Список перших запусків космічних супутників власними ракетами-носіями за країнами

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Р-7ракета-носій першого в історії людства штучного супутника Землі

Список перших запусків космічних супутників власними ракетами-носіями за країнами.

Космічна гонка почалася в 1950-х між СРСР та США. 4 жовтня 1957 СРСР вивів на орбіту перший штучний супутник Землі — «Супутник-1».

Станом на 2013, на земній орбіті перебувають штучні супутники близько 50 країн, проте лише 13 держав історично досягали можливості запускати їх власними ракетами-носіями, і 10 мають цю можливість зараз. Ці країни, а також іноді ЄС з його космічним агентством ЄКА, називають «космічними державами » і членами «космічного клубу». З цих країн 9 продовжують пуски з власних космодромів, Україна — з іноземних, а 2 країни, які раніше також використовували іноземні космодроми (Франція та Велика Британія) здійснюють пускову діяльність у складі ЄКА. Пускову діяльність здійснюють також приватні компанії — американська компанія SpaceX, Orbital Sciences Corporation та міжнародна програма «Морський старт».

Освоївши технологію самостійних пусків ШСЗ, 3 країни (СРСР і його наступниця Росія, США та КНР) освоїли технологію самостійних пілотованих космічних польотів.

Космічні держави
   Визнані запуски РН
   Непідтверджені запуски РН
   Заплановані запуски РН

Список перших орбітальних запусків[ред. | ред. код]

Країна[0] Дата Ракета-носій Космодром Супутник
1 СРСР СРСР [2] 4 жовтня 1957 «Р-7» («Супутник») СРСР, Байконур «Супутник-1»
2 США США 31 січня 1958 «Юпітер-С» США, Мис Канаверал «Експлорер-1»
3 Франція Франція [4][1] 26 листопада 1965 «Діамант-А» Алжир, Хаммагір «Астерікс»
4 Японія Японія 11 лютого 1970 «Ламбда-4S» Японія, Утіноура «Осумі»
5 КНР Китай 24 квітня 1970 «Великий похід» Китай, Цзюцюань «Дунфан Хун-1»
6 Велика Британія Велика Британія [5][1] 28 жовтня 1971 «Блек Ерроу» Австралія, Вумера «Просперо X-3»
7 Європейський Союз Євросоюз [3] 24 грудня 1979 «Аріан 1» Франція, Куру «Cat-1»
8 Індія Індія 18 липня 1980 «SLV» Індія, Шрихарикота «Рохини-1»
9 Ізраїль Ізраїль 19 вересня 1988 «Шавіт» Ізраїль, Пальмахім «Офек»
— (10) Росія Росія [6][2] 21 січня 1992 «Союз-У» Росія, Плесецьк «Космос-2175»
— (11) Україна Україна [6][7][1] 31 серпня 1995 «Циклон-3» Росія, Плесецьк «Січ-1»
— (12) Земля«Морський старт»[8] 28 березня 1999 «Зеніт-3SL» «Морський старт» DemoSat
— (13) Flag of the Marshall Islands.svg SpaceX 28 вересня 2008 «Falcon 1» «Омелек» Вантажний макет
10 (14) Іран Іран 2 лютого 2009 «Сафір-2» Іран, Семнан «Омід»
11 (15) Північна Корея Північна Корея 12 грудня 2012 «Инха-3» КНДР, Сохе «Кванменсон-3»
12 (16) Південна Корея Південна Корея 30 січня 2013 «Наро-1» Південна Корея, Наро STSAT-2C

Примітки до таблиці:

0 Діючі космічні держави виділені жирним.
2 Правонаступниця СРСР, Росія після його розпаду переважно продовжила радянську космічну програму.
3 Запускаюча ШСЗ своїми РН, ЄКА є загальним космічним агентством для кількох країн Європи та деякими джерелами враховується як космічна держава[1].
4 Франція раніше власними РН спочатку вивела перший ШСЗ з космодрому в Алжирі, після чого запускала супутники з власного космодрому на Французькій Гвіані, який потім був переданий ЄКА для експлуатації європейськими РН[2].
5 Велика Британія запустила ШСЗ власної РН єдиний раз з контрольованого нею космодрому в Австралії, після чого відмовилася від здійснення незалежної космічної програми та увійшла в ЄКА[3].
6 Росія та Україна успадкували виробництво та розробку ракет-носіїв від СРСР.
7 Україна має незвичайний статус: незважаючи на достатньо великий науково-технічний потенціал, вона не є космічною державою в прямому сенсі цього слова, оскільки не має незалежного доступу в космос — свого космодрому, а вироблені в Україні РН мають у своєму складі російські елементи та експлуатуються переважно Росією.
8  Демонстраційний запуск міжнародного супутника з нейтральних вод, за комерційним проектом

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]