Альфред Келлер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Альфред Келлер
Alfred Keller
HauptmannAlfredKeller.jpg
Народження 19 вересня 1882(1882-09-19)[1]
Бохум, Арнсберг, Німеччина
Смерть 11 лютого 1974(1974-02-11)[1] (91 рік)
Берлін, НДР
Громадянство Німецька імперія Німецька імперія
Веймарська республіка Веймарська республіка
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Райхсгеер
Рейхсвер Рейхсвер
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Cross-Pattee-Heraldry.svg Люфтштрейткрафте
Люфтваффе Люфтваффе
Рід військ військово-повітряні сили
Роки служби 19021945
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Звання Luftwaffe epaulette Generaloberst.svg Генерал-полковник Люфтваффе
Командування 4-та авіаційна дивізія
4-й повітряний корпус
1-й повітряний флот
Війни / битви
Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден дому Гогенцоллернів
Орден «За заслуги» (Баварія)
Медаль «За відвагу» (Гессен)
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
Комбінований Знак Пілот-Спостерігач в золоті з діамантами
Почесна застібка на орденську стрічку для Люфтваффе
CMNS: Альфред Келлер на Вікісховищі

Альфред Келлер (нім. Alfred Keller; 19 вересня 1882, Бохум, Арнсберг — 11 лютого 1974, Берлін) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-полковник Люфтваффе (1940). Кавалер Pour le Mérite (1917) та Лицарського хреста Залізного хреста (1940).

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Альфред Келлер народився 19 вересня 1882 року в Бохумі, в родині податківця. Закінчив початкову школу в районі Шальке Гельзенкірхена. У 1897 році вступив в кадетське училище. 5 квітня 1902 року фанен-юнкером прийнятий в 17-й саперний батальйон Прусської армії в Торні.

З 18 серпня 1911 до 19 лютого 1912 року служив у 17-му саперному батальйону. 20 лютого 1912 був переведений у Вільгельмсгафен і призначений першим інженер-інспектором міських укріплень. Влітку того ж року пройшов підготовку льотчика-спостерігача в Меці і здійснив свій перший політ. Навесні 1913 року пройшов курс пілота в експериментальній льотній школі Нідер-Ноєндорфа, потім був прийнятий в якості пілота на авіастанцію в Дармштадті, де знаходився до 1 серпня 1914 року.

Перша світова війна[ред. | ред. код]

C початком Першої світової війни був призначений командиром 27-го авіазагону 5-го армійського авіапарку бомбардувальної авіації на Західному фронті. У жовтні 1914 року здійснив розвідувальний політ над Парижем, з метою визначити наявність ППО у французькій столиці. Це дозволило його авіазагону успішно здійснювати повітряні атаки на Париж і передмістя, за що був нагороджений Залізним хрестом 2-го класу.

З осені 1915 року здійснював командування 5-го армійського авіапарку, який брав участь в битві при Вердені і одночасно з вересня був командиром 40-го авіазагону, в складі якого здійснював нічні вильоти. У 1916 році призначений командиром 1-го армійського авіапарку бомбардувальної авіації, який брав участь в битві на Соммі. За свою спеціалізацію по бомбардувальникам отримав прізвисько «Бомба-Келлер».

З осені 1916 року був командиром 1-го Нічного авіазагону. 1 квітня 1917 року був призначений командиром 1-ї бомбардувальної ескадри Верховного командування. Ескадра на чолі з Келлером здійснювала нічні бомбардування в околицях Дюнкерка. У вересні 1917 року ескадра завдала раптовий нічний удар по базі британських експедиційних військ в Дюнкерку, бомбардувальники скинули близько 100 000 кг бомб і завдали значної шкоди. В результаті чого змусили британців відступити в Кале.

В ніч з 30 на 31 січня 1918 ескадра Келлера здійснила бомбардування Парижа, викликавши руйнування і паніку серед населення міста. Незважаючи на активні дії ППО ескадра не зазнала втрат. Після цього французьке командування було змушене зняти частину знарядь ППО з фронту для захисту столиці.

