Зелені свята: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
лишено з джерелами
Рядок 153: Рядок 153:
}}</ref>.
}}</ref>.


Язичницька обрядовість Зелених свят подекуди пов'язана з русалками. Так, на Поліссі русалки нерідко належали до так званих «дідів» (душ предків), для котрих перед Трійцею влаштовували поминальну вечерю. Оскільки русалки&nbsp;— це душі всіх померлих, на Русальний тиждень не йшли на кладовище, бо душ там не могло бути в той час&nbsp;— вони ходили по світу чи відвідували живих родичів. За поширеним в інших регіонах уявленням, русалками стають народжені або померлі на Трійцю чи в Русальний тиждень дівчата, зокрема потопельниці. Іноді вважалося, що умовою перетворення на русалку і народження, і смерть на Русальний тиждень. Часом ще детальніше&nbsp;— народження, одруження та смерть. Водночас перетворення на русалку нерідко не прив'язувалося до Зелених свят<ref>{{Cite book
Язичницька обрядовість Зелених свят подекуди пов'язана з [[Русалка|русалками]]. Так, на Поліссі русалки нерідко належали до так званих «дідів» (душ предків), для котрих перед Трійцею влаштовували поминальну вечерю. Оскільки русалки&nbsp;— це душі всіх померлих, на Русальний тиждень не йшли на кладовище, бо душ там не могло бути в той час&nbsp;— вони ходили по світу чи відвідували живих родичів. За поширеним в інших регіонах уявленням, русалками стають народжені або померлі на Трійцю чи в Русальний тиждень дівчата, зокрема потопельниці. Іноді вважалося, що умовою перетворення на русалку і народження, і смерть на Русальний тиждень. Часом ще детальніше&nbsp;— народження, одруження та смерть. Водночас перетворення на русалку нерідко не прив'язувалося до Зелених свят<ref>{{Cite book
|title=Українська міфологія
|title=Українська міфологія
|last=Галайчук
|last=Галайчук
Рядок 177: Рядок 177:
}}</ref>.
}}</ref>.


Церква почала широко відзначати Трійцю з XIV століття з часу визнання Бога триєдиним. У православних християн воно входить до числа [[Дванадесяті свята|дванадесятих свят]], а у Римо-католицькій церкві має найвищий статус [[Торжество (католицизм)|торжества]]<ref>{{Cite web|title=«Трійця – день народження Церкви» – богослов Георгій Коваленко|url=https://www.radiosvoboda.org/a/trijcia-cerkva/29995579.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2021-06-20|language=uk}}</ref>. Трійця відзначається три дні: неділю, понеділок та вівторок. Напередодні свята віруючі прикрашають свої будинки зеленню: лепехою, любистком, м'ятою, полином, чебрецем та свіжими паростками берези<ref>{{Cite web|title=Українці відзначають свято Трійці або Зелені свята ➢ Погляд ➢ Новини Києва та Київщини онлайн|url=https://www.poglyad.tv/ukrayintsi-vidznachayut-svyato-trijtsi-abo-zeleni-svyata/|website=Погляд — новини Києва та Київщини онлайн|date=2019-06-16|accessdate=2021-06-20|language=uk}}</ref>. Набір святкових рослин відрізняється залежно від регіону. В XX столітті стало традицією на Трійцю поминати загиблих захисників України<ref>{{Cite news|title=Зелені свята і Трійця: чим вони унікальні|url=https://www.bbc.com/ukrainian/news-52933487|work=BBC News Україна|accessdate=2021-06-20|language=uk}}</ref>.
Церква почала широко відзначати Трійцю з IV століття з часу визнання Бога триєдиним. У православних християн воно входить до числа [[Дванадесяті свята|дванадесятих свят]], а у Римо-католицькій церкві має найвищий статус [[Торжество (католицизм)|торжества]]<ref>{{Cite web|title=«Трійця – день народження Церкви» – богослов Георгій Коваленко|url=https://www.radiosvoboda.org/a/trijcia-cerkva/29995579.html|website=Радіо Свобода|accessdate=2021-06-20|language=uk}}</ref>. Трійця відзначається три дні: неділю, понеділок та вівторок. Напередодні свята віруючі прикрашають свої будинки зеленню: лепехою, любистком, м'ятою, полином, чебрецем та свіжими паростками берези<ref>{{Cite web|title=Українці відзначають свято Трійці або Зелені свята ➢ Погляд ➢ Новини Києва та Київщини онлайн|url=https://www.poglyad.tv/ukrayintsi-vidznachayut-svyato-trijtsi-abo-zeleni-svyata/|website=Погляд — новини Києва та Київщини онлайн|date=2019-06-16|accessdate=2021-06-20|language=uk}}</ref>. Набір святкових рослин відрізняється залежно від регіону. В XX столітті стало традицією на Трійцю поминати загиблих захисників України<ref>{{Cite news|title=Зелені свята і Трійця: чим вони унікальні|url=https://www.bbc.com/ukrainian/news-52933487|work=BBC News Україна|accessdate=2021-06-20|language=uk}}</ref>.


