Ситник розлогий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ситник розлогий
Juncus effuses.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Однодольні (Liliopsida)
Підклас: Commelinids
Порядок: Тонконогоцвіті (Poales)
Родина: Ситникові (Juncaceae)
Рід: Ситник (Juncus)
Вид: Ситник розлогий
Біноміальна назва
Juncus effusus
L., 1753
Синоніми
*Juncus communis E.Mey.
  • Juncus laevis Wallr.
  • Juncus bogotensis Kunth
  • Juncus fistulosus Guss.
  • Juncus mauritianus Bojer
  • Juncus lucens Burnham
  • Juncus zebrinus André
  • Juncus luxurians Colenso
  • Juncus laxus Robyns & Tournay
  • Juncus canariensis Willd. ex E.Mey.
  • Juncus oehleri Graebn.
  • Juncus griscomii Fernald
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Juncus effusus
EOL logo.svg EOL: 631139
IPNI: 442917-1
ITIS logo.svg ITIS: 39232
IUCN logo.svg МСОП: 164223
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 13579

Си́тник розло́гий (Juncus effusus) — багаторічна рослина родини Ситникових.

Опис[ред. | ред. код]

Трав'яниста рослина, яка має густодернисте повзуче кореневище. Стебла циліндричні, міцні, гладенькі (в сухому стані тонко-борозенчасті), зелені, 50—120 см заввишки, при основі обгорнуті ясно-бурими безлистими піхвами, всередині суцільно виповнені (без перетинок), після маленької перемички витягнуті (без особливо помітного розширення) в довгий (15—25 см) гострий трубчастий приквітковий листок. Квітки правильні, одиничні, на видовжених квітконосах, зібрані в розлогу волоть; оцвітина ві-ночковидна, з шести лінійно-ланцетних, гострих, зеленуватих, злегка іржасто-обведених, по краях вузькоперетинчастих листочків, розміщених двома колами. Плід — оберненояйцевидна, бурувата, з полиском коробочка. Цвіте у червні—липні.

Поширення[ред. | ред. код]

У природних умовах ситник розлогий поширений в Європі, Азії, Африці, Північній Америці та Південній Америці. Завезений та натуралізований в Австралії, на Мадагаскарі та багатьох океанічних островах.

В Україні росте на Поліссі по болотах, болотистих лісах і луках, на берегах річок і водойм; у Лісостепу і Степу — по піскуватих терасах річок.

Заготівля і зберігання[ред. | ред. код]

Для медичних потреб використовують кореневища рослини, які заготовляють восени й використовують свіжими (в гомеопатії) або сушать. Рослина неофіцинальна.

Хімічний склад[ред. | ред. код]

У кореневищах рослини є дубильні речовини й розчинні силікати.

Фармакологічні властивості і використання[ред. | ред. код]

У народній медицині ситник додають до чаїв, що рекомендуються при нирковокам'яній хворобі. У поєднанні з іншими лікарськими рослинами його використовують при запаленні сечового міхура. Як додатковий компонент ситник входить до складу деяких комплексних зарубіжних препаратів, використовуваних при розладах травлення, хворобах печінки і жовчного міхура. У гомеопатії із свіжих кореневищ одержують есенцію, яку додають до засобів, застосовуваних при утворенні каменів у сечових шляхах.

Посилання[ред. | ред. код]