Пробіжна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Пробіжна
POL Probużna COA.png
Герб
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Рада/громада Пробіжнянська сільська рада
Код КОАТУУ 6125586701
Облікова картка Пробіжна 
Основні дані
Населення 1768 (2014)
Територія 5.187 км²
Густота населення 376.9 осіб/км²
Поштовий індекс 48520
Телефонний код +380 +380 3552
Географічні дані
Географічні координати 49°01′14″ пн. ш. 25°59′19″ сх. д. / 49.02056° пн. ш. 25.98861° сх. д. / 49.02056; 25.98861Координати: 49°01′14″ пн. ш. 25°59′19″ сх. д. / 49.02056° пн. ш. 25.98861° сх. д. / 49.02056; 25.98861
Водойми р. Нічлава
Найближча залізнична станція Гадинківці
Місцева влада
Адреса ради с.  Пробіжна, Чортківський р-н, Тернопільська обл., 48580
Карта
Пробіжна is located in Україна
Пробіжна
Пробіжна
Пробіжна is located in Тернопільська область
Пробіжна
Пробіжна

Пробі́жна — село Чортківського району Тернопільської області. Центр сільради. До Пробіжної приєднано с. Гринківці.

Етимологія[ред.ред. код]

За переказами, назва села походить від слів «перебіжна місцевість» (несприятлива для воєнних дій) або «прибіжище» (схованка), де під час татарських нападів люди рятувалися біля річки в мочарах, зарослих очеретом.

Географія[ред.ред. код]

Розташування

Розташоване на берегах р. Нічлава (ліва притока Дністра), за 20 км від районного центру та 6 км від найближчої залізничної станції Гадинківці. Через село проліг автошлях ГусятинБорщів.

Місцевості
  • Гринківці — село, приєднане у 1959 р. до с. Пробіжна. Перша письмова згадка — 1564 р., на той час у селі вже була дерев'яна церква. 1902 р. велика земельна власність належала Марії Дрогоєвській. На початку XX ст. функціонувала початкова школа; у 1932 р. вчителював Тадей Мочарнюк; від 2000 — діє Пробіжнянська ЗОШ 1 ступеня.

Герб[ред.ред. код]

Один з гербів Пробіжної — срібна Пилява на блакитному фоні. Срібна Пилява була гербом, зокрема, так званої «гетьманської гілки» польських шляхтичів Потоцьких.

Історія[ред.ред. код]

Перша письмова згадка — 1564 р.

Згадане в податковому реєстрі за 1565 р. як містечко («Hrinkowcze alias Proboznistaw») Гриньківці, в інший час — Пробіжний Став[1] (стор. 178) у власності Цвікловської (Czwiklowska). Належало до Подільського воєводства.

В XVIII ст. власність графа[джерело?] А. Завадовського.

Значиться на 7-му листі Спеціальної карти України Г.-Л. де Боплана (1648 р)[2] (1638—1645 рр.) як містечко.

У 1785 році Пробіжна отримала статус містечка в Копичинецькому повіті[джерело?].

1880 — в містечку проживали 2568 осіб. Населений пункт умовно поділявся на Стару і Нову Пробіжну.

У селі в 1900 р. — 3101 житель, 1910 — 3243, 1921 — 3249, 1931 — 3321; у 1921 р. — 466, 1931—526 дворів.

Протягом 1939—1941 рр. у Чортківській тюрмі органи НКВС замучили і знищили жителів села Володимира Пасомківа, Зиновія та Лідію Тягнибоків, Юліана Семанюка;

20–21 липня 1941 — розстріляли в Умані на Черкащині Юліана Ангела, Ярему Андрусишина, Олексу Андрусіва, Йосифа Винника, Петра Дяковського, Антона і Йосифа Дулибів, Михайла Коваля, Миколу Польового, Петра Сазанського, Адольфа Свидзинського, Миколу Сніжка, Івана Фундитуса, Федора Чаплінського, Степана Шимківа.

Упродовж 1940—1959 рр. Пробіжна — районний центр.

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти:

  • Адам Ангел (нар. 1926),
  • Володимир Ангел (нар. 1912),
  • Йосип Ангел (нар. 1917),
  • Михайло Ангел (нар. 1901),
  • Петро Ангел (нар. 1910),
  • Ярослав Ангел (нар. 1918),
  • Теофіл Батюк (нар. 1912),
  • Ярослав Батюк (нар. 1914),
  • Євстахій Бережанський(нар. 1915),
  • Степан Бережанський (нар. 1909),
  • Ярослав Бережанський (нар. 1922),
  • Йосип Ьуновський (нар. 1901),
  • Йосип Буновський (нар. 1910),
  • Іван Буцяк (нар. 1910),
  • Іван Бучан (нар. 1910),
  • Микола Варениця (нар. 1904),
  • Йосип Вербіцький (нар. 1907),
  • Адам Власюк (нар. 1926),
  • Павло Гарболінський (нар. 1912),
  • Йосип Герулічек (нар. 1924).

