Давидківці (Чортківський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Давидківці
Давидківський заказник
Давидківський заказник
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Чортківський район
Громада Колиндянська сільська громада
Код КОАТУУ 6125582601
Основні дані
Засноване 1552
Населення 838 (на 1.01.2018)[1]
Територія 4.053 км²
Густота населення 266.96 осіб/км²
Поштовий індекс 48553
Катойконіми давидківчани
Географічні дані
Географічні координати 48°56′10″ пн. ш. 25°59′32″ сх. д. / 48.93611° пн. ш. 25.99222° сх. д. / 48.93611; 25.99222Координати: 48°56′10″ пн. ш. 25°59′32″ сх. д. / 48.93611° пн. ш. 25.99222° сх. д. / 48.93611; 25.99222
Водойми Нічлава
Відстань до
обласного центру
87 км
Відстань до
районного центру
18 км
Найближча залізнична станція Озеряни
Відстань до
залізничної станції
9 км
Місцева влада
Адреса ради 48553, с. Давидківці
Староста Володимир Шиптицький[2]
Карта
Давидківці. Карта розташування: Україна
Давидківці
Давидківці
Давидківці. Карта розташування: Тернопільська область
Давидківці
Давидківці

Дави́дківці — село Чортківського району Тернопільської області, було центром сільської ради. До села приєднано хутіри Кадуб та Слобідка.

Від вересня 2015 року ввійшло у складі Колиндянської сільської громади.

Назва[ред. | ред. код]

За леґендою, у сиву давнину на місці теперішніх Давидківців була пустка. А між лісами біля села — Лиса гора, прихована від ворогів. І ось сюди добрався переселенець із-за Збруча, збудував хатинку й почав виробляти гончарні вироби. Ніхто не пам’ятає його прізвища звали всі його Давидом. Від цього імені й пішла назва села. Відомі й інші версії. Поруч із Лисою горою була Вовча гора — ліс, в якому багато хижих та диких звірів.

Розташування[ред. | ред. код]

Розташоване на берегах р. Нічлавки, лівої притока Дністра, за 18 км від районного центру і 9 км від найближчої залізничної станції Озеряни. Через село проліг автошлях Т 2001 Чортків — Скала-Подільська.

Територія — 4,05 км². Дворів — 328.

Місцевості[ред. | ред. код]

  • Кадуб — хутір приєднаний до с. Давидківці. У 1952 р. на хуторі — 3 двори, 15 жителів.
  • Слобідка — хутір приєднаний до с. Давидківці. У 1952 р. на хуторі — 119 дворів, 351 житель.

Історія[ред. | ред. код]

Середньовіччя, Новий Час[ред. | ред. код]

Перша письмова згадка - 1440 рік.[3]

Згадується 28 лютого 1452 року в книгах галицького суду[4]. 1519 року польський шляхтич Миколай Іскшицький — ротмістр поточної оборони, майбутній кам'янецький підкоморій і староста, посів частину села та належних до неї поселень після отримання дозволу на її викуп від представників роду Свірчів.[5]

Станом на 1530 р. було містечком (Davidkovcze), що належало до Подільського воєводства[6]. Цей статус зберігало і в 1565 р.[6] (стор. 179).

Поселення виникло, за переказами, в VII–XII ст. і проіснувало приблизно до XIV—XVII ст. У сільській школі зберігаються: кам'яні сокири та молотки, наконечники з каменю та інше. Під час монголо-татарської навали, містечко було знищене, і його жителі поселилися вздовж р. Нічлави.

1785 — в селі проживала 621 особа. На честь скасування панщини 1848 році в Давидківцях встановлено пам'ятний хрест. Родючими землями в Давидківцях володів Вохович, який заснував фільварок. Після смерті Воховича маєтки передані його далеким родичам — Сімашку і Големському. В панів було до 500 га землі та стільки ж га лісу, в той час, коли всі селяни разом мали 400 га землі. На кожен двір припадало у середньому менше 1 га землі. Багатоземельними були родини Колісників, Гавришків, Соколовських, Големських. Деякі малоземельні селяни еміґрували до США й Канади.

XX століття[ред. | ред. код]

За статистикою, в Давидківцях у 1900 р. — 1470 жителів, 1910 — 1554, 1921 — 1502, 1931 — 1693; 1921 — 294, 1931 — 330 дворів.

1925 — збудовано Народний дім, у селі було чотири корчми. Через переслідування з боку польського уряду змушені були залишити своє село Д. Матвіїв, М. Голомий, М. Клюкай та інші, які згодом стали громадянами більшовицької Росії.

1931 — відбувся страйк сільськогосподарських робітників.

1933 — організоване масове побиття тих, хто виступав проти влади, потерпіли М. Волосінка, В. Карук та багато інших.

