Жила В'ячеслав В'ячеславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Слава Жила)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Жила.
Жила В'ячеслав В'ячеславович
ПсевдоСлава Жила
Народився4 квітня 1986(1986-04-04) (38 років)
Чернігів, Українська РСР, СРСР
Діяльністьтеатральний режисер
театральний продюсер
Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Нагороди
заслужений діяч мистецтв України

В'ячеслав В'ячеславович Жила (творче псевдо «Слава Жила»; нар. 4 квітня 1986, м. Чернігів, УРСР) — театральний продюсер, режисер. Директор-художній керівник Київського академічного театру «Актор» (2017–2021), Київського академічного театру юного глядача на Липках (2021–2023)[1][2]. Лавреат театральної премії «Київська пектораль» (2021), Заслужений діяч мистецтв України (2021)[3].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Родина

[ред. | ред. код]

Народився у Чернігові в родині актора та режисера, заслуженого діяча мистецтв України В'ячеслава Миколайовича Жили. Мати — Олександра Євгенівна Жила, заступник директора Тернопільського академічного обласного драматічного театру ім. Тараса Шевченка. Молодший брат — Олександр Жила — актор театру та кіно[4].

Дитинство провів у Тернополі. Переїхав до Києва зі вступом до університету.

Одружений. Виховує двох дітей: сина (2011) та доньку (2019).

Освіта

[ред. | ред. код]

Має чотири вищі освіти.

2008 року здобув спеціальність «Театральне мистецтво» у Київському університеті театру, кіно і телебачення ім. Івана Карпенка-Карого. 2016-го закінчив Київський університет права НАН України за спеціальністю «Правознавство». Диплом фахівця з ділового та державного адміністрування отримав 2017-го у Міжнародному інституті менеджменту (МІМ-Київ). Київський університет культури закінчив 2022-го за спеціальністю «Сценічне мистецтво».

Був слухачем програми Української школи політичних студій у 2018-2019 роках, семінару «Цінності та суспільство» київського Інституту Аспена 2018 року та чеського «Aspen Seminar Liblice» 2021-го.

Робота у театрі

[ред. | ред. код]

Розпочав кар'єру будучи студентом другого курсу у Національному академічному драматичному театрі ім. Лесі Українки, де з часом став заступником начальника служби організації та обслуговування глядачів. Працював у театрі протягом п'яти років із 2005 до 2009.
У 2009-2013 роках був заступником директора концертного агентства «Прем'єра», 2013 року спільно з партнерами заснував агентство RB Group.
У 2009-2013 роках був за сумісництвом керівником театрального гуртка та юрисконсультантом у Будинку офіцерів.
2016 року заснував театральну школу Supertask. [5]
2017 року В'ячеслава Жилу було призначено директором-художнім керівником театру «Актор», який він очолював до 2021 року і який за час його керівництва отримав статус академічного.
У 2021 році отримав звання заслуженого діяча мистецтв України, також відзначений театральною премією Київська пектораль. Того ж року виграв конкурс на посаду директора-художнього керівника Київського академічного театру юного глядача на Липках, де працював до 2023 року.
Паралельно займається продюсерською і режисерською діяльністю.
«Я народився у театрі за кулісами, я б так це назвав. І це моє середовище, мій кисень, енергія, завдяки якій я живу. Я завжди у театрі та не уявляю себе без нього. І це вже не хобі й не професія – це мій стиль життя»[6].

Київський академічний театр «Актор»

[ред. | ред. код]

На посаду директора-художнього керівника Київський театру «Актор» було обрано на відкритому конкурсі комісією департаменту культури КМДА у травні 2017 року[7]. У своїй програмі Жила озвучив кілька завданя, серед яких набуття театром чітких рис репертуарного (три-п’ять прем’єр за сезон), переведення квиткового господарства на електронну систему, запрошення до нових постановок відомих режисерів тощо[8].

За період п'ятирічної керівної каденції, театр повністю оновив репертуар. Лише за перший місяць роботи під керівництвом Слави Жили, «Актор» випустив чотири прем'єрні вистави: «Ведмідь» і «Освідчення» за Антоном Чеховим, «Бійцівський клуб» за романом Чака Паланіка, «Здрастуйте, я ваша тітонька» за Брендоном Томасом та «Двоє на гойдалці» Вільяма Гібсона. Згодом в репертуарі з'являються вистави «Дім, де переночував бог» за Жуаном Фіґейреду, «Приємна несподіванка» за Джорджом Байроном, «Мегери» за Доном Нігро, «Сім розгніваних джентельменів» Джона Стерджеса за мотивами «Семи самураїв» Акіри Куросави та інші. До співпраці із театром були запрошені народні артисти України Ада Роговцева, Олексій Вертинський, Лариса Руснак, Людмила Смородина, Анатолій Гнатюк та актори провідних київських театрів. Залучення молодої аудиторії відбувалося шляхом використання нових засобів комунікації. У театрі було проведено ребрендинг та ремонт глядацької зали[9].

