Раян Гіггз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Раян Гіггз
Раян Гіггз
Раян Гіггз
Гіггз у 2015 році
Особисті дані
Повне ім'я Раян Джозеф Гіггз
Народження 29 листопада 1973(1973-11-29) (50 років)
  Кардіфф, Уельс
Зріст 180 см
Вага 72 кг
Громадянство  Уельс
 Велика Британія
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Номер 11
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1990—2014 Англія «Манчестер Юнайтед» 672 (114)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1991—2007
2012 		Уельс Уельс
Велика Британія Велика Британія 		64 (12)
4 (1)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2014
2014
2018— 		Англія «Манчестер Юнайтед»
Англія «Манчестер Юнайтед»
Уельс Уельс 		(асистент)
(в.о.)
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Ра́ян Джо́зеф Гіггз (або Ґіґґз[1], англ. Ryan Joseph Giggs, уроджений Раян Джозеф Вілсон англ. Ryan Joseph Wilson; нар. 29 листопада 1973, Кардіфф, Уельс) — колишній валлійський футболіст, півзахисник англійського «Манчестер Юнайтед» та збірної Уельсу. З 2018 року головний тренер збірної Уельсу. Протягом всієї своєї кар'єри виступав за англійський клуб «Манчестер Юнайтед», за який провів 963 офіційних матчі. Є найтитулованішим гравцем в історії британського футболу.19 травня 2013 став першим футболістом, що виграв 13 чемпіонських титулів вищого дивізіону Англії.

Гіггз є єдиним гравцем, який забив в 21 сезоні Прем'єр-ліги з моменту її заснування в сезоні 1992/93 до сезону 2012/13. Він також є першим гравцем, який забивав в 11 розіграшах Ліги чемпіонів поспіль. 21 травня 2008, вийшовши на поле у фінальному матчі Ліги чемпіонів, Гіггз побив рекорд сера Боббі Чарльтона за кількістю матчів за «Манчестер Юнайтед». Таким чином, Гіггз став рекордсменом «Манчестер Юнайтед» за кількістю матчів, проведених за клуб у всіх турнірах. 5 березня 2013, вийшовши на гру Ліги чемпіонів проти мадридського «Реала», провів свій 1000-й офіційний матч у кар'єрі.

На міжнародному рівні Гіггз виступав за збірну Уельсу, ставши наймолодшим гравцем, що виходив в основному складі збірної (його дебют відбувся в 1991 році). Гіггз був включений в список 100 легенд Футбольної ліги, а 11 грудня 2007 року на урочистій церемонії в Букінгемському палаці Гіггз був удостоєний титулу офіцера ордена Британської імперії (OBE).У січні 2011 року за результатами голосування серед уболівальників Гіггз був визнаний найвеличнішим гравцем в історії «Манчестер Юнайтед». Після завершення кар'єри в травні 2014 року, Гіггз був призначений на посаду асистента головного тренера «Манчестер Юнайтед».

«Манчестер Юнайтед»[ред. | ред. код]

29 листопада 1990 року, в свій 17-й день народження, Гіггз підписав свій перший професійний контракт . До того часу багато хто називав його найталановитішим британським гравцем з часів Джорджа Беста.

Дебют Райана в чемпіонаті відбувся 2 березня 1991 в матчі проти «Евертона» на «Олд Траффорд»; Гіггз вийшов на заміну Денису Ірвіну. 4 травня 1991 в манчестерському дербі Гіггз вийшов на поле в стартовому складі і забив переможний гол у ворота «Манчестер Сіті». Тим не менш, Райан не був долучений в заявку з 16 гравців на фінал Кубка володарів кубків УЄФА проти «Барселони», який пройшов 11 днів потому. У той час основним лівим вінгером клубу був 20-річний Лі Шарп.

