Кріоліт
| Кріоліт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA |
чинний (успадкований, G)[d][1], чинний (успадкований, G)[d][2] |
| Хімічна формула | Na₃AlF₆ |
| Nickel-Strunz 10 | 3.CB.15[3] |
| Ідентифікація | |
| Колір | безбарвний, білий, сіруватий, жовтуватий, брудно-бурий, блідо зеленуватийб рідко рожевуватий |
| Сингонія | Моноклінна сингонія |
| Спайність | відсутня |
| Твердість | 2,5-3,5 |
| Блиск | від скляного до жирного |
| Колір риси | білий колір |
| Питома вага | 2,95 — 3,01 г/см³ |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь |
лід[2], Камінь[2], складене слово[d] |
 Кріоліт на Вікісховищі | |
Кріоліт (англ. cryolite; нім. Eisstein, Kryolith m) — мінерал класу галогенідів, флуоридів. Поширений типовий акцесорний мінерал метасоматично змінених лужних гранітів і полевошпатових альбітрибекітових метасоматитів, що містять рідкіснометальні (тантало-ніобієве, цирконієве, рідкіснометальне) зруденіння. Алюмофлуорид натрію острівної будови, теоретично містить 12,8 % Al, 32,9 % Na і 54,3 % F. Домішки: Si, Fe, Mg, K, Sr, Th.
Історія[ред. | ред. код]
Кріоліт вперше був виявлений та описаний в 1799 році в Івіттууті в Гренландії Підером Хрістіаном Абілдгардом (Peder Christian Abildgaard, 1740—1801). Він назвав цей мінерал за характерним виглядом від грецьких слів κρύος [krýos] «мороз, лід» та λίθος [lítʰos] «камінь» — кріоліт, що означає «крижаний камінь».
Родовища[ред. | ред. код]
Біля смт Хорошів, Житомирської області в мікрокліно-кварцових пегматитах виявлені великі друзові порожнини з гігантськими кристалами топазу, в яких містяться рясні газово-рідкі включення, що містять кріоліт, кварц та інші мінерали[4].
У Ерзінському гранітному масиві (Тива) кріоліт поряд з томсенолітом є звичайним акцесорним мінералом в альбіто-рибекітових гранітах.
Застосування[ред. | ред. код]
Один з найважливіших напрямків використання кріоліту — металургійний, а саме виробництво алюмінію. Алюміній з мінералу отримують електролітичним шляхом. Якщо не застосувати кріоліт (і в цьому його основна цінність), отримати таким способом алюміній практично неможливо. Цей метал у чистому вигляді не зустрічається, отримання реальне тільки з окису, найкраще розчинення якого характерне саме кріоліту. Що стосується ефективності електролізу, то вона не залежить від того, яка сировина бралася для роботи — природна чи синтетична[5].
Рисс Йосип Григорович відомий український вчений-хімік під його керівництвом вдосконалювалась технологія виробництва «кріоліту», що дозволило збільшити випуск дефіцитного алюмінію.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ а б в C A. P. Norwegische titanerze und andre neue fossilien // Allgemeines Journal der Chemie / за ред. A. N. Scherer — 1799. — Т. 2. — С. 502–502.
- ↑ MinDat
- ↑ Кріоліт - опис мінералу / Криолит - описание минерала.
- ↑ Кріоліт: застосування та властивості.
Література[ред. | ред. код]
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Кріоліт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Кріоліт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