Від 7 липня 1941 до 24 березня 1944 роках Давидківці перебували під нацистською окупацією.

В УПА воювали Василь Бойчук, Олексій Волосінка, Володимир, Мирон, Онуфрій, Станіслава і Степан Наконечні, Адам, Іван та Степан Стебелецькі, Василь і Степан Хамчуки та інші, сім мешканців села — в дивізії «Галичина».

Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії 82 мешканці Давидківців:

  • Володимир Бало (нар. 1922),
  • Олексій Бойчук (нар. 1904),
  • Михайло Будняк (нар. 1909),
  • Володимир Ваврик (нар. 1909),
  • Михайло Вербний (нар. 1917),
  • Лев Вільховий (нар. 1900),
  • Адам Віцінський (нар. 1906),
  • Віцентій Вовк (нар. 1912),
  • Йосип Вовк (нар. 1923),
  • Ілля Волощук (нар. 1908),
  • Михайло Волощук (нар. 1915),
  • Олексій Волощук (нар. 1919),
  • Семен Волощук (нар. 1910)
  • Степан Волощук (нар. 1911).

Період Незалежності[ред. | ред. код]

1998 — головою сільської ради обрано В. Семчишина; головою правління селянської спілки – С. Данилишина.

2000 — на базі господарства «Дружба» створено ПАП «Нива» (директор Г. Товпига).

Релігія[ред. | ред. код]

У селі є фігура Матері Божої (1999) та дві каплички.

Освіта[ред. | ред. код]

За Австро-Угорщини діяла 2-класна школа з українською мовою навчання, за Польщі — 2-класна утраквістична (двомовна).

1920—1940 роках двокласна, згодом — чотирикласна.

1947 — розпочалося навчання в семирічній школі.

1978 — нове приміщення школи (директор Р. Процьків).

Нині діє Давидківська загальноосвітня школа I—II ступенів.[8]

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У селі є цілюще джерело, над яким понад двох століть тому, з'явився образ Матері Божої після того почало бити джерело.[9]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

  • пам'ятний знак воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1975).
  • встановлено
    • пам’ятний знак воякам УПА.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення, чол.
1900 1910 1921 1931 2014 2018
1470 1554 1502 1693 854 838[1]

Соціальна сфера, господарство[ред. | ред. код]

Родина Сімашків володіли в селі ґуральнею, корчмою, млином.

Діяли філії товариств «Просвіта», «Луг», «Сільський господар», «Рідна школа» та інших, кооператива.

1939 — в селі встановлено радянську владу, створено сільську раду в складі: М. Матвіїв — голова, Г. Сенюк — секретар, Л. Скриник, О. Гаврилюк, І. Войтишин.

1941 — примусово організовано колгосп, який відновив свою діяльність 1947 року.

1920–1940 — діяв клуб. Село радіофікували.

1960-х — збудовано дитячий садок. Упродовж 1960–1980 років у Давидківцях споруджено адмінбудинок, медпункт, відділення зв’язку, побут- комбінат, стадіон;

Нині працюють школа, клуб, бібліотека, дитячий садок «Барвінок», ФАП, відділення зв’язку, фермерське господарство «Галичина», ПАП «Деметра», ТзОВ «Агротехінвест», МВП «Поділля», СВК «Давидковецький», МП «Ельф», «ТзОВ ВІП-Т», обслуговуючий кооператив «Садівницьке товариство «Білі лелеки», кілька торгових закладів.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит №01-1026 від 9 липня 2018 року
  2. Блаженко, А. Ще один староста на Чортківщині / Анна Блаженко // Голос народу — 2017. — № 18 (5 трав.). — С. 3. — (Чортківщина в соцмережах).
  3. Михайловський, Віталій (2003). Населенні пункти західного Поділля та Подільського воєводства (1402-1444рр.) у світлі королівських, великокнязівських та старостинських документів // Історико-географічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. – Ч.6 / НАН України. Ін-т історії України; Відп. ред. М. Ф. Дмитрієнко. - с.233. 
  4. Akta grodzkie i ziemskie… — T. XII. — S. 218. — № 2528. (лат.)
  5. Spieralski Z. Iskrzycki Mikołaj h. Rogala (ok.1480–1540) // Polski Słownik Biograficzny. — T. X. — S. 171—172. (пол.)
  6. а б Jabłonowski, Aleksander (1902-01-01). Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. T. 7. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. Cz. 1. Warszawa. 
  7. Об’єднавчий собор закріпив незалежність від керованої Росією церкви – Die Presse // Укрінформ. — 2018. — 17 грудня.
  8. Давидківська школа
  9. Давидківське цілюще джерело

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]