На початку сезону 1991/92 Гіггз став регулярним гравцем основи, продовжуючи паралельно виступати за молодіжний склад «Манчестер Юнайтед», в якому він був капітаном. У 1992 році ця команда виграла Молодіжний кубок Англії. 17-річний Гіггз, який виступав за основний склад, став першим з безлічі молодих футболістів, вихованих Алексом Фергюсоном.

Велику частину сезону «Манчестер Юнайтед» очолював турнірну таблицю чемпіонату, але в підсумку посів лише друге місце, поступившись чемпіонський титул «Лідсу». Це був останній сезон в історії старого Першого дивізіону. У наступному році був створений новий турнір, Прем'єр-ліга.

12 квітня 1992 Гіггз завоював свій перший трофей із клубом, коли «Юнайтед» обіграв «Ноттінгем Форест» у фіналі Кубка Футбольної ліги. Гіггз віддав гольовий пас на Брайана Макклера, який забив єдиний гол у цій зустрічі. Після закінчення сезону Райан був визнаний найкращим молодим футболістом року в Англії.

У сезоні 1994/95 через травму Гіггз провів у чемпіонаті лише 29 матчів, відновившись до кінця сезону, який виявився для «Манчестер Юнайтед» невдалим. Клуб не зміг обіграти «Вест Гем Юнайтед» у фінальному турі чемпіонату, внаслідок чого чемпіонський титул Прем'єр-ліги виграв «Блекберн Роверс». Тижнем пізніше Гіггз вийшов на заміну у фіналі Кубка Англії проти «Евертона», але «Юнайтед» поступився в цьому матчі з рахунком 1:0.

У сезоні 1995/96 Гіггз набрав колишню форму і став ключовим гравцем у складі «Юнайтед», який виграв домашній «дубль» (Прем'єр-лігу і Кубок Англії). Гол Гіггза у ворота «Евертона» на «Гудісон Парк» був номінований на звання «найкращого гола сезону» (у результаті більше голосів набрав гол Георгія Кінкладзе з «Манчестер Сіті»). У листопаді 1995 року, у своїй, можливо, найкращій грі сезону, Гіггз зробив «дубль» у ворота «Саутгемптона».

У Фіналі Ліги чемпіонів 1999 Гіггз зробив гольову передачу на Тедді Шерінгема. Перемігши у Прем'єр-лізі, Кубку Англії та Лізі чемпіонів, «Манчестер Юнайтед» завоював унікальний «Требл», який не підкорявся раніше жодному англійському клубу.

Після переходу Дениса Ірвіна в травні 2002 року Гіггз став одним з найдосвідченіших гравців у складі «Манчестер Юнайтед», хоча йому було всього лише 28 років. Після тріумфу 1999 року «Юнайтед» продовжував збирати трофеї, вигравши Прем'єр-лігу в сезонах 1999/2000, 2000/2001 та 2002/2003, а в Лізі чемпіонів тричі досягав чвертьфіналу і одного разу — півфіналу.

22 травня 2004 він грав у фіналі Кубка Англії і в четверте виграв цей турнір, ставши таким чином одним з двох гравців (іншим є Рой Кін), які чотири рази вигравали Кубок Англії, виступаючи за «Манчестер Юнайтед». Гіггз також чотири рази вигравав срібні медалі Прем'єр-ліги (в 1995, 2005 і 2007 роках).

Вийшовши на поле у вересні 2004 року в матчі з «Ліверпулем», Гіггз провів свою 600-ту гру в майці «Юнайтед»; це досягнення, крім нього, підкорялося лише серу Боббі Чарльтону і Біллу Фоулксу. У 2005 році він був включений в Зал слави англійського футболу в данину визнання його заслуг перед футболом в Англії.

6 травня 2007 року, після нічиєї «Челсі» з «Арсеналом», «Манчестер Юнайтед» виграв Прем'єр-лігу, а Гіггз став дев'ятикратним чемпіоном Англії, побивши рекорд Алана Хансена і Філа Ніла (вони виграли по вісім чемпіонських титулів з «Ліверпулем»).