== Зелена субота ==
== Зелена субота ==

Версія за 11:30, 21 червня 2021

Зелені Свята
Зелені Свята
Зелені Свята
«Зелені свята»
Інші назви Зелені святки, Русалії, Свята неділя, «Семик» (рос.)
Ким святкується Слов'яни
Тип народно-християнський
Святкування хороводи, молодіжні гуляння
Традиції відвідування кладовищ, поминальні трапези, домівку прикрашають зеленими гілками дерев, встеляють хату травами, кумління
Пов'язаний з з Трійцею
CMNS: Зелені свята у Вікісховищі

Зелені свята (Зелені святки, Русалії, Свята неділя) — цикл слов'янських свят язичницького походження, що охоплює кілька днів перед Трійцею та часом перші дні Троїцького тижня (після Трійці). В різних народів тривалість Зелених свят різниться та має власні обряди.

Зелені свята після значного поширення християнства на Русі було злучено зі Святою Неділею та святом Трійці.

Символізм свят

День Трійці. Картина Петра Суходольського, 1884 р.

У християнській православній традицій на язичницькі Зелені свята припадає свято під назвою Трійця (П'ятидесятниця), що відзначається на 50-й день після Великодня, завжди в неділю. П'ятидесятниця (Шавуот, שָׁבוּעוֹת) первісно була святом юдеїв, яке відзначалося на 50-й день після Пасхи (Песаху)[1] на честь першого врожаю[2] або, пізніше, отримання Тори[2].

У біблійних переказах в цей день апостоли і Марія знаходилися у світлиці в будинку на Сіонській горі. З ними були учні Христа і перші віряни, розгублені через смерть свого Вчителя. Несподівано на кожного апостола і на Марію зійшов Дух Божий у вигляді язиків полум'я, давши їм змогу говорити мовами, яких раніше не знали. Зчинився галас, який привернув увагу мешканців Єрусалиму та гостей міста, що прибули на святкування П'ятидесятниці. Апостол Петро вийшов на ґанок і оголосив, що Дух Божий зійшов на апостолів, і можуть вони проповідувати вчення Христа для різних народів. Їхні промови переконали кілька тисяч людей прийняти хрещення, заснувавши так християнську церкву як спільноту християн. Першим християнським храмом став той самий будинок на горі Сіон — нині Успенський храм Гробу Господнього в Єрусалимі. Апостоли розійшлися по багатьох країнах, щоб проповідувати[3].

Таким чином Трійця — це свято започаткування церкви та водночас завершення земних справ Господа, потрібних для спасіння людства від гріха; свято порозуміння, коли завдяки мові апостолів люди, роз'єднані мовами, змогли розуміти Христове вчення; подолання упереджень (апостоли пішли проповідувати всім людям, а не окремими обраним), а також життя, позаяк Христос дав змогу людям воскреснути в майбутньому. Саме в цей день Бог проявив людям свою третю іпостась (після звернень Бога-Отця до пророків і втілення Бога-Сина в Ісусові Христові), поставши перед ними в цілісності[4][5].

