Киселівський Григорій Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Григорій Іванович Киселівський
Григорій Іванович Киселівський

Час на посаді:
1826 — 1834
ПопередникМихайло Григоренко
Наступникпосаду скасовано

Народився1776
Київ, Київська губернія, Російська імперія
Помер1841
Київ, Київська губернія, Російська імперія
ПідданствоРосійська імперія
Професіякупець
Релігіяправославного віросповідання
Нагороди
Орден Святої Анни 3 ступеня
Будинок Киселівського (вул. Григорія Сковороди, 9)

Киселі́вський Григо́рій Іва́нович (1776(1776), Київ, Київська губернія, Російська імперія — 1841, Київ, Київська губернія, Російська імперія) — останній київський війт у 18261834 роках, купець 2-ї гільдії, надвірний радник, бургомістр.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в Києві на Подолі в родині заможного купця. Батько Григорія — Іван (1745–1813), купець третьої гільдії — був київським бурмистром, і син пішов по його слідах, займаючи послідовно різні магістратські посади, аж поки сам не став бурмистром у 1815 році. Того ж року удостоєний золотої медалі за зразкове утримання кур'єрських коней на поштових станціях. Пошта взагалі була слабкістю Киселівського (яка, до того ж, давала чималий зиск), з 1828 року він утримував власним коштом київський поштовий двір. Робити це йому було, мабуть, неважко, бо загальна оцінка нерухомого майна Киселівського становила (на 1819 рік) 66 500 карбованців разом з вартістю крамниць у Гостиному дворі.

26 січня 1826 обраний війтом. З'їздивши на коронацію Миколи І, повернувся назад із ще однією медаллю, цього разу срібною. Останню нагороду — орден Святої Анни 3-го ступеня — заробив у 1832 році за «особливу діяльність, засвідчену начальством» (малася на увазі організація оборони міста під час польського повстання 1830–1831 років). Але того ж року його, незважаючи на «наполегливу працю», притягли до судової відповідальності у знаменитій «справі Кравченка».

Через два роки посаду війта було взагалі ліквідовано разом з усім Магдебурзьким правом.

Втім, як і більшість магістратських діячів, відбувся Киселівський легко, і в 1835 році заснував у Києві «Контору первоначального заведения дилижансов и транспортов», яка сполучала Київ диліжансами з Москвою та Петербургом.

На Подолі Киселівському належало кілька дворів, зокрема родова садиба з двоповерховим будинком (досі відомий як будинок Киселівського), а також великий, пізніше розібраний, будинок біля Воскресенської церкви (на його фундаменті збудовано будівлю палацу культури «Славутич»).

Похований на Щекавицькому кладовищі.

Джерела[ред. | ред. код]