21 травня 2008, Гіггз побив рекорд Боббі Чарльтона за кількістю матчів за клуб, вийшовши на заміну Полу Скоулзу на 87-й хвилині фінального матчу Ліги чемпіонів проти «Челсі».Основний і додатковий час матчу завершився внічию 1:1; в серії післяматчевих пенальті перемогу святкував «Манчестер Юнайтед» з рахунком 6:5. Гіггз реалізував останній, 6-й удар «Юнайтед» з одинадцятиметрової позначки, який виявився переможним (після промаху Ніколя Анелька відразу після цього).

8 грудня 2010 відбулася зустріч «Манчестер Юнайтед» з «Валенсією», яка стала для Райана Гіггза 121-ю у Лізі чемпіонів. Таким чином, він обійшов бразильця Роберто Карлоса, поступаючись за кількістю матчів у Лізі чемпіонів лише іспанцеві Раулю, в активі якого 136 матчів.

16 січня 2011 матч 23-го туру чемпіонату Англії з «Тоттенхемом» став для Гіггза 600-м у складі «червоних дияволів».

26 лютого 2012 матч 26-го туру чемпіонату Англії проти «Норвіча» став для Гіггза 900-м у складі «Манчестер Юнайтед». На поєдинок Райан вийшов з перших хвилин і відзначився переможним голом на 92-й хвилині зустрічі. Після гри сер Алекс Фергюсон висловив упевненість, що це досягнення — 900 матчів за один клуб — ніколи не буде побито.

Після закінчення сезону 2012/13 Гіггз був представлений як граючий тренер і асистент нового наставника «Манчестер Юнайтед» — Девіда Мойєса .

19 травня 2014 Райан Гіггз оголосив про завершення кар'єри гравця. У загальній складності, Гіггз зіграв 963 матчі за «Манчестер Юнайтед», в яких забив 168 голів. У своєму листі до вболівальників, Гіггз подякував їм за відданість і підтримку, яку вони надавали йому впродовж 24 років. Також, в цей же день, Райан Гіггз оголосив про входження до тренерського штабу «Манчестер Юнайтед», де буде виконувати роль асистента Луї ван Гала, який обійняв посаду головного тренера команди.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

2014 року був призначений асистентом головного тренера «Юнайтед» Девіда Моєса. Згодом після звільнення останнього, став виконувати обов'язки головного тренера.

2018 року очолив тренерський штаб збірної Уельсу[2].

Досягнення[ред. | ред. код]

Гіггз з чемпіонським кубком Прем'єр-ліги

Командні досягнення[ред. | ред. код]

Англія Манчестер Юнайтед

Особисті досягнення[ред. | ред. код]

  • Гравець року в Англії за версією футболістів ПФА: 2009
  • Найкращий молодий футболіст в Англії (2): 1992, 1993
  • Спортсмен року у Великій Британії за версією BBC: 2009
  • Володар Трофею «Браво» (приз найкращому молодому футболісту Європи): 1993
  • Спортсмен року в Уельсі за версією BBC (2): 1996, 2009
  • Володар призу сера Метта Басбі найкращому гравцеві року: 1997/98
  • Входить до складу символічної збірної Прем'єр-ліги за підсумками десятиріччя (1993—2003): 2003[3]
  • Включено в Зал слави англійського футболу: 2005
  • Футболіст року в Уельсі (2): 1996, 2006
  • Гравець місяця англійської Прем'єр-ліги (3): вересня 1993, серпень 2006, лютий 2007
  • Входить до складу символічної збірної століття за версією ПФА: 2007[4]
  • Член «команди року» за версією ПФА (8): 1993, 1994, 1995, 1996, 1998, 2001, 2007, 2009
  • Найкращий футболіст в історії «Манчестер Юнайтед» за версією вболівальників: 2011[5]

Рекорди[ред. | ред. код]