Народна етимологія пояснює назву Трійці тим, що колись апостоли Петро, Павло та сам Бог на шляху з Єрусалима відпочивали утрьох під дубом. Назва Зелених свят виводиться з того, що Бог озеленив усю землю[6]. В сучаснішому язичницькому трактуванні Трійця — це свято вшанування триєдиної творчої сили: вогню, води та зелені[7]. Взаємодія християнського та язичницького символізму призвела до їхнього взаємного ускладнення та накопичення додаткових атрибутів свята[8]. Зміст Зелених свят в цілому ширший та пов'язаний з вшануванням предків, священних дерев і обрядами, призначеними забезпечити хороший врожай[9].

Тривалість

В українців виділяється Зелений (Клечальний) тиждень , що починається з четверка перед Трійцею. Три останні дні цього тижня та три наступного і називають Зеленими святами[10]. Четвер Зеленого тижня відомий як Навський Великдень. Тиждень після Трійці, що починається в Духів день, часто називається Русальним[6].

В росіян Зеленими святами (Зелёные святки) називається весь тиждень перед Трійцею[11].

Обрядовість

Назва «Зелені свята» — нехристиянського походження та мала в давніх слов'ян ширше значення, ніж за сучасності[12]. За реконструкцією Олександра Ґейштора, червень (давні назви — кресень, ізок) мав такі свята: 4 червня — день Ярила, свято молодої зелені, родючих сил землі, коли відбувався обряд під назвою семик (після прийняття християнства його було перенесено на сьомий день після Великодня), культовим об'єктом якого виступала молода береза; 9 червня — свято зародження життя в колосках ярої пшениці; 11-20 червня — дні, у які поле потребує дощу для розвитку колосків, а потім (під час цвітіння) — сухої погоди; 19-24 червня — тиждень водних русалок; 24 червня — день Купали, свято сонця, вогню й води[13]. Генрик Ловмянський вважав, що язичницький бог Триглав виник уже в часи християнства як видозміна Святої Трійці[14].

Відомості про давню обрядовість Зелених свят збереглися в середньовічних документах. Наприкінці XI ст. чеський князь Владислав засуджував обряди, що здійснювався у вівторок або середу на Зелені свята, коли біля джерел забивали жертовну тварину та розсипали сіль і мак[15]. У статутах Ґнєзненської провінції та Краківської й Познанської дієцезій першої половини XV ст. описано заклики духовенства на Зелені свята шанувати християнського Бога замість піснями, плесканням у долоні й танцями привертати увагу язичницьких богів. У цих джерелах наведено перелік імен священних персонажів: Ладо, Ілелі, Ясси, Нія, а також варіанти цих лексем[16]. Проповідь, написана близько 1450 року, стверджує, що поляки вшановували на Зелені свята божеств Аладо, Гардину та Єссе[17][18]. За деякими трактуваннями, це були вже не імена, а рефрени пісень[19].

Язичницька обрядовість Зелених свят подекуди пов'язана з русалками. Так, на Поліссі русалки нерідко належали до так званих «дідів» (душ предків), для котрих перед Трійцею влаштовували поминальну вечерю. Оскільки русалки — це душі всіх померлих, на Русальний тиждень не йшли на кладовище, бо душ там не могло бути в той час — вони ходили по світу чи відвідували живих родичів. За поширеним в інших регіонах уявленням, русалками стають народжені або померлі на Трійцю чи в Русальний тиждень дівчата, зокрема потопельниці. Іноді вважалося, що умовою перетворення на русалку і народження, і смерть на Русальний тиждень. Часом ще детальніше — народження, одруження та смерть. Водночас перетворення на русалку нерідко не прив'язувалося до Зелених свят[20]. В румунів, молдаван і українців відомі різноманітні заборони на певну працю на Русалії[21].

Існують записи про різні обряди, пов'язані з рослинністю на Зелені свята. Так, на Київщині молодь приносила додому гілля дуба й кидала на огірки[22]. Подекуди брали на кладовище суху зелень («май», що складався з листя та квітів), якою була прикрашена хата на Трійцю, розкидаючи її по дорозі[23] чи прикрашаючи вінками могили[24]. В деяких місцевостях волошки вважалися русалчиними квітами, тому їх не можна було рвати[25]. Після Трійці, через тиждень, у понеділок, подекуди справлялися «Розирги» — застілля й танці[26]. Метою подібних святкувань було супроводити русалок зі світу живих, після чого повинен був піти дощ. Примітно, що дощу просили в Бога, а не самих русалок[24]. Органічною складовою Проводів русалок були русальні пісні, зокрема «Проведу русалочки» у різних варіаціях[27].

