Роберт Мугабе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роберт Мугабе
англ. Robert Gabriel Mugabe
шона Robert Gabriel Mugabe
англ. Robert Gabriel Mugabe
Роберт Мугабе англ. Robert Gabriel Mugabe

Час на посаді:
31 грудня 1987 — 21 листопада 2017
ПопередникКанаан Банана
НаступникЕммерсон Мнангагва

Час на посаді:
30 січня 2014 — 30 січня 2015
ПопередникМохаммед ульд Абдель Азіз
НаступникІдріс Дебі

Народився21 лютого 1924(1924-02-21) (95 років)
Кутаме, поблизу Хараре
НаціональністьШона
РідняГабрієль Муґабе
Релігіякатолик
Особистий підписSignature of Robert Mugabe traced.svg
Нагороди
Орден Хосе Марті

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Роберт Габрієль Мугабе (англ. Robert Gabriel Mugabe; нар. 21 лютого 1924) — прем'єр-міністр Зімбабве з 1980 і президент з 1987 по 21 листопада 2017[1]. Засновник лівонаціоналістичного (маоїстського) партизанського руху Африканський Національний Союз Зімбабве (ЗАНУ) (1963).

Католик, вчився в єзуїтській школі. За освітою вчитель (ступінь бакалавра).

Після приходу до влади встановив однопартійну диктатуру. Відомий гоніннями на «білих фермерів» (2001) і критикою на адресу США. В політиці заявляє прихильність соціалізму через відмову від ринкової економіки по програмі МВФ, виступає прибічником націоналізації промисловості і концепції «жорстких цін» на життєво-необхідні товари, що зрештою призводило і призводить лише до найвищої у світі інфляції, яка подеколи обчислюється шестизначними числами .

Мугабе відомий своєю ексцентричністю і нестриманістю у висловлюваннях. Так, розвинуті країни Заходу він традиційно називає «великими братами», а президента США Джорджа Буша — «сучасним Гітлером».

Біографія[ред. | ред. код]

Навчання[ред. | ред. код]

Роберт Габріель Мугабе народився 21 лютого 1924 року в британській колонії Південна Родезія в сім'ї емігранта з Малаві. За етнічним приналежністю належить до народності шона. Початкову освіту отримав у місцевій католицькій школі, закінчивши яку в 1942 році він декілька років викладав у початкових класах. В 1949—1951 роках пройшов курс навчання в південноафриканському університеті для чорних Форт Харе та отримав степінь бакалавра мистецтв. Потім повернувся додому та продовжив вчительську кар'єру. В 1958 році Муґабе уклав контракт з коледжем Святої Марії в місті Такораді (Гана) та пропрацював там два роки.

Діяльність[ред. | ред. код]

В 1960 році під час відпустки на батьківщину познайомився з активістами підпільного визвольного руху та вступив в Національну демократичну партію (НДП; National Democratic Party, NDP).

В жовтні 1960 року Мугабе вибраний секретарем зі зв'язку з громадськістю НДП, а в 1961—1963 роках займав аналогічну посаду в заміненому НДП Союзі африканського народу Зімбабве (ЗАПУ; Zimbabwe African People's Union, ZAPU). В 1963 році на фоні конфлікту з лідером ЗАПУ Джошуа Нкомо (Joshua Nkomo) Мугабе створив нову партію — Африканський національний союз Зімбабве (ЗАНУ; Zimbabwe African National Union, ZANU) та став її генеральним секретарем при президенті Ндабанінгі Сітоле (Ndabaningi Sithole).

В 1963—1974 роках перебував в тюрмі Харарі. Звільнившись втік до Мозамбіку. Восени 1976 року очолювана ним партія об'єдналась з ЗАПУ в «Патріотичний фронт». Тоді ж він був вибраний президентом ЗАНУ.

В другій половині 1970-х років Мугабе брав участь в декількох міжнародних конференціях, присвячених врегулюванню ситуації в Південній Родезії, головною з яких стала зустріч між представниками британського уряду та лідерами повстанців в Ланкастер-Хаусе у вересні-грудні 1979 року. Її результатом став «Ланкастерський договір» про зупинення вогню та проведення парламентських виборів з участю раніш заборонених ЗАНУ та ЗАПУ.

На виборах в лютому 1980 року очолювана партія Мугабе отримала 63 проценти виборців та сформувала більшість у Палаті зібрань. 18 квітня була проголошена незалежність країни, з цього часу вона стала називатися Зімбабве. Мугабе очолив коаліційний уряд, що складався головним чином з членів ЗАНУ та ЗАПУ, а посаду президента отримав Канаан Банана.

Переворот 2017 року[ред. | ред. код]

14 листопада, після того, як Мугабе відправив у відставку Еммерсона Мнангагва, котрий вважався ймовірним наступником голови держави, армійські підрозділи перекрили основні магістралі країни. 15 листопада в Хараре було захоплено будинок держтелерадіокомпанії ZBC[2]. Також агентство Рейтер повідомило про затримання Ігнаціуса Чомбо, одного з лідерів партії Зімбабвійського африканського національного союзу. Доля Мугабе станом на 15 листопада залишається невідомою, при цьому генерал-майор Сібусісо Мойо стверджував, що це не переворот, а «взяття ситуації під контроль, направлене проти „злочинців“, котрі оточують чинного голову держави»[3][4][5]. На фоні загрози імпічменту Мугабе подав у відставку 21 листопада 2017 року. За повідомленнями медіа, умовами його формально добровільної відставки були недоторканність особисто Мугабе і його сім'ї, гарантії захисту його бізнесу, а також виплата Роберту Мугабе 10 мільйонів американських доларів[6]. Через кілька місяців Мугабе публічно оголосив, що його відставка не була добровільною і що він повинен повернутися до влади. Однак наразі Мугабе не бере активної участі в політичному житті Зімбабве[7].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Двічі одружений. Є троє дітей.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У серпні 2016 року Мугабе доручив генеральному комісару поліції країни заарештувати всіх членів олімпійської команди Зімбабве відразу після прибуття їх в аеропорт Хараре. Причиною такого рішення стало те, що спортсмени Зімбабве не отримали жодної нагороди на Олімпійських іграх 2016 року[8][9].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • А. В. Воеводский. Роберт Габриэл Мугабе // А. Б. Давидсон (общ. ред.). История Африки в биографиях. — Москва: РГГУ, 2012. — С. 257—266.(рос.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]