  • Рекордсмен за кількістю чемпіонських медалей Прем'єр-ліги серед всіх клубів: 13 медалей
  • Рекордсмен Прем'єр-ліги за кількістю матчів серед польових гравців: 666 матчів[6]
  • Рекордсмен Прем'єр-ліги за кількістю гольових передач: 95 гольових передач[6]
  • Єдиний гравець, який забивав у 21 сезоні Прем'єр-ліги (з моменту заснування Прем'єр-ліги в сезоні 1992/93 по сезон 2010/11 включно)[7]
  • Єдиний гравець, забивав в 11 послідовних розіграшах Ліги чемпіонів УЄФА (з сезону 1996/97 по 2006/07)
  • Найкращий бомбардир в історії Кубка європейських чемпіонів / Ліги чемпіонів УЄФА серед британських гравців[8]
  • Другий півзахисник в історії (після Метта Ле Тісьє), який забив більше 100 голів у Прем'єр-лізі за один клуб
  • Рекордсмен за кількістю офіційних матчів за «Манчестер Юнайтед»
  • Найкращий бомбардир «Манчестер Юнайтед» у Прем'єр-лізі
  • Єдиний гравець «Манчестер Юнайтед», який забивав в 14 сезонах Ліги чемпіонів УЄФА

Нагороди та звання[ред. | ред. код]

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра
Клуб Сезон Ліга Кубок Англії Кубок Ліги Єврокубки[10] Інші[11] Разом
Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
Манчестер Юнайтед 1990–91 2 1 0 0 0 0 0 0 0 0 2 1
1991–92 38 4 3 0 8 3 1 0 1 0 51 7
1992–93 41 9 2 2 2 0 1 0 0 0 46 11
1993–94 38 13 7 1 8 3 4 0 1 0 58 17
1994–95 29 1 7 1 0 0 3 2 1 0 40 4
1995–96 33 11 7 1 2 0 2 0 0 0 44 12
1996–97 26 3 3 0 0 0 7 2 1 0 37 5
1997–98 29 8 2 0 0 0 5 1 1 0 37 9
1998–99 24 3 6 2 1 0 9 5 1 0 41 10
1999–00 30 6 – – 0 0 11 1 3 0 44 7
2000–01 31 5 2 0 0 0 11 2 1 0 45 7
2001–02 25 7 1 0 0 0 13 2 1 0 40 9
2002–03 36 8 3 2 5 0 15 4 0 0 59 14
2003–04 33 7 5 0 0 0 8 1 1 0 47 8
2004–05 32 5 4 0 1 1 6 2 1 0 44 8
2005–06 27 3 2 1 3 0 5 1 0 0 37 5
2006–07 30 4 6 0 0 0 8 2 0 0 44 6
2007–08 31 3 2 0 0 0 9 0 1 1 43 4
2008–09 28 2 2 0 4 1 11 1 2 0 47 4
2009–10 26 5 1 0 2 1 3 1 1 0 32 7
2010–11 19 2 2 1 1 0 3 0 1 0 26 3
Всього за кар'єру 607 110 67 11 37 9 135 27 18 1 864 158

(станом на 7 березня 2011 року)

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Георгій Деметрадзе: Кінцева зупинка Саакашвілі – психлікарня на вулиці Асатіані в Тбілісі // Football24.ua. — 2017. — 4 червня.
  2. ↑ Офіційно: Гіггз призначений головним тренером збірної Уельсу (укр.). Архів оригіналу за 16 січня 2018. Процитовано 15 січня 2018.
  3. ↑ Ten Years and Counting. Архів оригіналу за 12 лютого 2009. Процитовано 8 березня 2011.
  4. ↑ Teams of the Century.[недоступне посилання з квітня 2019]
  5. ↑ Ветеран «Манчестер Юнайтед» Райан Гіггз визнаний уболівальниками найкращим гравцем в історії клубу [Архівовано 4 лютого 2011 у Wayback Machine.].
  6. ↑ а б Statistics (англійською) . PremierLeague.com. Архів оригіналу за 14 лютого 2012. Процитовано 8 березня 2011.
  7. ↑ Giggs does it again (англійською) . PremierLeague.com. 17.08.2010. Архів оригіналу за 20 серпня 2010. Процитовано 8 березня 2011.
  8. ↑ Top Scorers - UEFA Champions League 1991-2011 (англійською) . EuroFutbal Archive. Архів оригіналу за 4 червня 2012. Процитовано 8 березня 2011.
  9. ↑ Giggs is Awarded Honorary Degree publisher = BBC (англійською) . 15 липня 2008. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 8 березня 2011.
  10. ↑ Ліга чемпіонів УЄФА, Кубок УЄФА, Кубок володарів кубків УЄФА.
  11. ↑ Суперкубок Англії, Суперкубок УЄФА, Міжконтинентальний кубок, Клубний чемпіонат світу.

