Спадковий мікросфероцитоз Мінковського—Шоффара
Спадковий сфероцитоз (англ. HS) — вроджене гемолітичне захворювання, коли генетична мутація, що кодує фенотип структурного мембранного білка, призводить до сферичної форми клітинної морфології еритроцитів.
Інакше, кулясто-клітинна анемія — це майже винятково вроджена гемолітична анемія (недокрів'я внаслідок неприродно підвищеного розчинення еритроцитів). Це найпоширеніша гемолітична анемія в Центральній Європі, з розповсюдженістю принаймні 1:2000[1], але, ймовірно, вищою.[2][3]
Причини[ред. | ред. код]
Внаслідок нестачі складових цитоскелета (анкірину приблизно в 50% випадків, SLC4A1 (бенду 3) і спектрину приблизно в 20% кожного, тощо) виникає двоопукла форма червонокрівців (еритроцитів). Еритроцити набувають енергетично більш вигідного кулястого вигляду (сфероцити). Такі клітини крові дедалі більше розпадаються в селезінці. Вивільнений червоний кров’яний барвник (гемоглобін) розщеплюється в крові на жовтуватий жовчний пігмент білірубін, який поглинається печінкою, глюкуронізується та виводиться з жовчю.
Існує декілька різновидів захворювання, які по-інакшому успадковуються. Для поширенішого варіанту (65%) достатньо, щоб один із батьків мав захворювання (аутосомно-домінантне успадкування); вада міститься на хромосомі 8. Решта випадків, є або мимовільним розвитком (нові мутації), або випадками, коли в обидвох батьків, наявний подібний генетичний склад, але вони не обов’язково мають бути хворими (рецесивна спадковість, 15%).
Клінічна картина[ред. | ред. код]
Сфероцити вже є метаболічно пошкодженими, коли вони проходять крізь селезінку, і згодом частково або повністю лізуються. Селезінка майже завжди дуже набрякає і виникає явна картина спленомегалії.
Під час подальшого проходження крізь печінку, ця видільна система зазвичай, перевантажується через підвищене накопичення білірубіну, впродовж подальшого розпаду. Наслідком є, спочатку неінфекційна жовтяниця. Чим дужчий розпад клітин крові, тим більша важкість захворювання. Надлишок жовчного барвника, також може призвести до каменів у жовчному міхурі.
Внаслідок посиленого обміну заліза, як частини посиленого розпаду еритроцитів, у міру розвитку захворювання, може виникнути гемохроматоз (відкладення заліза в печінці з циротичним перетворенням).
Симптоми захворювання охоплюють анемію, втому, кволість, відсутність працездатності, блідість, головні болі, задишку, складнощі із зосередженням та надмірне серцебиття. Якщо хвороба виникає в дитинстві, це також може призвести до відхилень психічного та фізичного розвитку.
Іноді, особливо з наявністю певних вірусних інфекцій (наприклад, у разі парвовірусу B19, збудника краснухи), розпад червоних кров’яних тілець, значно посилюється і виникають так звані гемолітичні кризи, які зрештою можуть бути небезпечними для життя. Відтворення еритроцитів у кістковому мозку може бути дуже зниженим (аплазія). Під час гемолітичних кризів, виникає гарячка з ознобом, колапс і головний біль/болі у животі/спині, а також жовтяниця.
Способи дослідження[ред. | ред. код]
Мазок крові: є властиві кулясті клітини (сфероцити), які менші за звичайні еритроцити (мікроцитарні) і позбавлені блідості посередині. Крім того, існує поліхромазія (змінена, «багатогранна» колірна поведінка). Також спостерігається збільшення ретикулоцитів (попередників еритроцитів) і значне збільшення ширини розподілу еритроцитів у крові.
Лабораторні показники: барвник крові (гемоглобін, Hb) знижений до норми, середня концентрація корпускулярного гемоглобіну (MCHC) підвищена, середній індивідуальний об’єм еритроцитів (MCV) зменшений, підвищена частка гіперхромних еритроцитів (%HYPER), підвищена лактатдегідрогеназа (LDH), непрямий білірубін збільшений, гаптоглобін знижений.