Церква почала широко відзначати Трійцю з IV століття з часу визнання Бога триєдиним. У православних християн воно входить до числа дванадесятих свят, а у Римо-католицькій церкві має найвищий статус торжества[28]. Трійця відзначається три дні: неділю, понеділок та вівторок. Напередодні свята віруючі прикрашають свої будинки зеленню: лепехою, любистком, м'ятою, полином, чебрецем та свіжими паростками берези[29]. Набір святкових рослин відрізняється залежно від регіону. В XX столітті стало традицією на Трійцю поминати загиблих захисників України[30].

Зелена субота

Напередодні Зеленої неділі, у суботу, що називалася клечаною[31], хату, подвір'я та господарські будівлі прикрашали клечанням — зеленими гілочками дерев або великим листям, які часто ламали в лісі. Гілки встромляли в стріху, на воротах, біля вікон, за ікони. Збереженість клечання наступного дня вважалася пророкуванням того, чи всі в родині доживуть до наступної Зеленої суботи. Підлогу або долівку в хаті встеляли запашними травами: татарським зіллям, чебрецем, канупером, полином[32].

Після цих ритуалів йшли в хату і сідали за традиційну вечерю[33].

Зелена неділя

Поминальний культ

У неділю вранці одружені чоловіки і жінки брали їжу та напої та йшли на кладовище, щоб відвідати померлих родичів та друзів. На місці поховання, могилах (курганах) та гробах розкладались смаколики, ласощі, писанки або крашанки та напої. Особливо шанували при цьому старців, які знаходилися неподалік. Другою частину поминального недільного обряду були потіхи з бубнами, скоморохами, музиками і танцями. До третьої частини входило проведення боїв та перебійців[34].

На Зелені свята, як і після Великодня, провідували померлих родичів, могили яких обсипали клечаним зіллям. На кладовищі влаштовували панахиди та спільні поминальні трапези. Ця традиція подекуди збереглася до наших днів.

Молодь святкувала Зелені свята в гаях, на вигонах[35].

Водіння тополі

Реконструкція обряду водіння тополі в Пирогові. Червень 2016

У Зелені свята в деяких місцевостях України були звичаї, пов'язані зі священними деревами. Наприклад, на Лівобережжі був обряд водити тополю. Дівчата вибирали поміж себе дівчину на тополю, прикрашали її намистом, стрічками та квітами, обличчя зав'язували хусткою, руки прив'язували до палиці і так водили по селу з гучними піснями. Кожний господар радо зустрічав процесію і, приймаючи від неї добрі побажання (головним чином, приплоду худобі і гарного врожаю), щедро обдаровував учасників обряду. На Полтавщині обряд тополі відбувався в понеділок.

На Поліссі побутував близький за значенням обряд Троїцького куста, роль якого теж виконувала дівчина. А ще відома така молодіжна забава, як завивання берези.

Завивання берези

Вранці у Зелену неділю дівчата беруть харчі, закликаюь хлопців і з піснями-веснянками та гаївками йдуть у ліс чи в гай. Там грають, співають, хороводять, а потім сідають і разом їдять все, що принесли. Після цього шукають в лісі молоді берізки, що мають тонкі і довгі гілля-пруття — і з того тонкого гілля на самій березі завивають вінки, співаючи відповідних пісень[36]:

По саду ходжу, виноград саджу
Посадивши та й поливаю,
Ой поливши та й нащіпаю,
Нащіпавши, віночка зів'ю,
Віночка звивши, на воду пущу:
Хто вінка пійме, той мене візьме…

Хлопці можуть допомагати — кожний своїй дівчині — завити вінок на березі.

