Пікнік на узбіччі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Пікнік на узбіччі
Оригінал Пикник на обочине
Жанр наукова фантастика, роман
Автор Стругацькі Аркадій та Борис
Мова російська мова
Написаний 1972
Виданий 1980
ISBN-10: 0-02-615170-7

«Пікні́к на узбі́ччі» — фантастична повість братів Стругацьких. Написана в 1972 році. За мотивами повісті в 1979 році Андрій Тарковський зняв фільм «Сталкер».

Сюжет[ред.ред. код]

Події твору відбуваються в альтернативній реальності (19.. рік). Починається все через 13 років після так званого «Візиту» — прибуття на Землю невідомої інопланетної цивілізації. Сплюндрувавши окремі території і знищивши багато людей, інопланетяни відразу пішли. Науковці роблять дотепне припущення, що це прибуття інопланетян — такий собі «пікнічок на узбіччі» на якійсь з галактичних трас…

6 випадкових районів Землі (згадується Уганда, Східний Сибір…) стали територіями (Зонами) Візиту, наповненими аномаліями згубними для людини. Але разом з тим там були виявлені артефакти, які знайшли активне використання в людській діяльності (фактично, це відходи, які залишили після себе прибульці). Незважаючи на значний ризик, в Зони проникають окремі люди — сталкери, які виносять звідти артефакти, плануючи заробити на цій діяльності.

Обкладинка російського видання роману

Події твору розгортаються у містечку Хармонт, яке розташоване якраз на кордоні однієї із Зон. Головний герой — Редрік Шухарт, молодий і досвідчений сталкер, на початку твору, лаборант Хармонтської філії Міжнародного інституту позаземних культур (МІПК). Він працює на інститут, виносячи із Зони «хабар» (артефакти) і заробляючи на цьому. Однак за свою діяльність він дорого заплатив — його єдина донька Мавпочка народжується мутантом. Навколо Зони панує злочинність, війна між організаціями… Під кінець там оживають на цвинтарях мерці і йдуть до міста. Редрік через свою діяльність мимоволі опиняється втягнутим у ці події… В кінці роману Редрік знаходить «Золоту кулю» (виконувач бажань) і щиро просить: «Щастя для всіх задарма, і хай ніхто не піде обділений».

Шлях до видання[ред.ред. код]

Повість «Пікнік на узбіччі» була написана у 1972 році. Але 8 років була заборонена — редактори «Молодої гвардії» на вісімнадцяти сторінках вказали зауваження пов'язані з аморальною поведінкою героїв, пропагуванням насильства, вульгаризмами, жаргонними виразами… Лише у 1980 році збірка «Непризначені зустрічі» побачила світ. До неї входив і найвизначніший (на думку багатьох) роман Стругацьких.

Сталкер-означення[ред.ред. код]

Стругацькі вперше в російській літературі застосували слово «сталкер». Хоча, при плануванні твору, Редріка Шухарта та його «колег» називали «старателями» і «траперами», поняття «сталкер» було застосовано вже при написанні. Це слово походить від англійського «to stalk» — «скрадатися», а в сучасних словниках — «прокрадатися на чужу територію». Автори сказали, що взяли це слово не зі словника, а з роману Р. Кіплінга «Відчайдушна компанія» про школярів кінця 19 — початку 20 століть. Їхнім ватажком був хитромудрий розбишака на прізвисько Сталкі.

Герої твору[ред.ред. код]