В УПА воювали:

  • Василь Гіль,
  • Євстахій Гіль,
  • Михайло Гіль,
  • Андрій Головатий,
  • Антон Гулько,
  • Альбін Доліб,
  • Антін Доліб
  • Володимир Доліб,
  • Євгенія Доліб,
  • Якуб Коваль,
  • Григорій Ковальчук,
  • Тадей Козак,
  • Володимир Криськів,
  • Юлія Кушнір,
  • Степан Кушнірик,
  • Ганна Лучка,
  • Омелян Лучки,
  • Софія Мацейків,
  • Юліан Наконечний,
  • Теофілій Сазанський.

У ніч із 4 на 5 липня 2000 р. внаслідок буревію без покрівлі залишилися близько 740 будинків Пробіжної; була пошкоджена і споруда церкви

2009 — в селі проводила діяльність скандальна Українська правовірна греко-католицька церква, так звані догналіти. Зусиллями громади та міліції її звідти було вигнано.[3]

Релігія[ред.ред. код]

У селі збереглася будівля синагоги.

Каплиці

Освіта[ред.ред. код]

За Австро-Угорщини у містечку діяла школа з українською мовою навчання, за Польщі — 7-класна утраквістична (двомовна).

Нині діє Пробіжнянська загальноосвітня школа I—III ступенів.[4]

Пам'ятники[ред.ред. код]

У 1989 році було насипано могилу на місці захоронення 11 вояків Леґіону УСС.

Споруджено:

  • пам'ятники на братській могилі загиблих воїнів Червоної армії (1954),
  • Героєві Радянського Союзу В. Вітвінському (1967),
  • полеглим у німецько-радянській війні воїнам односельцям (1975),
  • погруддя Тараса Шевченка (1990; скульптор Іван Мулярчук);
  • встановлено
    • меморіальну дошку на будинку, де у 1944—1954 роках була більшовицька катівня

Соціальна сфера, господарство[ред.ред. код]

Відомо, що 1902 році велика земельна власність належала Марії Дройовській.

У Пробіжній функціонували копальні жовтої та сірої глини, торфу.

На території Пробіжної було три фільварки.

Працювали філії товариств «Просвіта», «Луг», «Сільський господар» та інших; кооператива.

1947 — в селі примусово створено колгосп. Діяли філія Чортківського райоб'єднання «Сільгосптехніки», завод крохмалопродуктів, хлібозавод.

Нині діють Будинок культури, бібліотека, є відзначений почесним званням «народний» аматорський хор, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, аптека, відділення зв'язку, музична школа, дитячий садочок, пошта, 11 торгових закладів.

Працюють ААГ «Пробіжнянське», ПАП «Пробіжна», ТзОВ "Агрофірма «Пробіжна», кооператив «Мрія», ПП «Верітас», ПП «Світлана», ПП «Аллороунд-Бау», МП «Фонд розвитку села», хлібозавод, КП «Вітол».

Відомі люди[ред.ред. код]

Народилися
  • Сергій Байрак (нар.1964) — господарник, громадський діяч;
  • Євген Батюк (нар. 1939) — музикант, педагог;
  • Ян Камінський (1870—1929) — польський військовий лікар, ґенерал дивізії в Австрії (1927 р.);
  • Лідія Ковалець (нар. 1960) — літературознавець, педагог;
  • Оксана Кузів (з дому — Золотогірська; нар. 1946) — доктор медичних наук, професор, громадська діячка;
  • Євген Мулярчук (нар. 1933) — педагог;
  • Ігор Равлів (нар. 1953) — педагог, кандидат філологічних наук (1997 р.), громадський діяч;
  • Володимир Садлій (нар. 1951) — лікар-хірург;
  • Анатолій Саска (нар. 1952) — господарник, громадський діяч;
  • Емілія Свистун (?—?) — громадська діячка у Канаді в середині 20 ст.;
  • Стефан Топольницький (1902—1983) — громадський діяч у Канаді;
  • Юрій Шаповал (нар. 1953) — доктор історичних наук, професор, редактор, публіцист, громадський діяч.
  • Бистриківська Ольга (нар. 1938) — племінниця Віталія Байрака. Лікар-педіатр. В 1975 р. отримала звання «Відмінник охорони здоров'я». В 1991 р. — звання «Заслужений лікар». Автор Наукової монографії «Вегето-судинні дистонії у дітей шкільного віку» під керівництвом професора Юсько С. М. (Львівська Медакадемія ім. Д. Галицького).
Перебували, працювали
  • П. Головатий — заслужений працівник культури,
  • Я. Гіль — лікар, громадський діяч (навчався)
  • Віталій Байрак (1907—1946) — релігійний діяч, мав проповіді, репресований КДБ, арештований 17.09.1945 р., закатований в Дрогобицькій тюрмі, на Великдень 1946 року. Проголошений Блаженним священномучеником в 2005 році.
  • Б. Базиликут (нар. 1938) — випускник Пробіжнянської середньої школи І-ІІІ ступеня 1955 р. Ведучий тенор Львівського Театру Опери та Балету.

У Пробіжній перебував (22 травня 1996 р.) державно-політичний діяч Леонід Кучма.

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]