Ой, зав'ю вінки та на всі святки,
Ой на всі святки, на всі празники…
На всі святочки, на годовії і на роковії…

Звивши вінок на живій березі, хлопці їх обережно відламують і доручають дівчатам. А дівчата забирають додому і пізнім вечором йдуть до води і пускають їх на воду, як на Купала, споглядаючи, чи швидко пливуть, чи не підуть під воду, чи з'єднається з іншим вінком, на який загадала дівчина, чи не пристане до берега, тощо.

Обряд Лялі

Цей обряд можна знайти на Волині. Проводили його в неділю або в понеділок. Дівчата збираючись до дівочого гурту приносили з собою молочні продукти. Дівчачий гурт обирав поміж себе одну дівчану — «Лялю», яку прикрашали вінком з квітів, та через плечі навхрест — гірляндами. У цей час гурт хлопців в умовленому місці плів для «лялі» — трон (зелену лавку). Дівчата супроводжували «лялю» до трону. Хлопці усаджували «Лялю» на трон і тоді утворювали два кола: внутрішнє з дівчат, зовнішнє з хлопців. Таким чином водили хороводи та співали жартівливих та весільних пісень.

Троїцькі розваги починалися з понеділка і тривали цілий тиждень. Зазвичай їх влаштовували в лісі чи в полі, на вигоні за селом. Подекуди молодіжні забави й танці проходили біля спеціальних лаштунків — ігорного дуба чи явора. Вони являли собою довгу жердину, до якої зверху горизонтально прикріплювали колесо, прикрашене квітами, гіллям, стрічками.

Зелені свята починалися з суботи і продовжувались цілий тиждень. В Зелену середу — молодиці зустрічали русалок. Зелений четвер називали ще Мавський великдень. В цей день наші предки нічого не робили, а пекли паски-баби, фарбували крашанки, одружені чоловіки та жінки проводили цілий день «в гульбищах». Молодь участі у цих ігришах не брала.

Закінчувалися Зелені свята — проводом русалок в понеділок, після тижня Зелених свят.