  • Алоїз Макно — уповноважений агент Бюро еміграції. Проводив агітацію серед хармонтців на те, щоб вони поїхали з околиць Зони. При цьому Бюро забезпечувало підйом, працезайнятість, а молодим — можливість вчитися. Як наслідок, із встановленням кореляції кількості емігрантів із Зон в окремих регіонах зі збільшенням кількості природних і техногенних катастроф, еміграцію заборонили взагалі.
  • Артур Барбридж — молодший син Стерв'ятника Барбриджа.
  • Батько Редріка Шухарта — колишній працівник заводу, покійний. В повісті він з'являється наприкінці книги — при згадуванні про дитинство Редріка та як ожилий мрець.
  • Бенні — працівник в бардачку Річарда Г. Нунана. Точний рід занять не згадується.
  • Гарріс — друг Нунана, ймовірно працівник МІПК.
  • Гута Шухарт — дружина Реда Шухарта.
  • Гуталін — координатор угрупування Войовничих Ангелів.
  • Джеймс Каттерфілд, М'ясник — хірург, світило свого штату. Перший у світі лікар — спеціаліст із нелюдських захворювань людини. Зміг добитися цього, бо вивчав на покалічених сталкерах невідомі раніше хвороби, спотворення і пошкодження людського організму. Плату брав не тільки грошима, але й хабаром, котрий використовував в своїй медицині.
  • Діна Барбридж — старша донька Стерв'ятника Барбриджа.
  • Доктор Валентин Пільман — дослідник феноменів зони, нобелівський лауреат, першовідкривач «радіанту Пільмана».
  • Доктор Кирило Панов — російський дослідник, що доказав, що «порожняк» це магнітна пастка. Трагічно загинув після попадання у «Срібну павутину» від розриву серця.
  • Доктор Сем Дуглас — співробітник МІПК. Загинув за невідомих обставин через 13 років після Візиту. На нього Кирилом «звалюється» інформування про місцезнаходження «повного порожняка», щоб зняти з Редріка Шухарта підозру в тому, що той є практикуючим сталкером.
  • Ернест — бармен в закладі «Боржч»
  • Капітан Віллі Херцог (Кабан) — начальник охорони інституту.
  • Капітан Квотерблад — військовий, займається розшукуванням і арештом усіх, хто незаконно займається сталкерством. Через нього, зокрема, був двічі арештований і ув'язнений Редрік Шухарт.
  • Кістлявий Філ — скупник артефактів.
  • Кома — вчитель арифметики, жив у Чумному кварталі ще до Візиту та став його свідком і, власне, жертвою — захворів на чумку.
  • Лаборант Бойд — знайомий Валентина Пільмана. Брав участь у розтині живих покійників.
  • Мадам — одна із секретарок Річарда Нунана.
  • Марія Шухарт, «Мавпочка»— донька Редріка Шухарта.
  • Мосол Катюша, Рафаель — управляючий в бардачку Річарда Г. Нунана. В його обов'язки також входило скупати хабар в «приручених» молодих сталкерів, а також спостерігати за діями сталкерів-ветеранів.
  • Пан Лемхен — бос Річарда Нунана
  • Річард Герберт Нунан — представник поставників електронного спорядження при Хармонтському філіалі МІВК
  • Редрік Шухарт — центральний герой твору.
  • Розалія — дружина Ернеста.
  • Сержант Луммер — помічник Херцога;
  • Стерв'ятник Барбридж — один з перших сталкерів. Початкове псевдо — Моцак. Псевдо «Стерв'ятник» він отримав за те, що жертвував життями своїх колег задля досягнення власних цілей. Йому належить знахідка унікального артефакту — «Золотої кулі»
  • Тендер — другий лаборант доктора Панова.
  • Мажордом — у домі Редріка Шухарта.
  • Ховрах, Красунчик Діксон — колишній сталкер, що потрапив в так звану «м'ясорубку»,і єдиний, котрий вижив після цього. В покаліченому стані був винесений із Зони Стерв'ятником Барбриджем, за що, як наслідок, був йому довічно вдячний і працював в його домі слугою.
  • Хрипатий Х'ю — скупник артефактів
  • інші сталкери: Боб Горила, Гугнявий Гереш, Кактус (Джонатан Майлз), Каллоген, Карлик Цмиг, Креон-Мальтієць, Курча Цапфа, Ліндон-Коротун, Маслакуватий Ісхак, Носатий Бен-Галеві, Остін, Піт Болячка, Пудель, Ражба, Слизняк, Стефан Норман (Очкарик), Щасливчик Картер, Фараон Банкер, Хлюст.

Аномалії[ред.ред. код]

  • «Веселі хмари» — небезпечна турбуленція в певних районах Зони.
  • «Студень» — колоїдний газ, який перетворює кістки в гумоподібну масу. Проникає через шкіру і будь-яку іншу органіку, пластик, метал, бетон. Єдиний матеріал, який йому «не по зубам» — спеціальні керамічні ємності. Все, з чим реагує, перетворює знов таки у студень. Не підлягає дослідженню, заборонено виносити із Зони.
  • «Іршавка» — «росте» на антенах в Чумному кварталі (колись житловий квартал, який опинився в Зоні Візиту). При взаємодії з залізом миттю переходить на метал. Не підлягає дослідженню.
  • «Мухоловка» — гравіконцентрат — місце з аномально високою гравітацією. Сталкери виявляють його, кидаючи гайки над місцем його імовірного розташування.
  • «М'ясорубка» — аномалія, при попаданні в її поле дії предмет чи істоту скручує, наче викручену білизну. За спостереженнями сталкерів, спрацьовує лише один раз. Зовні майже непомітна. За весь час існування Зони, з «м'ясорубки» живим вийшов тільки один сталкер.
  • «Палючий пух» — шкідлива субстанція, переноситься вітром, одна з небагатьох, від якої можна захиститися спецкостюмом. Через незрозумілу причину не виноситься вітром за межі Зони.
  • «Гуляка Дік» — дивна аномалія («гіпотетичне механічне ведмежа», як його назвав Пільман); зустрічається в руїнах заводу на території Зони.
  • «Срібне павутиння» — павутиння незрозумілого походження, виникає в затінених місцях. Міцність ниток невелика, приблизно як у звичайного павутиння. При розриві ниток виникає сильне поле невідомої природи, що дуже шкідливо впливає на здоров'я людини. Описано один випадок смерті людини (Кирило Панов) від інфаркту після випадкового контакту з павутинням.
  • «Тіні» — аномальні тіні від освітлених предметів в Зоні. Як правило, знаходяться не з тої сторони предметів, часто тінь направлена проти сонця. У зв'язку з їх нешкідливістю про аномальні тіні опубліковано мало інформації.
  • «Чорт-капуста» — дивне утворення, що стріляє.
  • «Зелінка» — можливо, небезпечна рідина.

