Спаська, 1/2
| Спаська, 1/2 | |
|---|---|
|
| |
| 50°27′53″ пн. ш. 30°30′56″ сх. д. / 50.464827777806° пн. ш. 30.515625000028° сх. д.Координати: 50°27′53″ пн. ш. 30°30′56″ сх. д. / 50.464827777806° пн. ш. 30.515625000028° сх. д. | |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Київ |
| Тип | будівля |
| Стиль | класицизм |
| Архітектор | Людвік Станзані |
| Дата заснування | 1836 |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
.jpg)
Кам'яни́ця Олекса́ндра Бала́бухи (кам'яни́ця Семче́вського) — житловий будинок із крамницями, розташований на розі Спаської і Костянтинівської вулиць, що на Подолі у Києві.
За визначенням дослідників, кам'яниця — помітний зразок київських споруд доби класицизму[1].
Постановою Ради Міністрів УРСР № 442 від 6 вересня 1979 будинок внесли до державного реєстру нерухомих пам'яток національного значення (охоронний номер 881)[2].
Історія ділянки[ред. | ред. код]
На початку ХІХ сторіччя найбільшими приватними будинками на Подолі були кам'яниці золотаря Самсона Стрельбицького, Пилипа Лакерди, будинок Назарія Сухоти[3].
Кількома подільськими будинками володіла родина київських заможних купців Балабухів. Зокрема Микола Балабух мав кам'яницю на сучасній вулиці Петра Сагайдачного, 27. Між 1799 і 1803 роками в садибі № 670 (за тогочасною нумерацією), що на розі Спаської й Костянтинівської вулиць, за 8,5 тисяч карбованців спорудив двоповерхову кам'яницю Олександр Балабуха[4].
Подільська пожежа 1811 року пошкодила будівлю. Залишки обгорілої кам'яниці простояли до 1830-х років. 1827 року братів Балабух звинуватили у продажі контрабандних товарів. Їхнє майно описали і продали з торгів. Зокрема виставили і садибу № 1/2. Її викупив останній київський війт Григорій Киселівський. За домовленістю війт обіцяв передати садибу зятю Олександра Балабухи — київському купцю третьої гільдії Г. Шелковському. Однак Киселівський не дотримався слова і привласнив ділянку. Після скасування Магдебурзького права у Києві і втраті своєї посади Киселівський у лютому 1836 року продав її М. Семчевському. Того ж року власник зніс залишки старої будівлі і на їхньому місці за проєктом архітектора Людвіка Станзані збудував новий двоповерховий будинок[5].
На першому поверсі розмістили крамниці, а на другому — помешкання. На початку ХХ сторіччя приміщення віддали під потреби народної чайної (міської опіки про народну тверезість), бібліотеки, читальні і шкіряної крамниці.
Близько 1922 року радянська влада націоналізувала будинок.
1977 року розібрали дворові споруди і дерев'яну галерею кам'яниці[1].
Архітектура[ред. | ред. код]
Двоповерхова, цегляна, потинькована, прямокутна у плані кам'яниця має вальмовий дах. Перекриття на першому поверсі коробові склепіння, на другому — пласкі на дерев'яних балках, а в льосі — півциркульні склепіння.
На першому поверсі розташовувалися п'ять кімнат, комора й сіни, на другому — сім кімнат і сіни. Опалювали будинок п'ять грубок. Під будинком і коморою були три льохи. Дах черепичний із жерстяними ринвами[6].
Оформлена у стилі класицизму. Фасади розчленовані міжповерховим карнизом і смугою фриза. Вхідні отвори і віконні прорізи на першому поверсі фланковані пілястрами і прикрашені архівольтами із замковими каменями й розетами. Вікна другого поверху прямокутні. Над ними сандрики на фігурних кронштейнах. Карнизи з модульйонами[1].
Антревольти[en] оздоблені нехарактерними для класицизму розетами, виконаними у стилі української народної архітектури[1].
-
Фасад з боку Спаської вулиці -
Вікно з трикутним сандриком на фігурних кронштейнах -
Фасад з боку Костянтинівської вулиці
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Кам'яниця на Спаській, 1/2, 2011, с. 1546.
- ↑ Перелік пам'яток культурної спадщини національного значення у Києві, 2015, с. 41.
- ↑ Історична топографія київського Подолу, 2003, с. 148.
- ↑ Історична топографія київського Подолу, 2003, с. 157, 199—200.
- ↑ Кам'яниця на Спаській, 1/2, 2011, с. 1545.
- ↑ Історична топографія київського Подолу, 2003, с. 157—158.
Джерела[ред. | ред. код]
- Житловий будинок з крамницями (1836) // Звід пам'яток історії та культури України: Київ. Кн. 1, ч. 3. С — Я / П. Тронько та ін. — К., 2011. — С. 1545—1546.
- Перелік пам'яток культурної спадщини національного значення у Києві // Генеральний план Києва. — К., 2015. — Т. ІХ.2. — С. 41.
- Попельницька Олена. Історична топографія київського Подолу XVII – початку ХІХ ст. — К. : Стилос, 2003. — 304 с.