У Веймарській республіці[ред. | ред. код]

Після закінчення війни і розформування ВВС 1 грудня 1918 року вийшов у відставку. Очолив наземний відділ німецької Повітряної торгової компанії. З 1 травня 1923 року — керівний співробітник компанії авіаперевезень Юнкерса і директор Данцигської авіапошти. 1 травня 1925 року очолив авіаційну транспортну школу в Берліні-Штаакені, в 1928 році — в Брауншвейгу. У цей період почалася таємна підготовка нових військових льотчиків, в якій Келлер брав участь. З 1931 року став тісно співпрацювати з командуванням рейхсверу з питань відтворення військової авіації.

Кар'єра в Люфтваффе[ред. | ред. код]

1 січня 1934 року призначений командиром 2-ї інженерного батальйону і відряджений в Імперське міністерство авіації, залишався командиром льотної школи в Брауншвейгу. 1 червня 1934 року призначений командиром 154-ї бомбардувальної ескадри і комендантом авіабази в Фасбергу. З 1 квітня 1935 року — вищий командувач авіації IV Повітряного округу в Мюнстері. З 1 жовтня 1937 року — офіцер для особливих доручень в Імперському міністерстві авіації і при головнокомандувачі люфтваффе. З 1 січня 1938 року — командувач I повітряного округу в Кенігсберзі. З 4 лютого 1938 року керує повітряним командуванням люфтваффе в Східній Пруссії. 1 лютого 1939 призначений командиром 4-ї повітряної дивізії, розквартированої в Брауншвейгу.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

11 жовтня 1939 очолив, сформований на базі дивізії, 4-й повітряний корпус. 10 травня 1940 року корпус брав участь в нальоті на аеродроми Голландії та Бельгії. Під час Французької кампанії особисто здійснив 58 бойових вильотів в районі Дюнкерка.

20 серпня 1940 призначений командувачем 1-го повітряного флоту, а також командувачем ВПС на Сході. З початком німецько-радянської війни 1-й повітряний флот підтримував наступ групи армій «Північ».

Організував повітряне постачання наземних військ, які потрапили в «Дем'янський котел». [8] 1-й повітряний флот під командуванням Келлера брав участь в Блокаді Ленінграда, в 1942 році намагався зірвати навігацію по Ладозі. 26 червня 1943 року переведений в резерв люфтваффе і призначений керівником (Корфюрером) Націонал-соціалістичного авіакорпусу (НСФК), на чолі якого залишався до кінця війни.

Після війни[ред. | ред. код]

У травні 1945 року арештований британськими військами неподалік від Любека. 9 січня 1946 переведений в спеціальний табір для військовополонених в Південному Уельсі. У 1947 році звільнений.

У 1955 році став президентом Товариства кавалерів Лицарського хреста. Помер 11 лютого 1974 року в Берліні.

Нагороди[ред. | ред. код]

Військова кар'єра

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945. Friedburg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 3-7909-0284-5.
  • Scherzer, Veit (2007). Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives (in German). Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.
  • Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Эксмо, 2005. — 736 с. — 5000 экз. — ISBN 5-699-13768-8

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Munzinger-Archiv — 1913.
Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
генерал-майор
Гельмут Бінек
Kommandeur einer Fliegerdivision.svg
командир 4-ої авіаційної дивізії

1 лютого — 11 жовтня 1939
Наступник:
переформована на 4 ПвК
Попередник:
сформований з 4-ої авд
Kommandierender General eines Fliegerkorps.svg
командир 4-го повітряного корпусу

11 жовтня 1939 — 19 серпня 1940
Наступник:
генерал авіації
Курт Пфугбейль
Попередник:
генерал авіації
Вільгельм Віммер
Chef einer Luftflotte Version 1.svg
командувач 1-го повітряного флоту

20 серпня 194012 червня 1943
Наступник:
генерал авіації
Гюнтер Кортен