У липні 2019-го театр «Актор» отримав статус академічного[10].

Київський академічний театр юного глядача на Липках

[ред. | ред. код]

Взяв участь та переміг у конкурсі на посаду директора-художнього керівника Київського академічного театру юного глядача на Липках. Вступив на посаду 22 вересня 2021 року[11]. Вже 28 вересня відбувся збір трупи, під час якого Слава Жила окреслив стратегію роботи, найближчі постановки та вектор розвитку театру[12]. Відповідно до стратегії, 75% вистав із репертуару мали бути саме для дитячої аудиторії, а 25% для сімейного перегляду, як це передбачається у дитячих театрах.

З першочергових кроків було проведено ребрендиг театру, квитки на вистави з'явилися у продажу квиткових операторів та на новому сайті театру.

За півроку роботи, до початку російського вторгнення в Україну 2022 року, театр випустив п’ять прем'єр: «Круті віражі» (реж. Артур Артименьєв), соціальну драму «Просто хочеться жити» на реальних історіях біженців (реж. Слава Жила)[13], «Легенди Бахчисарая» за мотивами кримськотатарських казок (реж. Ахтем Сеітаблаєв[14][15][16][17][18], «Аутсайдери» за Джорджем Орвеллом (реж. Олег Мельничук), «Називай мене Пітер» (реж. Давид Петросян), англомовна вистава «The city was there» (реж. Алекс Боровенський). Для створення постановок залучалися партнери – «Просто хочеться жити» з'явилася за підтримки молодіжної організації «Youth integration club» та «United Nations High Commissioner for Refugees».

Після початку повномасштабного вторгнення Театр юного глядача одним із перших серед київських театрів відновлює свою роботу. Організував благодійні покази вистав для дітей у Бородянці та медичному закладі «Охматдит», запустив проєкт «Театротерапія» для дітей із особливими освітніми потребами[19]. У репертуарі з'явилися прем'єрні вистави «Вождь червоношкірих» за О. Генрі (реж. Ірина Стежка), «Благослови звірів і дітей» за повістю[en] Глендона Свортаута[en] (реж. Валерія Федотова[20][21][22], «Люби мене не покинь» Ольги Анненко (реж. Максим Михайліченко), «Наркіс пізнає себе» до 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди за його творами (реж. Олесь Павлютін), «Лис Микита» за творами Івана Франка (реж. Катерини Чепури). До створення афіші «Лиса Микити» вперше в Україні було залучено штучний інтелект[23][24].

Діяльність

[ред. | ред. код]

Режисер

[ред. | ред. код]

Вистава «Лускунчик та мишачий король» за твором Ернста Теодора Амадея Гофмана протягом п’яти років була хітом різдвяного сезону в театрі «Актор» [джерело?]

Прем'єра вистави «Вишневий сад» в Київському академічному театрі «Актор» відбулася 12 травня 2021 року[25]. Роль Лопахіна виконав Віталій Ажнов[26], Раневська — Крістіна Синельник. Пластичне вирішення — Ольга Семьошкіна[27]. Вистава отримала змішані відгуки критиків через некласичну постановку[1][28][29][30][31][32].

«Коротке означення для постановки Слави Жили — театр для гурманів. Споживачі «театрального поп-корну» не всі відразу зможуть зрозуміти, у чому вищий пілотаж цього спектаклю, утім він точно залишить незабутні враження». [33].

«Вистава «Вишневий сад» – смілива, гучна, відверта й епатажна. Не чекайте, що я додам тут «у міру», або ще якось пом’якшу свої слова, бо справді не виключаю, що в перші хвилини перегляду ви почнете нервово перевіряти квитки – чи не переплутали бодай дату і місце та раптом потрапили замість ліричної п’єси на жорсткий трилер, або, як пожартував сам режисер, – на «бал сатани».[30]

Соціальна драма «Просто хочеться жити» заснована на реальних історіях біженців створена за підтримки молодіжної організації Youth integration club і United Nations High Commissioner for Refugees.