Особливі дослідження: сфероцити виявляють знижену осмотичну резистентність порівняно зі здоровими еритроцитами. Якщо сфероцити помістити в розчин із меншою концентрацією солей, ніж у крові (гіпоосмолярний розчин, наприклад, Acidified Glycerol Lysis Test, AGLT), вони розриваються раніше, ніж здорові еритроцити. Осмотична градієнтна ектацитометрія може бути використана для підтвердження захворювання та кількісної оцінки його важкості. Водночас, рівень креатину в еритроцитах підвищується, оскільки популяція еритроцитів омолоджується. Два інших тести, які не ґрунтуються на зниженій осмотичній крихкості, це проточна цитометрія для виявлення зниженого зв’язування еозину-малеіміду та тест на гіпертонічний кріогемоліз.
Лікування[ред. | ред. код]
Видалення селезінки (спленектомія) є єдиним заходом, який може запобігти надмірному розпаду еритроцитів. Однак видалення селезінки пов’язане з підвищеним ризиком зараження, тож першим кроком зазвичай, є очікування розвитку захворювання. Селезінку видаляють лише у тому разі, якщо сталося кілька гемолітичних кризів або було проведено переливання крові чи хворий має обмежену працездатність. Найраніша дата операції - після 5 років спостереження. Обов’язкова умова – попередня вакцинація проти пневмококів, менінгококів та Haemophilus influenzae типу B, оскільки після цілковитого видалення селезінки, є ризик розвитку постспленектомічного синдрому.
Тепер також, є можливість видалення лише частини селезінки, замість видалення всього органу. Невелика частина селезінки залишається, щоби уникнути ускладнень перерахованих вище.
Посилання[ред. | ред. код]
- Leitlinie 'Hereditäre Sphärozytose' der Gesellschaft für Pädiatrische Onkologie und Hämatologie. In: AWMF online (Stand 01/2006)
- OMIM 182900 Kugelzellenanämie. In: Online Mendelian Inheritance in Man. (englisch)
Джерела[ред. | ред. код]
- Kai Joachim Bühling, Julia Lepenies, Karsten Witt: Intensivkurs: Allgemeine und spezielle Pathologie. 4. Auflage. Elsevier Verlag, München 2008, ISBN 978-3-437-42412-0.
- Ursus-Nikolaus Riede, Hans-Eckart Schäfer, Martin Werner (Hrsg.): Allgemeine und spezielle Pathologie. 5. Auflage. Thieme Verlag, Stuttgart 2004, ISBN 3-13-683305-8.
- Walter Siegenthaler, Hubert E. Blum: Klinische Pathophysiologie. 9. Auflage. Thieme Verlag, Stuttgart 2006, ISBN 3-13-449609-7.
- ↑ Delaunay, Jean (2007-01). The molecular basis of hereditary red cell membrane disorders. Blood Reviews. Т. 21, № 1. с. 1—20. doi:10.1016/j.blre.2006.03.005. ISSN 0268-960X. Процитовано 17 грудня 2023.
- ↑ Deuel, Jeremy W.; Lutz, Hans U.; Misselwitz, Benjamin; Goede, Jeroen S. (18 квітня 2012). Asymptomatic elevation of the hyperchromic red blood cell subpopulation is associated with decreased red cell deformability. Annals of Hematology. Т. 91, № 9. с. 1427—1434. doi:10.1007/s00277-012-1467-5. ISSN 0939-5555. Процитовано 17 грудня 2023.
- ↑ Eber, S. W.; Pekrun, A.; Neufeldt, A.; Schröter, W. (1992-02). Prevalence of increased osmotic fragility of erythrocytes in German blood donors: Screening using a modified glycerol lysis test. Annals of Hematology. Т. 64, № 2. с. 88—92. doi:10.1007/bf01715351. ISSN 0939-5555. Процитовано 17 грудня 2023.