Мамонтове дерево велетенське

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Секвоядендрон)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мамонтове дерево велетенське
Дерево «Велетень грізлі» в гаю Маріпоза, Національний парк Йосеміті
Дерево «Велетень грізлі» в гаю Маріпоза, Національний парк Йосеміті
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Насінні (Spermatophyta)
Клас: Хвойні (Coniferopsida)
Порядок: Хвойні (Coniferales)
Родина: Кипарисові (Cupressaceae)
Рід: Мамонтове дерево (Sequoiadendron)
Вид: Мамонтове дерево велетенське
Біноміальна назва
Sequoiadendron giganteum
(Lindl.) J.Buchh., 1939
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Sequoiadendron giganteum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Sequoiadendron giganteum
EOL logo.svg EOL: 323361
IPNI: 677175-1
ITIS logo.svg ITIS: 183438
IUCN logo.svg МСОП: 34023
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 99814

Мамонтове дерево велетенське[1], або секвоядендрон велетенський (Sequoiadendron giganteum) — єдиний сучасний вид роду мамонтове дерево (Sequoiadendron), також відомий як «гігантська секвоя» та «велінгтонія». Є одним із найдовговічніших і найбільших дерев на Землі. Це однодомна вічнозелена рослина. Дорослі дерева досягають висоти до 100 метрів з діаметром стовбура 10-12 м. Найстаріше сучасне мамонтове дерево велетенське має вік 3200 років, встановлений за річними кільцями.

Опис[ред. | ред. код]

Кора червоно-бурого забарвлення, з глибокими тріщинами, дуже товста — 60-70 см. Кора дерева дуже погано загоряється, що захищає рослину під час пожеж. Обвуглюючись, кора запобігає пошкодженню деревини. Крона правильна, пірамідальної форми. Хвоя дрібна. Має дуже багато декоративних форм: плакучу, карликову, блакитну, золотисту. Завдяки цьому вид широко використовують для монументальних контрастних композицій у лісопарковому будівництві. Крім того, має дуже цінну деревину. Вона легка і міцна, не гниє, добре піддається обробці[2]

Популяції мамонтового дерева були значно поширені в Північній Америці. Сьогодні його вважають реліктовим видом, що потребує охорони. Спосіб мікроклонального розмноження рослини[3][4][5] є досить дорогим і наукомістким. Рослину дуже важко розмножити насіннєвим або вегетативним способами. Для насіннєвого розмноження необхідні специфічні умови[6]], а живці важко вкорінюються.

Назву вид дістав через велетенські розміри і зовнішню схожість своїх величезних повислих гілок з бивнями мамонта. Цей вид був значно поширений у північній півкулі наприкінці крейдового періоду і в третинному періоді, зараз збереглося лише близько 30 гаїв, розташованих на західному схилі Сьєрра-Невади в Каліфорнії на висоті 1500—2000 м над рівнем моря.

Листя мамонтового дерева велетенського

Наукову назву мамонтового дерева велетенського, описаного в 1853 році, змінювали кілька разів через бажання присвоїти дереву ім'я одного з великих людей того часу. Найбільші мамонтові дерева мають власні імена: «Батько лісів», «Генерал Шерман», «Генерал Грант» та інші. Латинську назву дерево дістало на честь творця алфавіту Черокі — індіанця на ім'я Секвоя.

Мамонтове дерево як декоративну рослину розводять у багатьох країнах світу: південно-західній частині Європи, куди воно було завезене ще в середині XIX століття, а також у Південному Криму, Середній Азії, на Чорноморському узбережжі Кавказу, в Закарпатті.

Мамонтове дерево велетенське викарбуване на монеті номіналом 25 центів Каліфорнії.

Мамонтове дерево велетенське в Україні[ред. | ред. код]

  • м. Ужгород, ботанічний сад Ужгородського національного університету, вік дерева близько 100 років[7].
  • Дендропарк в с. Березинка, Мукачівського району, Закарпатської області на території парку росте два дерева секвоядендрону.
  • Дендропарк в с. Кам'яни́ця, Ужгородського району, Закарпатської області[8].
  • м. Львів, на території Ботанічного саду ЛНУ: 49°50′01.1″N 24°01′51.6″E, див. на Youtube.
  • м. Миколаїв, біля ДОЦ Дельфін[9]. Висаджено 07.06.2014.
  • м. Миколаїв, на території зоопарку.
  • смт. Нікіта, АР Крим, Нікітський ботанічний сад. Висаджено 1885 р.
  • м. Одеса, на території військового госпіталю.
  • м. Ялта, Масандрівський парк: 44°30′18″N 34°11′15″E (засохле).
  • м. Київ, на території наукової частини ботанічного саду ім. О. Фоміна[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sequoiadendron giganteum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Калініченко О. А. Декоративна дендрологія. К.: Вища шк., 2003. 199 с.
  3. Huang L., Lius S., Huang B. et al. Rejuvenation of sequoia sempervirens by repeated grafting of shoot tips onto juvenile rootstocks in vitro // Plant Physiol. 1992. Vol. 98. N 1. P. 166—173.
  4. Monteuuis O. In vitro meristem culture of juvenile and mature Sequoiadendron giganteum // Tree Physiol. 1987. Vol. 3. N 3. Р. 265—272.
  5. Monteuuis O., Gendraud M. Nucleotide and nucleic acid status in shoot tips from juvenile and mature clones of Sequoiadendron giganteum during rest and growth phases // Tree Physiol. 1987. Sep. Vol. 3. N. 3. P. 257—263.
  6. Fenn M. E, Dunn P. H, Durall D. M. Effects of ozone and sulfur dioxide on phyllosphere fungi from three tree species // Appl. Environ. Microbiol. 1989. Vol. 55. N 2. Р. 412—418
  7. Зелені перлини, релікти та екзоти Ужгорода. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 25 жовтня 2016. 
  8. https://uain.press/news/biolog-stvoryv-u-seli-na-zakarpatti-unikalnyj-dendropark-foto-1247738
  9. https://www.facebook.com/permalink.php?story_fbid=10205414750543092&id=1079582035
  10. Кедры (род Cedrus)

Посилання[ред. | ред. код]