Продюсер

[ред. | ред. код]

В'ячеслав Жила розпочав продюсерську діяльність заступником директора у театральній агенції «Прем'єра» у 2009 році. У 2013 році разом з партнерами заснував театрально-концертну агенцію «RB Group». За п'ять років свого існування «RB Group» під керівництвом В'ячеслава Жили створила та реалізувала на провідних київських сценах близько 150 вистав та концертів, серед яких власні антрепризи за участі зірок українського театру, кіно і телебачення (Володимир Горянський, Олексій Вертинський, Руслана Писанка, Ольга Сумська, Антін Мухарський, Валерій Харчишин, Гарік Корогодський, Олександр Меламуд та інші). За цей час у Києві виступали Андрій Макаревич, Кріс Норман, Ден Маккаферті, Девід Нопфлер, Тім Оуенс та інші.

У 2016 році заснував театральну школу «Supertask»,[5] де акторську майстерність викладають провідні актори київських театрів і українського кінематографу. Художнім керівником студії протягом декількох років був народний артист України Олексій Вертинський, а наразі є сам В'ячеслав Жила.

Режисерські роботи в театрі

[ред. | ред. код]
Київський академічний театр «Актор»
Різні театри
Київський академічний театр юного глядача на Липках
  • 2021 — соціальна драма «Просто хочеться жити» авторки ідеї Дарія Косвінцева та Алі Турабі, драматургиня Софія Абдулла на реальних історіях біженців[39]

