Сасівка (Свалявський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Сасівка
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Свалявський район
Рада/громада Неліпинська сільська рада
Код КОАТУУ 2124083503
Основні дані
Засноване 1855
Населення 1412
Площа 1,371 км²
Густота населення 1029,91 осіб/км²
Поштовий індекс 89309
Телефонний код +380 3133
Географічні дані
Географічні координати 48°33′58″ пн. ш. 23°04′10″ сх. д. / 48.56611° пн. ш. 23.06944° сх. д. / 48.56611; 23.06944Координати: 48°33′58″ пн. ш. 23°04′10″ сх. д. / 48.56611° пн. ш. 23.06944° сх. д. / 48.56611; 23.06944
Середня висота
над рівнем моря
311 м
Місцева влада
Адреса ради 89308, с. Неліпино вул. Головна, 157, тел. 3-32-21
Карта
Сасівка. Карта розташування: Україна
Сасівка
Сасівка
Сасівка. Карта розташування: Закарпатська область
Сасівка
Сасівка
Мапа

Са́сівка — село в Україні, в Закарпатській області, Свалявському районі.

Колись дуже давно в улоговині Дупильне поселилося плем’я, вождем якого був чоловік по імені Сас. Плем’я займалося землеробством, полюванням

У вождя племені була дуже гарна дочка (ім’я не відоме). Вождь сусіднього племені (ім’я теж не відоме) полюбив дівчину і хотів на ній оженитися, але дівчина не захотіла стати його жінкою. За звичаями племені вона чекала на іншого нареченого. Отримавши відмову вождь розсердився і задумав силою ( зібрав військо племені ) забрати дівчину та одружитись.

Одного разу люди із племені Саса полювали і помітили, ща на них насувається ворог. Вони швидко сповістили вождя про небезпеку. Сас зібрав своїх людей і почався нерівний бій. В цьому бою загинув сам вождь племені Сас. Тоді дочка, побачивши мертвого батька вбила нелюбимого нареченого, вожака сусіднього племені.

Після цього бою, люди які залишилися в живих, спустилися у низину, теперішнє село і оселились там. А село отримало назву «Сасівка», від імені вождя племені Сас.

Інше твердження про походження назви села Сасівка сягає періоду

Х ст. від угорського слова «szaz» (100), саме стільки переселенців зупинились на території села. Назву селу дали гуни (переселенці), які переселялися із Ліведії на територію між Дунаєм і Дніпром. Про це свідчать знахідки, які були знайдені в урочищі «Дупильне» де є печера, в якій у 1916р. знайдено старовинні речі. Про цю знахідку свідчать архівні документи, які колись зберігались на території Свалявського хімкомбінату

В околицях Сасівки в 1830 році рікою Віченю вимито бронзову спіраль для захисту рук. В 1890 році в долині Ждимір знайдено бронзовий скарб.

За архівними документами розповідається, що в селі часто спалахували епідемії різних хвороб. В 1770 і 1831 рр. була епідемія холери, від якої вимерло 15% населення. Епідемії були і пізніше про це свідчить розповідь Борто Єлени Михайлівни 1929 року народження, яка розповідала: « Там де на сьогоднішній день знаходиться старий тин, колись була трупарня. Під час епідемій холери ( місцеві жителі називали її корела), тиф, червінка церковник кожного ранку ходив по селу і збирав мертвих людей. А потім священик їх хоронив. Священик казав людям, які допомагали хоронити мертвих, щоб змащували руки часником. У трупарні були тільки столи, де складали померлих. По селу ходили лікарі і збирали ще живих, але хворих людей, щоб припинити епідемію хвороби, а ліків лікувати не було. Хворих труїли, або кидали у яму напівживих. Тому селяни хворих прятали у сіні, або прилеглих корчах, а потім забирали додому і виходжували.

Знайдено на території села декілька кладовищ – це в урочищі «Голиця» (місцева назва) біля номерів будинку 198-205, в урочищі «Ромшовець». На теперішньому новому кладовищі теж колись було кладовище, про що свідчать знайдені надгробні плити .

урочище «МЛИН» отримало свою назву тому, що там колись був сільський млин. Де був Млин, були лотоки. На розтоках відділялася від Вичі полоса води і текла на ці лотоки. Від цього млин крутився.

Під час будівництва залізної дороги в 1917 році на території села з’явились євреї ( в селі їх називали «жиди»). . У жидів була церква – синагога (в селі казали - «бужня»). У жидів була своя баня – «купіль» ( знаходилась на тому місці, де зараз проживає сім’я Сможаник), куди вони ходили митись кожну п’ятницю.

В селі з давніх-давен розвивалося ткацтво, жінки садили коноплю.

Церква Покрови пр. богородиці. 1827.

У 1672 р. згадують священика Василя Попадинця. У 1699 р. ішлося про церковну ділянку, виділену поміщиком. Дерев’яну церкву згадують у 1733, 1778 і 1881 роках як філію Неліпина.

Нині в селі – типова мурована церква, що давніше була присвячена св. Василю Великому. Вказаний над входом 1827 р. слід вважати початком спорудження, бо в письмових джерелах трапляється також 1843 р.

Останній ремонт зроблено в 1977 р. Біля церкви стоїть гарна каркасна дерев’яна дзвіниця під конічним шатром. Великий дзвін відлив Ф. Еґрі в 1923 р. за священика Василя Грабаря та куратора Федора Головнича. Дещо менший відлито ужгородською фірмою

“Акорд” у 1938 р. До виготовлення меншо- Василь Сакал. Найменший дзвін походить з го дзвону в 1879 р. спричинилися о. Ананій 1842 p., коли парохом був Йосип Нижалов-Матяцко та куратори Дмитро Головним та ський, а куратором Андрій Коневич. В 1946р. коли край перейшов під владу Радянського Союзу священик Ковач всім жителям села після служби повідомив, що якщо село не перейде в православ’я, то його посадять, а церкву Греко-католицьку зруйнують. З тих часів церква стає православна.

Розташування[ред. | ред. код]

Село Сасівка розміщено на північному сході від м. Свалява — районного центру Свалявського району. Розміщено село за 5 км від райцентру.

Село розкинулось в долині річки Вича, яка витікає з підніжжя гори Стій (висота якої 1677 м над рівнем моря). Належить ця водна артерія, що протікає біля села, до басейну річки Тиса, а в районі села Неліпине впадає в річку Латориця.

Селом протікає струмочок «Потічок». Кругом досить круті схили вододільного хребта, покритого буковими та грабовими деревами і кущами ліщини та ожини. Поверхня села представлена середньовисокими хребтами, глибоко розчленованими долинами річок і тимчасовими водотоками, що оточують улоговину села Сасівка.

Село Сасівка має статус гірського, оскільки сільськогосподарські угіддя розміщені на крутих схилах.

Біля села прокладена залізнична дорога міжнародного значення: Москва — Чоп, Белград, Будапешт і т. д., колія збудована в 1917 році.

Населення[ред. | ред. код]

За переписом 2001 року у селі Сасівка русинську мову назвали рідною 21,8 % населення[1].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]