Кріоліт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кріоліт
816- Ivigtut - cryolite.jpg
Статус IMA чинний (успадкований, G)[d][1] і чинний (успадкований, G)[d][2]
Хімічна формула Na₃AlF₆
Ідентифікація
Колір безбарвний, білий, сіруватий, жовтуватий, брудно-бурий, блідо зеленуватийб рідко рожевуватий
Сингонія Моноклінна сингонія
Спайність відсутня
Твердість за шкалою Мооса 2,5-3,5
Блиск від скляного до жирного
Колір риси білий колір
Питома вага 2,95 — 3,01 г/см³

Кріоліт (англ. cryolite; нім. Eisstein, Kryolith m) — мінерал класу галогенідів, флуоридів. Поширений типовий акцесорний мінерал метасоматично змінених лужних гранітів і полевошпатових альбітрибекітових метасоматитів, що містять рідкіснометальні (тантало-ніобієве, цирконієве, рідкіснометальне) зруденіння. Алюмофлуорид натрію острівної будови, теоретично містить 12,8% Al, 32,9% Na і 54,3% F. Домішки: Si, Fe, Mg, K, Sr, Th.

Історія[ред. | ред. код]

Кріолітова копальня Івігтут, Гренландія, 1940

Кріоліт вперше був виявлений та описаний в 1799 році в Івіттууті в Гренландії Підером Хрістіаном Абілдгардом (Peder Christian Abildgaard, 1740-1801). Він назвав цей мінерал за характерним виглядом від грецьких слів κρύος [krýos] "мороз, лід" та λίθος [lítʰos] "камінь" - кріоліт, що означає "крижаний камінь".

Родовища[ред. | ред. код]

Біля смт. Хорошів, Житомирської області в мікрокліно-кварцових пегматитах виявлені великі друзові порожнини з гігантськими кристалами топазу, в яких містяться рясні газово-рідкі включення, що містять кріоліт, кварц та інші мінерали[3].

У Ерзінскому гранітному масиві (Тува) кріоліт поряд з томсенолітом є звичайним акцесорним мінералом в альбіто-рибекітових гранітах.

Застосування[ред. | ред. код]

Кріолітова структура.

Один з найважливіших напрямків використання кріоліту – металургійний, а саме виробництво алюмінію. Алюміній з мінералу отримують електролітичним шляхом. Якщо не застосувати кріоліт (і в цьому його основна цінність), отримати таким способом алюміній практично неможливо. Цей метал у чистому вигляді не зустрічається, отримання реальне тільки з окису, найкраще розчинення якого характерне саме кріоліту. Що стосується ефективності електролізу, то вона не залежить від того, яка сировина бралася для роботи – природна чи синтетична[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Рисс Йосип Григорович відомий вчений-хімік під його керівництвом вдосконалюється технологія виробництва «кріоліту», що дозволило збільшити випуск дефіцитного алюмінію.

  1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. C A. P. Norwegische titanerze und andre neue fossilien // Allgemeines Journal der Chemie / за ред. A. N. Scherer — 1799. — Т. 2. — С. 502–502.
  3. Кріоліт - опис мінералу / Криолит - описание минерала. 
  4. Кріоліт: застосування та властивості.