Нагороди та визнання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Любов БАЗІВ (12 жовтня 2019). Слава Жила, директор-художній керівник театру «Актор»: «Завжди цікавлюся – чи готова публіка до матюків і фальшивої марихуани на сцені» (укр.). «Укрінформ». Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 14 жовтня 2019.
  2. ↑ Марина КЛІМЧУК (29 лютого 2020). Художній керівник театру «Актор» Слава Жила: «Театр – це мистецтво для розумних» (укр.). «Радіо Свобода». Процитовано 5 червня 2023.
  3. ↑ а б Указ президента України №131/2021 Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного дня театру. Архів оригіналу за 31 березня 2021. Процитовано 30 березня 2021.
  4. ↑ Дмитро ШЕРЕМЕТА (31 серпня 2021). Столичний Театр юного глядача отримав нового керівника (укр.). Портал «Главком». Процитовано 24 грудня 2023.
  5. ↑ а б Supertask. Theatrical school. Процитовано липень 2023. {{cite web}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  6. ↑ Talk to me: Слава Жыла — художественный руководитель Театра «Актер». Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 25 вересня 2017.
  7. ↑ Михайло ГЛУХОВСЬКИЙ (13 квітня 2017). Назване ім’я нового керівника столичного театру «Актор» (укр.). Портал «Главком». Архів оригіналу за 25 вересня 2017. Процитовано 11 січня 2024.
  8. ↑ Станіслав ГРУЗДЄВ, Катерина ПЕШКО (4 листопада 2017). Слава Жила: Я прийняв театр «Актор», і 90% трупи пішли… (укр.). Портал «Главком». Процитовано 29 січня 2024.
  9. ↑ Марина КЛІМЧУК (20 лютого 2020). Художній керівник театру «Актор» Слава Жила: «Театр – це мистецтво для розумних» (укр.). «Радіо Свобода». Процитовано 11 січня 2024.
  10. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (2 жовтня 2019). Плюс одне слово театру «Актор» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Процитовано 11 січня 2024.
  11. ↑  Київський театр на Липках: історія одного протистояння (скорочена суб'єктива версія) на YouTube
  12. ↑  Збір трупи Київського театру на Липках (28 вересня 2021) на YouTube
  13. ↑ У Київському театрі на Липках – прем’єра вистави про біженців (укр.). «Укрінформ». 11 листопада 2021. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2019.
  14. ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (29 листопада 2021). Режисер «Кіборгів» готує для киян феєрію із кримсько-татарських казок (укр.). «Главком». Архів оригіналу за 2 грудня 2021. Процитовано 2 грудня 2021.
  15. ↑ Катерина КРУПЕНКО (17 грудня 2021). У Києві покажуть виставу «Легенди Бахчисарая» за мотивами кримськотатарських казок (укр.). «Суспільне Культура». Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 19 грудня 2021.
  16. ↑ У Києві відбулася прем’єра вистави «Легенди Бахчисарая» (укр.). «Укрінформ». 22 грудня 2021. Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021.
  17. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (22 грудня 2021). «Легенди Бахчисарая» – казка, маніфест, інструментальна модель Київського театру юного глядача (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 23 грудня 2021. Процитовано 23 грудня 2021.
  18. ↑ Юлія БЕНТЯ (25 грудня 2021). Рукотворні мрії. У Київському театрі юного глядача Ахтем Сеітаблаєв поставив «Легенди Бахчисарая» (укр.). «День». Архів оригіналу за 25 грудня 2021. Процитовано 25 грудня 2021.
  19. ↑ Любава ЛИСИЧКІНА (22 грудня 2022). Театротерапія: театр юного глядача на Липках запускає унікальний інклюзивний проєкт (укр.). «Big Kyiv». Процитовано 25 грудня 2021.
  20. ↑ Ганна ЩОКАН (4 вересня 2022). Директор ТЮГу розповів про скандали в театрі та нові вистави 2022 (укр.). «Культура ПРО». Процитовано 7 вересня 2022.
  21. ↑ Марія КАТАЄВА (10 вересня 2022). Київський театр юного глядача у новому сезоні сфокусується на виставах для дітей та підлітків (укр.). «Вечірній Київ». Процитовано 13 вересня 2022.
  22. ↑ У театрі юного глядача відбулася прем’єра вистави «Благослови звірів і дітей» (укр.). «ПравдаТУТ». 27 вересня 2022. Процитовано 28 вересня 2022.
  23. ↑ Лис Микита в Театрі юного глядача (укр.). «БЖ». 22 квітня 2022. Процитовано 11 січня 2024.
  24. ↑ Любов БАЗІВ (5 січня 2024). Український театр воєнного стану: призначення, ребрендинг, скандали (укр.). «Укрінформ». Процитовано 11 січня 2024.
  25. ↑ Слава Жила про «Вишневий сад» («Театральна риболовля»)
  26. ↑ Віталій Ажнов про «Вишневий сад» («Театральна риболовля»)
  27. ↑ Ольга Семьошкіна про «Вишневий сад» («Театральна риболовля»)
  28. ↑ Олег ВЕРГЕЛІС (30 січня 2021). Театральний продюсер Слава Жила: Всі українські олігархи могли б отримати ролі в «Гамлеті» (укр.). Портал «Главком». Архів оригіналу за 10 лютого 2022. Процитовано 3 лютого 2021.
  29. ↑ Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (13 травня 2021). Нуар?.. Хоррор?.. «Вишневий сад»! У театрі «Актор» презентували екстравагантну прем’єру за Чеховим (укр.). «Театрально-концертний Київ». Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 3 червня 2021.
  30. ↑ а б Любов БАЗІВ (2 червня 2021). Вишневий сад у вогні. Театральна прем’єра (укр.). «Укрінформ». Архів оригіналу за 3 червня 2021. Процитовано 3 червня 2021.
  31. ↑ Віка ФЕДОРІНА (22 липня 2021). «Чехов, «Вишневий сад» і Лопахін — десь про мене» (укр.). «Kyiv Daily». Архів оригіналу за 9 лютого 2022. Процитовано 22 липня 2021.
  32. ↑ Іван БАБЕНКО (13 жовтня 2021). …Перед потопом. У столичному театрі «Актор» з’явилася версія чеховського «Вишневого саду» (режисер-постановник Слава Жила) (укр.). «День». Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 16 жовтня 2021.
  33. ↑ Всі у сад, де не треба обманювати себе. Як Слава Жила з командою показує руйнацію доль псевдоеліти. Процитовано 18 червня 2021. {{cite web}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  34. ↑ Дар'я КАШПЕРСЬКА (17 червня 2020). Квест-реальність сучасного театру (укр.). Портал «ProTeatr». Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  35. ↑ Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (17 червня 2020). Спектакль у смартфоні або На карантині і постановка у zoom – вистава (укр.). Портал «Театрально-концертний Київ». Архів оригіналу за 21 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  36. ↑ Сергій ВИННИЧЕНКО (17 червня 2020). «Баттерфляй» диджиталізується (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 18 червня 2020. Процитовано 18 червня 2020.
  37. ↑ Тетяна ВІРЧЕНКО (21 червня 2020). ZOOM: на межі справжньості (укр.). Медіа-платформа «По-літ» (передрук на порталі «Театральна риболовля»). Процитовано 24 грудня 2023.
  38. ↑ Borjomi New Year Parade - Вперше в Україні. Процитовано липень 2023. {{cite web}}: |archive-date= вимагає |archive-url= (довідка); Cite має пустий невідомий параметр: |1= (довідка)
  39. ↑ «Я просто хочу жити!». Нова театральна вистава ілюструє життя вимушено переміщених осіб в Україні (укр.). «УВКБ ООН». 6 грудня 2021. Процитовано 24 грудня 2023.
  40. ↑ У столиці премією відзначили театральних діячів (укр.). «Київ Медіа». 9 вересня 2021. Архів оригіналу за 14 вересня 2021. Процитовано 14 вересня 2021.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жила_В%27ячеслав_В%27ячеславович&oldid=41640298