Кріоліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кріоліт
816- Ivigtut - cryolite.jpg
Загальні відомості
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1],
чинний (успадкований, G)[d][2]
Хімічна формула Na₃AlF₆
Nickel-Strunz 10 3.CB.15[3]
Ідентифікація
Колір безбарвний, білий, сіруватий, жовтуватий, брудно-бурий, блідо зеленуватийб рідко рожевуватий
Сингонія Моноклінна сингонія
Спайність відсутня
Твердість 2,5-3,5
Блиск від скляного до жирного
Колір риси білий колір
Питома вага 2,95 — 3,01 г/см³
Інші характеристики
Названо на честь лід[2],
Камінь[2],
складене слово[d]
CMNS: Кріоліт на Вікісховищі

Кріоліт (англ. cryolite; нім. Eisstein, Kryolith m) — мінерал класу галогенідів, флуоридів. Поширений типовий акцесорний мінерал метасоматично змінених лужних гранітів і полевошпатових альбітрибекітових метасоматитів, що містять рідкіснометальні (тантало-ніобієве, цирконієве, рідкіснометальне) зруденіння. Алюмофлуорид натрію острівної будови, теоретично містить 12,8 % Al, 32,9 % Na і 54,3 % F. Домішки: Si, Fe, Mg, K, Sr, Th.

Історія[ред. | ред. код]

Кріолітова копальня Івігтут, Гренландія, 1940

Кріоліт вперше був виявлений та описаний в 1799 році в Івіттууті в Гренландії Підером Хрістіаном Абілдгардом (Peder Christian Abildgaard, 1740—1801). Він назвав цей мінерал за характерним виглядом від грецьких слів κρύος [krýos] «мороз, лід» та λίθος [lítʰos] «камінь» — кріоліт, що означає «крижаний камінь».

Родовища[ред. | ред. код]

Біля смт Хорошів, Житомирської області в мікрокліно-кварцових пегматитах виявлені великі друзові порожнини з гігантськими кристалами топазу, в яких містяться рясні газово-рідкі включення, що містять кріоліт, кварц та інші мінерали[4].

У Ерзінському гранітному масиві (Тива) кріоліт поряд з томсенолітом є звичайним акцесорним мінералом в альбіто-рибекітових гранітах.

Застосування[ред. | ред. код]

Кріолітова структура

Один з найважливіших напрямків використання кріоліту — металургійний, а саме виробництво алюмінію. Алюміній з мінералу отримують електролітичним шляхом. Якщо не застосувати кріоліт (і в цьому його основна цінність), отримати таким способом алюміній практично неможливо. Цей метал у чистому вигляді не зустрічається, отримання реальне тільки з окису, найкраще розчинення якого характерне саме кріоліту. Що стосується ефективності електролізу, то вона не залежить від того, яка сировина бралася для роботи — природна чи синтетична[5].

Рисс Йосип Григорович відомий український вчений-хімік під його керівництвом вдосконалювалась технологія виробництва «кріоліту», що дозволило збільшити випуск дефіцитного алюмінію.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]