Роберт Мугабе

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Роберт Мугабе
англ. Robert Gabriel Mugabe
шона Robert Gabriel Mugabe
англ. Robert Gabriel Mugabe
Роберт Мугабеангл. Robert Gabriel Mugabe

Час на посаді:
31 грудня 1987 — 21 листопада 2017
ПопередникКанаан Банана
НаступникЕммерсон Мнангагва

Час на посаді:
30 січня 2014 — 30 січня 2015
ПопередникМохаммед ульд Абдель Азіз
НаступникІдріс Дебі

Народився21 лютого 1924(1924-02-21) (94 роки)
Кутаме, поблизу Хараре
НаціональністьШона
РідняГабрієль Муґабе
Релігіякатолик
Особистий підписSignature of Robert Mugabe traced.svg

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Роберт Габрієль Мугабе (англ. Robert Gabriel Mugabe; нар. 21 лютого 1924) — прем'єр-міністр Зімбабве з 1980 і президент з 1987 по 21 листопада 2017[1]. Засновник лівонаціоналістичного (маоїстського) партизанського руху Африканський Національний Союз Зімбабве (ЗАНУ) (1963).

Католик, вчився в єзуїтській школі. За освітою вчитель (ступінь бакалавра).

Після приходу до влади встановив однопартійну диктатуру. Відомий гоніннями на «білих фермерів» (2001) і критикою на адресу США. В політиці заявляє прихильність соціалізму через відмову від ринкової економіки по програмі МВФ, виступає прибічником націоналізації промисловості і концепції «жорстких цін» на життєво-необхідні товари, що зрештою призводило і призводить лише до найвищої у світі інфляції, яка подеколи обчислюється шестизначними числами .

Мугабе відомий своєю ексцентричністю і нестриманістю у висловлюваннях. Так, розвинуті країни Заходу він традиційно називає «великими братами», а президента США Джорджа Буша — «сучасним Гітлером».

Біографія[ред. | ред. код]

Навчання[ред. | ред. код]

Роберт Габріель Мугабе народився 21 лютого 1924 року в британській колонії Південна Родезія в сім'ї емігранта з Малаві. За етнічним приналежністю належить до народності шона. Початкову освіту отримав у місцевій католицькій школі, закінчивши яку в 1942 році він декілька років викладав у початкових класах. В 1949—1951 роках пройшов курс навчання в південноафриканському університеті для чорних Форт Харе та отримав степінь бакалавра мистецтв. Потім повернувся додому та продовжив вчительську кар'єру. В 1958 році Муґабе уклав контракт з коледжем Святої Марії в місті Такораді (Гана) та пропрацював там два роки.

Діяльність[ред. | ред. код]

В 1960 році під час відпустки на батьківщину познайомився з активістами підпільного визвольного руху та вступив в Національну демократичну партію (НДП; National Democratic Party, NDP).

В жовтні 1960 року Мугабе вибраний секретарем зі зв'язку з громадськістю НДП, а в 1961—1963 роках займав аналогічну посаду в заміненому НДП Союзі африканського народу Зімбабве (ЗАПУ; Zimbabwe African People's Union, ZAPU). В 1963 році на фоні конфлікту з лідером ЗАПУ Джошуа Нкомо (Joshua Nkomo) Мугабе створив нову партію — Африканський національний союз Зімбабве (ЗАНУ; Zimbabwe African National Union, ZANU) та став її генеральним секретарем при президенті Ндабанінгі Сітоле (Ndabaningi Sithole).

В 1963—1974 роках перебував в тюрмі Харарі. Звільнившись втік до Мозамбіку. Восени 1976 року очолювана ним партія об'єдналась з ЗАПУ в «Патріотичний фронт». Тоді ж він був вибраний президентом ЗАНУ.

В другій половині 1970-х років Мугабе брав участь в декількох міжнародних конференціях, присвячених врегулюванню ситуації в Південній Родезії, головною з яких стала зустріч між представниками британського уряду та лідерами повстанців в Ланкастер-Хаусе у вересні-грудні 1979 року. Її результатом став «Ланкастерський договір» про зупинення вогню та проведення парламентських виборів з участю раніш заборонених ЗАНУ та ЗАПУ.

На виборах в лютому 1980 року очолювана партія Мугабе отримала 63 проценти виборців та сформувала більшість у Палаті зібрань. 18 квітня була проголошена незалежність країни, з цього часу вона стала називатися Зімбабве. Мугабе очолив коаліційний уряд, що складався головним чином з членів ЗАНУ та ЗАПУ, а посаду президента отримав Канаан Банана.

Переворот 2017 року[ред. | ред. код]

14 листопада, після того, як Мугабе відправив у відставку Еммерсона Мнангагва, котрий вважався ймовірним наступником голови держави, армійські підрозділи перекрили основні магістралі країни. 15 листопада в Хараре було захоплено будинок держтелерадіокомпанії ZBC[2]. Також агентство Рейтер повідомило про затримання Ігнаціуса Чомбо, одного з лідерів партії Зімбабвійського африканського національного союзу. Доля Мугабе станом на 15 листопада залишається невідомою, при цьому генерал-майор Сібусісо Мойо стверджував, що це не переворот, а «взяття ситуації під контроль, направлене проти „злочинців“, котрі оточують чинного голову держави»[3][4][5]. На фоні загрози імпічменту Мугабе подав у відставку 21 листопада 2017 року. За повідомленнями медіа, умовами його формально добровільної відставки були недоторканність особисто Мугабе і його сім'ї, гарантії захисту його бізнесу, а також виплата Роберту Мугабе 10 мільйонів американських доларів[6]. Через кілька місяців Мугабе публічно оголосив, що його відставка не була добровільною і що він повинен повернутися до влади. Однак наразі Мугабе не бере активної участі в політичному житті Зімбабве[7].

Особисте життя[ред. | ред. код]

Двічі одружений. Є троє дітей.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

У серпні 2016 року Мугабе доручив генеральному комісару поліції країни заарештувати всіх членів олімпійської команди Зімбабве відразу після прибуття їх в аеропорт Хараре. Причиною такого рішення стало те, що спортсмени Зімбабве не отримали жодної нагороди на Олімпійських іграх 2016 року[8][9].

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • А. В. Воеводский. Роберт Габриэл Мугабе // А. Б. Давидсон (общ. ред.). История Африки в биографиях. — Москва: РГГУ, 2012. — С. 257—266.(рос.)

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]