Посилання[ред. | ред. код]

Twitter (англ.)
Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Спорт
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Довідкові видання
Нормативний контроль
Найкращі молоді футболісти сезону в Європі — володарі «Трофею Браво»
1978 Кейс | 1979 Бертлс | 1980 Г. Мюллер | 1981 Ворк | 1982 Шоу | 1983 Боніні | 1984 Рігетті | 1985 Бутрагеньйо | 1986 Бутрагеньйо | 1987 ван Бастен | 1988 Охана | 1989 Мальдіні | 1990 Баджо | 1991 Просинечки | 1992 Гвардіола | 1993 Гіггз | 1994 Пануччі | 1995 Клюйверт | 1996 Дель П'єро | 1997 Роналду | 1998 Роналду | 1999 Буффон | 2000 Касільяс‎ | 2001 Гаргрівз | 2002 Метцельдер | 2003 Руні | 2004 К. Роналду | 2005 Роббен | 2006 Фабрегас | 2007 Мессі | 2008 Бензема | 2009 Бускетс | 2010 Т. Мюллер | 2011 Азар | 2012 Верратті | 2013 Іско | 2014 Погба | 2015 Берарді
1 Батленд (в) • 2 Тейлор • 3 Бертранд • 4 Роуз • 5 Кокер • 6 Доусон • 7 Клеверлі • 8 Аллен • 9 Старрідж • 10 Белламі • 11 Гіггз (к) • 12 Томкінс • 13 Корк • 14 Річардс • 15 Ремзі • 16 Сінклер • 17 Сорделл • 18 Стіл (в) • Тренер: Пірс
Велика Британія

Елбатс (1892–1900) · Вестс (1900–03) · Мангноллс (1903–12) · Бентліс (1912–14) · Робсон (1914–21) · Чепмен (1921–26) · Гілдичг (1926–27) · Бемлетт (1927–31) · Крікмер (1931–32) · Данкан (1932–37) · Крікмер (1937–45) · Басбі (1945–69) · Мерфів.о. (1958) · Макгіннесс (1969–70) · Басбі (1970–71) · О'Феррелл (1971–72) · Дохерті (1972–77) · Секстон (1977–81) · Аткінсон (1981–86) · Фергюсон (1986–2013) · Моєс (2013–14) · Гіггзг/в.о. (2014) · Ван Гал (2014–16) · Моурінью (2016–18) · Сульшер (2018–21) · Каррікв.о. (2021) · Рангнік (2021–)

с — секретар; г — граючий тренер; в.о. — виконувач обов'язків.

Барнс (1954–56) · Мерфі (1956–64) · Боуен (1964–74) · Берджессв. о. (1965) · Сміт (1974–79) · Інгленд (1979–87) · Вільямсв. о. (1988) · Йорат (1988–93) · Тошак (1994) · Сміт (1994–95) · Гоулд (1995–99) · Саутоллв. о. (1999) · Г'юз (1999–2004) · Тошак (2004–10) · Фліннв. о. (2010) · Спід (2010–11) · Коулмен (2012–17) · Гіггз (2018–20) · Пейджв. о. (2020–)

Футболіст Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Раян_Гіггз&oldid=39044278