Генріх Гейне, Фрідріх Вільгельм Шеллінг, Йоганн Гердер — збирали міфологію та фольклор Європи, займалися їх порівнянням щодо різних культур, вивченням міфу та фольклору як зосередження народного досвіду й цінностей. Показували важливість міфу для творення мистецтва, подальшого виникнення науки та філософії.
Фрідріх Ніцше — обґрунтовував необхідність існування нової міфології в тогочасній культурі, згубність культури, заснованої на самій лише логіці та науці.
Фрідріх Макс Мюллер, Адельберт Кун, Едвард Шварц — вважали міф наслідком спотворення первісних спроб описати і зрозуміти світ. Стверджували раціональність, але обмеженість мислення давніх людей.
Буслаєв Федір Іванович, Потебня Олександр Опанасович, Афанасьєв Олександр Миколайович — займалися вивченням міфу як первісних спроб пояснити світ, зв'язком міфу з мовою.
Джеймс Фрейзер, Едвард Тайлор, Люсьєн Леві-Брюль, Сергій Аверінцев, Феохарій Кессиді, Єлеазар Мелетинський, Володимир Пропп, Броніслав Малиновський — досліджували міфологію архаїчних суспільств. Відзначили відображення в міфі дійсності, виявили соціальну значимість міфів для сталості суспільства, обґрунтування традицій, ритуалів.
Зигмунд Фрейд, Карл-Густав Юнг, Еріх Фромм, Жан Лакан, Вільгельм Вундт — розглядали зв'язок міфу з процесами підсвідості, зв'язок міфу та раціонального мислення, присутність міфу в свідомості людини будь-якої культури та епохи.
Жорж Сорель — запровадив думку про наявність і необхідність в сучасній культурі міфу, що керує народними масами, впливає на політику.
Джозеф Кемпбелл, Віктор Тернер, Мірча Еліаде, Олександр П'ятигорський, Джон Бірлайн — вивчали спільні для культур різних епох і локацій закономірності виникнення та функціонування міфів. Встановили значенням міфів для формування світогляду, передачі досвіду, зв'язок міфу і священного.
Олексій Лосєв, Йоган Хейзинга, Мірча Еліаде, Яків Голосовкер, Курт Х'юбнер, Мераб Мамардашвілі — розглядали міф як спосіб пізнання світу, що існує поряд з релігією та наукою. Висвітлювали формування міфами моралі, регулювання ними суспільного життя.
Роберт Грейвс — укладач і коментатор античних міфів, дослідник первісної міфології Європи.
Ернст Кассірер, Олексій Лосєв, Поль Рікер — досліджували міф як символічну форму культури, в якій відображається світ та складається його несуперечлива модель.
Ролан Барт, Михайло Бахтін, Юрій Лотман — показали, що міф може виступати знаковою системою, котра виділяє та пов'язує значущі для людини предмети, явища тощо.
Жан Бодрійяр, Ролан Барт, Мішель Фуко, Сьюзен Зонтаґ — досліджували сучасну масову культуру, здійснили внесок в розуміння міфів сучасної цивілізації.
Александер Брюкнер, Александр Ґейштор — польські історики, дослідники слов'янської міфології.