Див. також

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Зелені свята

Примітки

  1. ↑ Редакция. Шавуот. Электронная еврейская энциклопедия ОРТ (рос.). Процитовано 20 червня 2021.
  2. ↑ а б Святий Дух – П’ятидесятниця!. Слово (укр.). 5 червня 2017. Процитовано 20 червня 2021.
  3. ↑ Біблія. Дії Апостолів 1-2
  4. ↑ Що таке П’ятидесятниця та як Катехизм УГКЦ пояснює це свято. Ukrainian Catholic Church (укр.). 2 липня 2017. Процитовано 20 червня 2021.
  5. ↑ Корнієнко, Анна (20 червня 2021). "Трійця – це день народження церкви": Митрополит Черкаський і Чигиринський. Суспільне | Новини (укр.). Процитовано 20 червня 2021.
  6. ↑ а б Кононенко, Олексій (16 серпня 2019). Українська міфологія. Фольклор, казки, звичаї і обряди (укр.). Litres. с. 106. ISBN 978-5-04-120864-6.
  7. ↑ Братко-Кутинський, Олексій (1996). Феномен України: наукове дослідження (укр.). "Вечірній Київ, " українська академія оригінальних ідей. с. 70. ISBN 978-5-7707-8828-0.
  8. ↑ Біла, Анна (2010). Символізм (укр.). Темпора. с. 32. ISBN 978-966-8201-89-9.
  9. ↑ Олекса Воропай (1958). Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 2. с. 94—112.
  10. ↑ Олекса Воропай (1958). Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 2. с. 94.
  11. ↑ Пропп, В. А. (1995). Русские аграрные праздники. СПб: Азбука. с. 69. ISBN 5-300-00114-7. OCLC 34002078.
  12. ↑ Ґейштор, Александр (2015). Слов'янська міфологія пер. з польськ. Сергія Гіріка. Київ: ТОВ «Видавництво “Кліо”»,. с. 235.
  13. ↑ Ґейштор, Алекснадр (2015). Слов'янська міфологія пер. з польськ. Сергія Гіріка. Київ: ТОВ «Видавництво “Кліо”». с. 274.
  14. ↑ Łowmiański, Н. (1986). Religia Słowian... Wydawnictwo Naukowe PWN. с. 158—159, 195—196.
  15. ↑ Kosmasa Kronika Czechów... Cosmae Chronica Boemorum (III, 1):. с. 313.
  16. ↑ Statuty diecezjalne krakowskie z roku 1408 / Wyd. B. Ulanowski // Archiwum Komisji Historycznej. Т. 5. 1899. с. 27.
  17. ↑ A., Bruckner (1883). Kazania średniowieczne... - S. 326: Et sic Poloni adhuc circa Penthecostes Alado gardzyna yesse colentes ydola in eorum kalenda et proch dolor istis idolis exhibetur maior honor tunc temporis a malis christianis quam deo, quia puelle que per totum annum non veniunt ad ecclesiam adorare deum, illo tempore solent venire ad colenda ydola. Т. 4. с. 326.
  18. ↑ Briickner, A. (1883). Z rękopisów petersburskich. Cz. 1: Kazania husyty polskiego // Prace Filologiczne. Т. 4. с. 572.
  19. ↑ Briickner, A. Mythologische Studien..; Id. Kazania średniowieczne. с. 24.
  20. ↑ Галайчук, В. (2016). Українська міфологія. Клуб сімейного дозвілля. с. 128—138.
  21. ↑ Голант, Н. Г. (2013). Русальская обрядность у современных румын (по материалам экспедиций 2006–2012 гг. в Олтению, Мунтению и долину реки Тимок / К мотиву зеленого в балканском спектре. с. 28—44.
  22. ↑ Зап. 13.09.2014 у с. Корніївка Баришівського р-ну Київської обл. від Ющенко Катерини Олександрівни, 1934 р. н., уродженки с. Діброва Поліського р-ну Київської обл.
  23. ↑ Зап. 29.08.2014 у с. Середівка Згурівського р-ну Київської обл. від Онищенко Надії Василівни, 1935 р. н., уродженки с. Бобер Чорнобильського р-ну Київської обл
  24. ↑ а б Зап. 28.08.2014 у с. Пасківщина Згурівського р-ну Київської обл. від Курнеші Ніни Іванівни, 1936 р. н., уродженки с. Черевач Чорнобильського р-ну Київської обл.; тривалий час жила у с. Стечанка Чорнобильського р-ну, освіта вища, працювала вчителькою
  25. ↑ Зап. 09.07.2004 у с. Грудки Камінь-Каширського р-ну Волинської обл. від Луцик Євдокії Сергіївни, 1926 р. н., урод�женки с. Осівці цього ж р-ну
  26. ↑ Зап. 13.09.2014 у с. Корніївка Баришівського р-ну Київської обл. від Ющенко Катерини Олександрівни, 1934 р. н., уродженки с. Діброва Поліського р-ну Київської обл.
  27. ↑ Галайчук, В. (2016). Українська міфологія. Клуб сімейного дозвілля. с. 160.
  28. ↑ «Трійця – день народження Церкви» – богослов Георгій Коваленко. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 20 червня 2021.
  29. ↑ Українці відзначають свято Трійці або Зелені свята ➢ Погляд ➢ Новини Києва та Київщини онлайн. Погляд — новини Києва та Київщини онлайн (укр.). 16 червня 2019. Процитовано 20 червня 2021.
  30. ↑ Зелені свята і Трійця: чим вони унікальні. BBC News Україна (укр.). Процитовано 20 червня 2021.
  31. ↑ Зелена субота (Клечальна субота) // Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному насвітленні. Том 4: Літній цикль. — Вінніпег, 1957. — C. 21.
  32. ↑ Олекса Воропай (1958). Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 2. с. 98.
  33. ↑ Зелена неділя – Олександр Токар. otokar.com.ua. Процитовано 2 вересня 2016.
  34. ↑ Зелена неділя // Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному насвітленні. Том 4: Літній цикль. — Вінніпег, 1957. — C. 31—32.
  35. ↑ Клечальна неділя, або П'ятидесятниця // Олекса Воропай. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. Т. 2. — Мюнхен, 1958. — C. 100—111.
  36. ↑ Завивання берези // Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному насвітленні. Том 4: Літній цикль. — Вінніпег, 1957. — C. 31—32.

Література

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зелені_свята&oldid=32790558