Піндос (сленг)
Піндос, пендос (рос. пиндос, пендос, грец. пίνδος) — слово-етнофолізм, поширене в розмовній російській та зрідка в українській мові[1][2]. Найчастіше вживається для образливого найменування американців[3].
Сленг «піндос» фонетично схожий із словом «піндос», яке може бути пов'язане з назвою гірського пасма в північній Греції. Цим терміном нібито називали жителів цього гірського регіону, а також і породу коней родом з гірського хребта Пінд[4] без образливого значення сленгу.
У XIX столітті — на початку XX століття на чорноморському узбережжі Російської імперії слово «піндос» використовувалося в просторіччі як зневажливе прізвисько місцевих греків[5].
Згідно з припущеннями українського дослідника Степанова щодо походження слова, наприкінці XVIII — на початку ХІХ ст., коли в Північно-Західне Причорномор'я від турецького геноциду йшов потік біженців з Балкан, до Одеси та її околиць найчастіше потрапляли вихідці з Румелії (румелійці), проте багато було й островитян, вихідців з інших регіонів Греції. Серед різних груп грецького етносу найбіднішими, занедбаними, неграмотними, дикуватими були греки-горці з Пінду (грец. Πίνδος), гірської системи на Північному Заході Греції. Самі греки в ХІХ ст. піндосами називали мешканців названої гірської місцевості, яких вважали напівварварами, отже до Причорномор'я термін прийшов як мікроетнонім[1].
У поемі «Енеїда» Івана Котляревського, написаною українською мовою (перший варіант тексту датований 1798 роком), є такі слова[6]:
|
Либонь, достались од пендосів, Що в Трої нам утерли носів. |
|
Тут під «пендосами» маються на увазі античні греки.
У російській літературі персонаж грека-піндоса неодноразово з'являється в творах Олександра Купріна.[7]
Впродовж XX століття слово загубило своє первісне значення національного прізвиська греків практично повсюдно, крім місць, що межують з компактним проживанням греків на Чорноморському узбережжі[1].
На початку XXI століття слово «піндос» стало використовуватися в російському сленгу як етнофолізм стосовно до всіх американців[8][9].
Російські дослідники А. Романова, С. Якушенков і О. Якушенкова широкий вжиток слова «піндос» пов'язують з необхідністю народження в уяві і масовій свідомості росіян вигаданих країн, що покликані демонструвати образ ворога чи супротивника. Так з'явився «піндостан», в якому живуть «піндоси», «хохляндія», населена «хохлами» і т. ін.[9].
- ↑ а б в Степанов Є. М. (2004). ред. д-ра філологічних наук проф. Ю. О. Карпенка (ред.). Російське мовлення Одеси (PDF) (монографія). Одеса: Астро-принт. с. 273—275. ISBN 966-318-289-X. Архів оригіналу (PDF) за 11 липня 2021. Процитовано 15 липня 2019.
- ↑ Семантичні етноніми в українських арґотичних системах. Вісник Харківського національного університету імені ВН Каразіна. Сер.: Філологія. 2014. с. 87—92. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 1 вересня 2021.
Винятком із цього спостереження є бурсацький арґотизм пендос ‘грек’, виведений від гр. кονδός ‘низькорослий’. Очевидно, таке мотивування зумо-влене типовим для бурсацько-школярського арґо «перевернення дійсності» (традиційно греки є високими за зростом), яке мало на меті висміяти, зіронізувати назване явище.
{{cite book}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ МОВНА ВЗАЄМОДІЯ ПРАВООХОРОНЦІВ ІЗ КОМУНІКАТИВНИМИ КУЛЬТУРАМИ УКРАЇНИ. Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка. 2017. с. 272. Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 1 вересня 2021.
Негативну конотацію в РКК має слово хунта на позначення керівництва України, піндоси – на позначення американців, а в УКК – слово рашизм на позначення режиму Путіна, а також відоме нецензурне слово на позначення самого Путіна.
{{cite book}}:|first=з пропущеним|last=(довідка) - ↑ Valerie Porter, Lawrence Alderson, Stephen J.G. Hall, D. Phillip Sponenberg (2016). Mason's World Encyclopedia of Livestock Breeds and Breeding [Архівовано 6 серпня 2020 у Wayback Machine.] (sixth edition). Wallingford: CABI. P.496. ISBN 9781780647944.
- ↑ Т. Ф. Ефремова. Толковый словарь Ефремовой. // Ефремова Т. Ф.. Толковый словарь русского языка. 2000.
- ↑ Котляревський І. П. Енеїда. Бібліотека української літератури. Архів оригіналу за 9 листопада 2012. Процитовано 15 липня 2019.
{{cite book}}: Проігноровано|website=(довідка) - ↑ А. И. Куприн. «Путевые картинки» (1900), «Гамбринус» (1906), «Колесо времени» (1929) (рос.)
- ↑ Ашкинази Леонид Александрович, Гайнер Мария Львовна, Кузнецова Алла. Исследование общества посредством Интернета // Вестник общественного мнения: Данные. Анализ. Дискуссии. — 2009. — Т. 101, вип. 3. — С. 34—43. — ISSN 2070-5107.
- ↑ а б Романова А. П., Якушенков С. Н., Якушенкова О. С. «Гляжусь в тебя как в зеркало до головокружения» – или протообразы тела Чужого в российском дискурсе // Каспийский регион: политика, экономика, культура. — Астрахань. : Издательский дом «Астраханский государственный университет», 2011. — Вип. 1. — С. 189—195. — ISSN 1818-510X.[недоступне посилання з Февраль 2020]
- Radziwinowicz Wacław (19 січня 2012). Pindosy z ciemnej strony Ziemi (пол.). Gazeta Wyborcza. Архів оригіналу (газета) за 23 березня 2012. Процитовано 3 червня 2012.(пол.)
- Піонтковський А. А. Вечный Пиндос : [рос.] // Грани.ру : ежедневная интернет-газета. — 2009, 13 февраля. (рос.)
- Голубицький Сергій. Про пони и кино // Компьютерра : журнал. — 2004, 22 сентября. — Вип. 35.
- NEWSru.com. Уэсли Кларк едва не разжег Третью мировую войну, утверждает британский генерал [Архівовано 5 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)
- Фазіль Іскандер. «Сандро из Чегема» на сайте lib.ru [Архівовано 5 травня 2021 у Wayback Machine.], «Рассказы о Чике» на сайте lib.ru [Архівовано 13 серпня 2020 у Wayback Machine.]
- Костянтин Паустовський. «Повесть о жизни. Начало неведомого века» на сайте lib.ru [Архівовано 17 травня 2021 у Wayback Machine.] (рос.)