Собор Пресвятої Трійці (Дрогобич)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катедра Пресвятої Трійці в Дрогобичі
Катедральний храм Пресвятої Трійці, Дрогобич
49°21′01″ пн. ш. 23°30′20″ сх. д. / 49.35028° пн. ш. 23.50556° сх. д. / 49.35028; 23.50556Координати: 49°21′01″ пн. ш. 23°30′20″ сх. д. / 49.35028° пн. ш. 23.50556° сх. д. / 49.35028; 23.50556
Тип споруди церква
Розташування Україна УкраїнаДрогобич (Львівська область)
Початок будівництва 1690
Кінець будівництва XIX століття
Стиль бароко і класицизм
Належність УГКЦ
Стан пам'ятка архітектури місцевого значення України
Адреса вул. Трускавецька, 2
Епонім Трійця
Вебсайт katedradrohobych.com
Собор Пресвятої Трійці (Дрогобич). Карта розташування: Україна
Собор Пресвятої Трійці (Дрогобич)
Собор Пресвятої Трійці (Дрогобич) (Україна)
Мапа
CMNS: Собор Пресвятої Трійці у Вікісховищі

Катедра́льний храм Пресвято́ї Трі́йці — кафедральний (катедра) храм УГКЦ у місті Дрогобичі на Львівщині; давній духовний осередок, взірець сакральної архітектури XVIIXIX століть, історико-архітектурна пам'ятка місцевого значення Львівської області[1].

Величний мурований храм із комплексом церковних споруд розташований у дрогобицькому середмісті, неподалік ратуші, за адресою: вул. Трускавецька, 2.

З історії храму[ред. | ред. код]

Дерев'яну церкву Святої Трійці в Дрогобичі було споруджено в 1555 році, неподалік від нині існуючого храму.

Нинішню церкву збудували у 1690 році як римо-католицький костел, а прилеглі приміщення були добудовані вже значно пізніше, як монастир отців-кармелітів.

1795 року імператор Йосиф II ліквідував цей монастир, націоналізувавши майно.

1808 року руська (українська) громада викупила в уряду Австрійської імперії храм і приміщення під греко-католицьку церкву і школу.

Згодом цей духовний комплекс було віддано під опіку отців василіян, однак він і надалі залишався у власності міста.

Храм оновлювався у 18941905 роках. Розпис іконостасу 1909 року здійснив талановитий галицький маляр Модест Сосенко.

Після передачі кармелітського костелу оо. Василіянам, з нього було вилучено барокові прикраси, стіни помальовано і прикрашено іконами святих, були зняті дві готичні стрілчасті вежі, добудовані дві нави.[2]

У стінах храму молилися і навчалися багато світочів української нації, серед яких видатний громадський діяч і письменник Іван Франко.

Із гоніннями на УГКЦ після входження західноукраїнських земель до складу УРСР утисків зазнали і дрогобицька церква Пресвятої Трійці та її духовенство. Пастирі Северіян Бараник, Яким Сеньківський, Віталій Байрак, Євген Нищик та Павло Жупанський стали мучениками від віри — їх було засуджено і страчено органами НКВС у 19411947 роках, а двоє останніх загинули в сибірських таборах.

Синод Владик УГКЦ, який проходив у Святоюріївському духовному комплексі в період від 16 до 31 травня 1992 року, своїм рішенням утворив, а 12 липня 1993 року Верховний Архієпископ Львівський, Митрополит Галицький, єпископ Кам'янецький Мирослав-Іван Любачівський проголосив нову Самбірсько-Дрогобицьку Єпархію УГКЦ.

Адміністратором новоствореної єпархії став преосвященнійший владика Юліан (Вороновський), єпископ-помічник Львівський, ректор Духовної Семінарії Святого Духа у Львові. Синод Владик, що відбувався у Львові 2027 лютого 1994 року, обрав першим єпископом Самбірсько-Дрогобицьким владику Юліана (Вороновського).

Грамотою глави УГКЦ від 12 липня 1993 року парафіяльний храм Пресвятої Трійці Дрогобича визначено як Катедральний собор Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

Світлини[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ПЕРЕЛІК пам'яток архітектури місцевого значення Львівської області (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 25 травня 2014. Процитовано 3 листопада 2010.
  2. Стецюк, Олег (2016). Локальна мандрівка Дрогобичем. Туристичний путівник. Дрогобич: Пóсвіт. с. С.66. ISBN 9786177401307. {{cite book}}: |pages= має зайвий текст (довідка)

Джерела[ред. | ред. код]

  • Церква і парафія Святої Трійці у Дрогобичі (до 200-ліття відновлення парафії у центрі міста) / Під ред. проф. Л. В. Тимошенка. — Дрогобич: Коло, 2008. — 140 с. (авт. Стецик Ю., Пограничний Олесь (ВОГ)).

Посилання[ред. | ред. код]