Артефакти зони[ред.ред. код]

  • «Біле кільце» — біле кільце з якогось легкого металевого матеріалу. Будучи насадженим на тонкий горизонтальний стержень і трохи розкрученим, продовжує рух доти, поки силою не буде зупинений. Вперше знайдений в Зоні «вічний двигун».
  • «Браслети» — артефакти, які благотворно впливають на здоров'я людини.
  • «Голки» — пристрої стержневого типу. Деякі при певних умовах починають «говорити» — відображати послідовність спектрально чистих кольорів видимого спектру.
  • «Етак» («Батарейка») — вічна батарейка. Знайшла широке військове використання, привела до відмови від нафтового палива. Головна її особливість — за певних умов розмножується діленням. Одного «етака» достатньо, щоб приводити в рух легковий автомобіль.
  • «Золота куля» — місце виконання сокровенних бажань. Реальний об'єкт, що має форму кулі, однак ніяких прямих доказів його містичної сили немає. Мабуть, саме через це він обріс легендами. Книга не дає відповіді, чи володіє ця Куля взагалі якимись позаземними властивостями.
  • «Порожняк» — диски-колби — два мідних диски, простір між якими не заповнено ніякою додатковою матерією (в тому числі і польовою), але які при цьому зберігають взаємне положення при великих навантаженнях. Ймовірно утворені позаземними цивілізаціями як сосуди. Згадуються в двох варіантах — великі і малі. Був знайдений і відправлений на дослідження мінімум один «порожняк» з вмістимим — в'язкою рідиною синього кольору.
  • «Зудило» — пристрій невідомої фактури, що ініціюється одним чи кількома здавлюваннями між пальців. В ініційованому стані випускає якісь хвилі чи звук на якійсь частоті (інфразвук?), що викликає почуття страху і дискомфорту. За спостереженнями Редріка Шухарта першими працюючу Зуду відчувають собаки та, можливо, інші тварини. Зафіксовано як мінімум один випадок, коли Зуда була використана проти людей.
  • «Смерть-лампа» — про об'єкт існують дві догадки: 1) ймовірно існує в одному екземплярі; 2) виробляє випромінювання невідомої природи, смертельне для земного життя.
  • «Чорні бризки» — невеликі чорні утворення, що мають форму, схожу кульку. До невпізнання спотворюють пучок світла, який потрапляє на них (виходить з затримкою і нижчою частотою). Знайшли своє використання лише в ювелірній справі. Вплив на людину не вивчений. Існує гіпотеза, що ці утворення є гігантськими областями простору з іншою метрикою, які під впливом нашого простору набрали компактну трьохмірну форму.

Інші артефакти, природа яких не описана[ред.ред. код]

  • «Гримучі серветки»
  • «Ракове око»
  • «Стервобрязкальця»
  • «Білі вертячки»
  • «Синя панацея»
  • «Губка»
  • «Газоглина»
  • «Рух-магніт»

Правила[ред.ред. код]

  • Хто вважає, що знає Зону, скоро гробанеться!
  • Не дай Боже між двома височинами сунутися.

Фольклор[ред.ред. код]

  • Далі в Зону — ближче до неба.
  • Сталкерів у рай без черги пускають.

Відгук у світовій культурі[ред.ред. код]

Переклади[ред.ред. код]

  • Малюк. Пікнік на узбіччі. Хлопець із пекла. Аркадій і Борис Стругацькі. (ISBN 966-692-715-2) Навчальна книга — Богдан, 2007

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


книги Це незавершена стаття про книгу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.